Частина 2 цієї статті розкриває заходи та засоби, гарантії реалізації цього права

Частина 1 ст. 46 Конституції, проголошує право громадян нашої держави на соціальний захист, передбачає, що воно включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Лекція № 1. Поняття права соціального забезпечення як обов’язок і засади існування правової, соціальної держави.

Питання:

1. Соціальне забезпечення та його місце у системі соціального захисту.

2. Принципи (засади) права соціального забезпечення.

3. Джерела права соціального забезпечення та їх особливості.

4. Правовідносини соціального забезпечення.

5. Суб’єкти та об’єкти соціально – забезпечувальних правовідносин.

Необхідність соціального забезпечення непрацездатних громадян існує у всіх розвинених країнах. Соціальний захист, його роль і значення в житті людей пов’язане з різким зниженням рівня забезпеченості економічно неактивної частини населення, людей похилого віку, непрацездатних і безробітних.

Конституція України проголошує нашу державу суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою. При цьому наголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

За змістом ст. 46 Конституції України поняття «соціальний захист» містить у собі і «соціальне забезпечення», тобто «соціальний захист» - більш широке поняття. Якщо соціальне забезпечення розглядати як правовукатегорію, необхідно виходити з того, що ми маємо справу з певним видом суспільних відносин.

Поняття соціального забезпечення складається з двох основних концепцій економічної і правової.

Основою економічної концепції є спосіб розподілу благ через суспільні фонди споживання. Ця концепція включає у соціальне забезпечення всі види допомоги членам суспільства за рахунок суспільних фондів споживання.

Прихильники правової концепції вважають що соціальне забезпечення стосується не всіх членів суспільства, а лише окремих категорій громадян, які перебувають під особливим захистом з боку держави.

З метою реалізації соціального забезпечення використовуються правові методи. Метод права соціального забезпечення є сукупність прийомів та засобів, за допомогою яких держава забезпечує необхідну поведінку учасників правовідносин.

У праві соціального забезпечення використовуються два основні методи правового регулювання: диспозитивний та імперативний.

– «це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;

створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними».

Для здійснення багато функціонального соціального забезпечення створені спеціальні центральні органи виконавчої влади

– Міністерство праці та соціальної політики України й Пенсійний фонд України.

У системі державних органів, які здійснюють соціальне забезпечення важлива роль належить головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій.

Основними завданнями у сфері управління соціальним забезпеченням є:

- забезпечення у межах своїх повноважень дотримання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

- призначення й організація виплати пенсій, здійснення контролю за їх призначенням та виплатою, проведення інформаційно – роз’яснювальної роботи;