Інтрузивна група.

Кільцеві магматичні комплекси

Магматичні комплекси центрального типу широко розповсюджені. З ними пов’язані численні родовища різного генетичного типу багатьох металів та цілої низки неметалевих корисних копалин.

Магматичні комплекси центрального типу слід розділяти на дві великі групи:

- інтрузивну, яка включає інтрузивні плутонічні масиви, що формувалися у глибинних умовах та не супроводжувалися вулканізмом;

- вулканогенну, яка більш складна, багатофаціальна, та складена з вулканічних, субвулканічних порід, порід жерлової фації, гіпабісальних утворень та дайок.

Кільцеву будову мають лужні масиви Кольського півострова, деякі родовища лужних гранітів плато Джос у Центральній Африці, ціла низка комплексів основних та ультраосновних лужніх порід з карбонатитами (без вулканічних утворень) у різних районах світу. На рис. 37 зображені кільцеві інтрузиви різного складу, які знаходяться у різних геологічних обставинах: на щитах, платформах та у складчастих областях.

Багатофазні лужні масиви Кольського півострова мають не тільки кільцеву будову, але і і інтенсивну стратифікацію всередині напівкільцевих тіл різних фаз вкорінення. Не є виключенням і Хібінський масив (рис. 37, а), але апатит-нефелінові руди приурочені до більш пізніх напівкільцевих розривних порушень. Тому тут важливого значення набуває не тільки стратифікація інтрузивну, але і розривних порушень та тріщинної тектоніки.

На рис. 37, б наведена схема одного з численних масивів Алданського щиту - Анаглінського, який складений ультра основними лужними породами з кільцевими, конічними та радіальними розривними порушеннями. Флогопітова мінералізація приурочена до зон періклінальних конічних тріщин.

Численні казахстанські кільцеві гранітні масиви пермського віку з рідко метальною мінералізацією знаходяться у складних геологічних обставинах. На рис. 37, в зображена схема Улькен-Каракууського масиви, який має витягнуту в південно-західному напрямку форму. Основою його є складні вулканічні споруди карбону, які частково були успадковані пермським кільцевим інтрузивом.

Досить багатою на інтрузивні масиви центрального типу є Маймеча-Котуйська провінція ультраосновних лужних порід у північній частині Сибірської платформи (рис. 37, г). Численні невеликі інтрузиви в районі Гулінського масиву супроводжуються серіями радіальних дайок ультраосновних та лужних порід. Детальне дослідження їх морфології показало, що вони приурочені до тріщин відриву.

З масивами ультраосновних лужних порід пов’язане утворення карбонатитів, які підрозділяються на два типи: вулканічний та глибинний. До першого відносяться такі, формування яких супроводжується вулканічною діяльністю (численні масиви Африки). Масиви другого типу формуються у глибинних умовах і вулканізмом не супроводжуються (низка масивів, що розташовані на давніх щитах та частіше на платформах). Схема одного з карбонатитових родовищ, який пов'язаний з глибинним масивом, наведена на рис. 38.

Масив інтрузивних порід та карбонатитів розташовується серед осадових порід верхнього протерозою у тектонічному вузлі та перетині крупного розлому північно-західного простягання з дрібними порушеннями північно-східного простягання. Масив має форму вертикально орієнтованого стовпа з еліптичним горизонтальним перетином площею 18 м². Довша ось еліпсу витягнута у північно-західному напрямку. Вкорінення різних порід масиву контролювалося кільцевими розривними порушеннями і лише на останніх етапах широкого розвитку набули лінійчаті тріщини. Середня частина масиву складена різними типами карбонатитів та по периферії оточена широкою полосою ультраосновних лужних порід. Контакти масиву нахилені в бік вміщуючих порід під кутом 75-90°.

Рис. 37. Інтрузивні магматичні комплекси центрального типу (кільцеві та радіальні).

а – Хібінський масив (за Ф.М.Охоніним, 1967); б – масив Інаглі, Якутія (за А.М.Корчагіним, 1969); в – пермський кільцевий комплекс Улькен-Каракуус, Центральний Казахстан (за Т.В.Перекаліною, 1966); г – інтрузив Бор-Урях з системою радіальних дайок, Маймеча-Котуйський район Сибірської платформи (за А.Ф.Жабіним та Н.П.Суріною, 1970).

1 – хібініти; 2 – рісчорріти; 3 – нефелінові сієніти; 4 –фойяіти; 5 – уртіти; 6 – малініти; 7 - радіальні розривні порушення; 8 – метаморфічні породи фундаменту; 9 – дуніти; 10 – шонкініти; 11 - періклінальні конічні пегматоїдні тіла; 12 – періклінальні конічні зони ослюденіння; 13 – центріклінальні конічні розломи та крупні тріщини, що січуть та зміщують періклінальні конічні тіла; 14 – кільцеві розривні порушення; 15 – кристалічні породи фундаменту та мезозойські порфіроподібні сієніти; 16 – аляскітові граніти (пермь); 17 – дайки граніт-порфірів та кварцових порфірів (пермь); 18 – неки фельзит-порфірів (середній та верхній карбон); 19 – туфи, ігнімбріти ліпаритових порфірів (середній та верхній карбон); 20 – граносієніти та інші породи (нижній карбон); 21 – дарити, ліпарити (нижній карбон); 22 – пісковики (девон); 23 – осадовий платформний чохол; 24 – центральні штоки ультраосновних лужних порід; 25 – дайки долеритів; 26 – дайки ультраосновних лужних порід.

Рис. 38. Схема геологічної будови карбонатитового родовища (за А.А.Фроловим, 1962).

1 – анкеритові карбонати ти четвертої стадії; 2 – карбонатити третьої стадії; 3 – дрібнозернисті кальцитові карбонатити другої стадії; 4 – крупнозернисті кальцитові карбонатити першої стадії; 5 – нефелінові та лужні сієніти; 6 – піроксеніти, піроксенові, нефелін-піроксенові породи, ійоліти; 7 – діабази, габро-діабази; 8 – сланці та пісковики; 9 – розривні порушення; 10 площа розповсюдження останців брекчій пікритових порфіритів.

Геологами, що досліджували цей масив (рис. 38), була виділена наступна схема послідовності формування.

1.Вкорінення піроксенітів та розвиток нефелінізації з утворенням порід ійоліт-мельтейгітового складу.

2. Вкорінення нефелінових сієнітів та розвиток калішпатизації у породах нефелін-піроксенового складу та вміщуючих породах (конгломератах, пісковиках) з утворенням феритів.

3. Виникнення трубки вибуху у північно-західній частині масиву та вкорінення пікритових порфіритов-альнеїтів.

4. Утворення метасоматичним шляхом карбонатитів у чотири стадії мінералізації.

Карбонатити складають штокоподібне ядро площею близько 10 км2 та широку жильну зону вкруг нього. Карбонатитові тіла мають вертикальне або круте падіння. Серед карбонатитів зустрічаються залишки силікатних порід, що зберегли своє первісне положення.

Значна площа в центрі карбонатитів складена брекчією, в якій уламки вміщаючих порід зцементовані карбонатитом. Навкруги цих брекчій у карбонатитах утворилася кільцева зона інтенсивної тріщинуватості з широким розвитком кільцевих, конічних та радіальних тріщин. Потім знаходиться зовнішня зона з рідкими кільцевими та ще більш рідкими конічними та радіальними тріщинами.