Тема 1. Лекция 2.
ЯПОНІЯ
Досвід управління якістю в США, Японії та країнах Європи.
Висновок: Проаналізувавши еволюцію підходів до управління якістю можемо сказати, що актуальним на сьогодні залишається погляд, що управління якістю – це передусім управління всім виробництвом по критерію найбільш повного задоволення потреб споживачів, суспільства та вдосконалення діяльності підприємства. Справедливою є ідеологія TQМ, що поліпшенню немає межі, до цього треба постійно прагнути, не зупиняючись на досягнутих результатах. При побудові системи якості на підприємстві керівництво має це враховувати.
До кінця 60-х років ХХ століття продукція японських фірм на світовому ринку не відрізнялася високою якістю. Низька якість японської продукції позначалася на її конкурентоздатності, а, отже, на прибутках. Тому, починаючи з цього часу, японська промисловість якнайактивніше почала впроваджувати два напрямки у сфері керування якістю. Обидва ці напрямки виявилися дуже плідними і дуже добре доповнювали один одного. Перший напрямок пов'язаний з ім'ям американського фахівця з керування якістю - Е. Демінга. Був успішно впроваджений так званий цикл Демінга, що стосувався проектування, виробництва, збуту продукції, аналізу і змін щодо підвищення рівня якості - цикл PDCA "планування - виконання - перевірка - коригувальний вплив" (plan - do - check - action), які випливають з його (аналізу) результатів. Другий напрямок пов'язано з розробкою функції якості (РФК) і був уведений наприкінці 60-х років професором Йоджи Акао. Застосовано більшістю з 135 японських виробників до кінця 80-х років двадцятого сторіччя. РФК являє собою включення якості, надійності, технології і витрат таким чином, аби конструктивні параметри виробу надавали користувачам шукані вигоди та задоволення. І тільки після цього починають вивчати причини зниження якості механічної обробки.
Характерною особливістю «японського дива» є досконалість технологій. На фірмах широко впроваджуються обчислювальна та мікропроцесорна техніка, най новітні матеріали, автоматизовані системи проектування, широко застосовуються статистичні методи управління, що є повністю автоматизованими.
Якість продукції визначається ставленням людей до дорученої їм роботи. Чому японський робітник сам займається питаннями якості, чому сам бере участь у кружках якості, хоча його до цього ніхто не примушує? Тут відповідь треба шукати в тих традиціях, що притаманні японському народу. Справа в тому, що в Японії робітника чи службовця беруть на постійне місце роботи на все життя. Тому кожен робітник і службовець розглядають фірму як свій будинок. А хіба у своєму будинку можна робити будь-що абияк? Там вважають, що якість на 90% визначається вихованням, свідомістю, і тільки на 10% - знаннями.
Особливостями японського досвіду в галузі управління якістю є:
1)орієнтація на постійне вдосконалювання процесів і поліпшення результатів праці у всіх підрозділах;
2)орієнтація (у першу чергу) на контроль якості процесів виробництва, а не якості продукції
3) зосередження максимальної уваги на процесах проектування продукції з метою попередження виникнення дефектів на подальших етапах життєвого циклу продукту -;
4) ретельне дослідження й аналіз проблем, які виникають, за принципом потоку, що піднімається, тобто від наступної операції до попередньої; культивування принципу: "Твій споживач - виконавець наступної виробничої операції";
5) повне закріплення відповідальності за якість результатів праці за безпосереднім виконавцем;
6) активне використання людського фактору, розвиток творчого потенціалу робітників та службовців.
7)виховання в кожного працівника компанії винятково поважного відношення до замовників і споживачів (практично культу споживача як у внутріфірмових, так і при міжфірмових відношеннях);
8)систематичне навчання кадрів питанням забезпечення і управління якістю, що гарантує високий рівень підготовки в цій області всіх працівників компанії, ефективне функціонування широкої мережі “гуртків якості” на всіх стадіях життєвого циклу продукції і сфери послуг
9) наявність у сфері виробництва високоякісних засобів праці;
10) збір і використання даних про якість продукції, що знаходиться в експлуатації у споживачів;
11) сильний вплив з боку держави на принципові напрямки підвищення
Досвід управління якістю в США дещо відрізняється від японського, хоча головна ідея – засвоєння принципів системного підходу – залишається головною.
Промисловість США в 40-50-х роках, орієнтована на масове виробництво різного роду товарів (автомобілі, холодильники, телевізори, радіоприймачі), випускала свою продукцію не високої якості. Тому серйозною проблемою для промисловості США були великі незаплановані витрати внаслідок низької якості продукції. Ці витрати складали до 30% від загального обсягу витрат на виробництво. Ці витрати були пов'язані з усуненням виявлених дефектів при гарантійному обслуговуванні виробленої продукції. Тому багато економістів США вважали низьку якість продукції, що випускається, головним гальмом зростання продуктивності праці і конкурентоздатності американської продукції. Саме в цей час з метою захисту своєї продукції американський уряд приймає ряд протекціоністських заходів: тарифи, мита і так далі. Але найбільш уславлені керівники фірм США (наприклад, відомі менеджери Лі Якока або Роберт Макнамара) зрозуміли, що треба підвищувати якість американських товарів. Більшість же інших американських фірм пішли по шляху більш жорсткого контролю якості виготовлення продукції з використанням методів математичної статистики, збільшення уваги до процесу планування виробництва з об'ємних і якісних показників та удосконалення управлінням фірми в цілому
На початку 80-х років американські компанії з метою підвищення конкурентоспроможності своєї продукції і досягнення рівня якості японських товарів застосовували значну кількість заходів, спрямованих на підвищення якості продукції скопійовані з японського досвіду. Хоча в цілому, слід зазначити, на цьому шляху вони не змогли отримати відчутних результатів. Іншими словами, у багатьох американських компаній був відсутній комплексний підхід до управління якістю, незважаючи на наявність зовнішніх атрибутів, узятих в японців.
