Рудоносні провінції, що приурочені до інтрагеоактикліналей

Рудоносні провінції

Рудоносні провінції представляють собою значні території, в межах яких можуть бути розвинуті рудні родовища різних генетичних груп: магматичні, пегматитів, карбонатитів, контактово-метасоматичні, гідротермальні та екзогенні. У деяких рудоносних провінціях магматичні, пегматитові та екзогенні родовища відсутні та розвинуті лише контактово-метасоматичні та гідротермальні. При цьому у всіх випадках для рудоносних провінцій характерним є наявність серед гідротермальних родовищ рудних об’єктів, які розташовуються у декількох структурно-фаціальних зонах та збагачені рудами багатьох металів: заліза, вольфраму, молібдену, олова, золота, миш’яку, міді, свинцю, цинку, срібла, сурми, ртуті, урану та ін. Часто цей список збільшується за рахунок широкого розвитку таких елементів як ніобій, тантал, літій, берилій, цирконій та ін., які характерні як для пегматитів так і для гідротермальних родовищ. У провінціях, де розвинуті магматичні родовища, крім названих металів розповсюджені мідь у асоціації з нікелем, кобальтом, платиною, хром, титан, ванадій, фосфор та інші метали та неметалеві корисні копалини.

Дослідженні рудоносних провінцій вказує на те, що їх можна групувати на геотектонічній основі. У відповідності з цим та в залежності від того, до яких геотектонічних споруд відносяться території на момент рудоутворення, можуть бути виділені наступні головні типи рудоносних провінцій, що приурочені до:

- внутрішніх підняттів геосинкліналей – інтрагеоантикліналям або геоантикліналям;

- внутрішніх прогинів геосинкліналей та інтрагеосинкліналям;

- серединних масивів;

- древніх щитів, що зазнали протоактивізації;

- щитів, що активізувалися у післяпротерозойський час;

- активізованих платформ.

Характеризуються наступними головними рисами:

а) проявом відносно стійкого підняття протягом тривалої історії розвитку. Для них характерні знижені потужності розрізів осадових утворень порівняно з інтрагеосинклінальними областями, що до них прилягають, а також часті перериви та кутові неузгодження між різновіковими товщами порід. В цих провінціях поряд з осадовими (перешарування карбонатних та теригенних осадків) породами широко розвинуті ефузивні товщі кислого та середнього складу.

б) широким проявом розривних порушень, що розвиваються протягом тривалого періоду та обумовлюють загальну брилову будову площі. Ці розривні порушення слугують каналами для тріщин них виливань лав, для формування вулканів центрального типу, а також для вкорінення більш пізніх дайок та малих інтрузій. Ці ж розривні порушення контролюють розташування зруденінь ендогенних родовищ.

в) багатократним проявом інтрузивної діяльності. Ранні комплекси інтрузивних порід зазвичай представлені крупними тілами гранітоїдів, переважно гранодіоритів та гранітів. Пізні інтрузивні комплекси проявляються у вигляді невеликих штоків, дайкоподібних та більш складних за формою тіл різного складу, при різкому переважанні кислих та сублужних порід. Характерним є також наявність дайок лампрофірів.

Типовими прикладами рудоносних провінцій, що приурочені до інтрагеоантикліналей є: Кураміно-Чаткальська зона Південно-Західного Тянь-Шаню, області Північного Кавказу, Каджаран-Мисханська зона Малого Кавказу, область Рудногірського підняття (Німеччіна, Чехія) та ін.