Особливостями американського підходу до управління якістю є наступні:
1. При управлінні якістю відповідні служби американських фірм активно вивчають і аналізують витрати на забезпечення якості. При цьому особливу роль в американській промисловості грають керівники фірм, що приділяють питанням якості, як правило, половину свого робочого часу.
2. Жорсткий контроль якості виготовлення продукції з використанням методів математичної статистики..
3. Велике значення в управлінні якістю мають питання вивчення і прогнозування споживчого попиту на продукцію, тому фірми прагнуть поліпшувати відповідно до вимог ринку не тільки технічні показники якості продукції але й економічні.
4. Наявність чітко оформлених систем управління якістю, у яких передбачено виконання структурованих і добре налагоджених програм по впровадженню комплексу заходів, що забезпечують необхідну якість і зниження витрат.
5. Конгрес США впровадив національні премії за видатні досягнення в області підвищення якості продукції, які з 1987 року щорічно присвоюються трьом найкращим фірмам.
Європейський досвід управління якістю
В європейських країнах до середини 70-х років керування якістю зводилося до контролю якості продукції. Однак підготовка країн Європи до створення загальноєвропейського ринку, вироблення однакових вимог і процедур, здатних забезпечити ефективний обмін товарами і робочою силою, вимагала також почати розробку заходів у сфері керування якістю продукції. Вже у 80-х роках спостерігається рух до високої якості продукції, а також до вдосконалення самого забезпечення якості. У процесі підготовки до відкритого загальноєвропейського ринку, проголошеному з 1 січня 1993 року, було вироблено єдині підходи до технологічних регламентів, гармонізовано національні стандарти на системи якості, створені на основі стандартів ІСО серії 9000, введено в дію їхні європейські аналоги - EN серії 29000. Велике значення надається сертифікації систем якості на відповідність цим стандартам, створенню авторитетного європейського органу із сертифікації відповідно до вимог стандартів EN серії 45000. Якість стала одним з головних факторів забезпечення конкурентоздатності продукції європейських країн.
Для реалізації такої стратегії треба було ввести:
а) єдині законодавчі вимоги (директиви);
б) єдині стандарти;
в) єдині процеси перевірки, аби переконатися, що продукція фірми відповідає вимогам ринку. Для практичного виконання згаданих стратегічних положень утворено Європейську координаційну раду з випробувань та сертифікації і Європейський комітет з оцінки і сертифікації систем якості. Однією з умов доступу на Європейський ринок для товарів із країн Азії, Америки, Африки й Австралії є наявність у цього товару сертифіката якості. З метою вистояти в конкурентній боротьбі найбільші фірми Європи поєднують зусилля для вибору прогресивних форм і методів керування якістю продукції, пов'язують їх з упровадженням. Для цього створено Європейський фонд керування якістю (ЄФКЯ
Європейський підхід до управління якістю практично відповідає тим прийомам і методам роботи, що використовуються на американських підприємствах. Відмінності обумовлюються загальними тенденціями розвитку Європи. Цілеспрямована діяльність країн Європи по створенню єдиного європейського ринку, виробленню єдиних правил і процедур, здатних привести до ефективного обміну товарами і робочою силою, призвели до створення однакових вимог до функціонування підприємств, направлених на створення якісних результатів.
Таким чином, особливостями європейського підходу у вирішенні проблем якості, є:
1. Створення єдиних європейських організацій що займаються питаннями стандартизації, сертифікації продукції і систем якості, а також управління якістю (ЄФУЯ – Європейський фонд управління якістю та інших).
2. Законодавча основа для проведення усіх робіт, що пов’язані з оцінкою і підтвердженням відповідності (розробка стандартів ISO 9000, EN29000 та інших);
3. Гармонізація вимог національних стандартів, правил і процедур сертифікації;
4. Створення регіональної інфраструктури та мережі національних організацій, уповноважених здійснювати роботи по сертифікації продукції, акредитації лабораторій, реєстрації фахівців з якості.
Завершуючи опрацювання ключових питань теми, слід ознайомитись із концепціями управління якістю, сформульованими визнаними “гуру якості“, тобто “вчителями” або “наставниками” в питаннях, що пов’язані із забезпеченням високого рівня якості. До їх складу належать найбільш відомі фахівці з якості Є.Демінг, Дж.Джуран, Ф.Кросбі, К.Ісікаву, А.Фейгенбаум, Г.Тагуті (підготувати самостійно)
Таблица 3