Поняття соціальної стратифікації, ЇЇ особливості у сучасному суспільстві

Нерівність характерна для всіх етапів розвитку людства, навіть для найпростіших культур, де немає різниці за рівнем багатства чи власності, але є різниця між чоловіками і жінками, дорослими та молоддю тощо.

Описуючи нерівність, соціологи говорять про існування соціальної стратифікації. Стратифікація- розподіл суспільних груп у ієрархічно впорядкованому ранзі (за зростанням чи зниженням певної ознаки). Стратифікацію визначають як структурування нерівностей між різними соціальними спільностями, верствами, прошарками та групами людей. Варто порівняти стратифікацію з геологічними арами скелі на поверхні землі. Суспільство можна розглядати як складові із страт, верств, прошарків в повній ієрархії з найпривілейованішими верствами, станами на верхівці і менш привілейований у підніжжі станової піраміди.

В історії виділяють чотири основні системи стратифікації: рабство, касти, стани І класи. Іноді системи стратифікації перетинаються одна з одною; рабство існувало поряд з класами у Стародавній Греції і Стародавньому Римі або на Півдні США перед громадянською війною.

Рабство- це форма нерівності, за якою частина індивідів буквально належить іншим як їх власність.

Каста(з португ. - рід, покоління) - замкнута спільність людей, зв'язаних єдністю спадкової професії і суспільного статусу.

Стани- соціальні спільності в рабовласницькому і феодальному суспільстві, які мають закріплені у звичаях або законах спадкові привілеї і обов'язки (дворянство, духовенство, купецтво, міщани, селянство). Ці об'єднання характеризувались нерівністю станових привілеїв деяких з них. З утворенням, капіталістичних відносин відбувається руйнування станів, проте станові пережитки зберігаються в сучасних суспільствах ряду країн.

Класи- великі соціальні спільності людей, що відрізняються їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва (хоча в сучасному суспільстві доцільніше говорити не про класовий подія, а про поділ на страти, верстви, бо крім системи виробництва, існують і інші критерії розшарування - влада, багатство, професійний рівень і т.п.).

Отже, соціальна стратифікація(від лат. stratum - верства, прошарок, їасеге - робити) - поняття, з одного боку, процес соціального розшарування, який полягає у нерівному доступі до дефіцитних благ і ресурсів, а другого - це результат розшарування, тобто ієрархічне, вертикальне розміщення членів суспільства відповідно до міри володіння і розпорядження певними благами.

За основу поділу суспільства беруться різні ознаки: політичні, економічні, біологічні, расові, релігійні та інші, суспільство ділиться на вищі, середні і нижчі соціальні верстви, класи і страти - на основі освіти,

побутових умов, заняття, прибутку. Соціальна стратифікація характеризується мінливістю, рухливістю, тому що залежить від соціальної мобільності, тобто пересування людей з однієї країни або класу в Інші.

Поняття соціальної стратифікації запропонував П.Сорокін,який визначив три форми стратифікації: економічну, політичну та професійну, а також визначив загальні тенденції стратифікації на всіх рівнях:

1 - економічна, політична та професійна стратифікація змінюється
від групи до групи і від суспільства до суспільства;

2 - в різні періоди розвитку суспільства система стратифікації
змінюється;

3-у будь-якому суспільстві є постійна боротьба між силами стратифікації та силами вирівнювання.

Основи сучасного підходу до вивчення соціальної структури суспільства соціальної стратифікації закладені М. Вебером, який розглядав соціальну структуру суспільства як багатомірну систему, де поруч з класами і їх відноси ми власності важливе місце належить соціальному статусу і владі.

Теорії соціального статусу- складова частина концепції соціальної стратифікації, в яких формується поняття статусу (латин, status - становище) - становище особи, яке вона займає в суспільстві відповідно до віку, статі, походження, професії, сімейного становища.

У соціології поняття соціального статусу (спочатку означало правове становище юридичної особи) вперше вжив англійський соціолог Генрі Дейм. Розгорнуті теорії соціального статусу сформували Роберт Лінтон, Фрейд Мєрілл, представники соціально-психологічної школи інтеракціоністів Тім Шібутані, Ральф Тернер та ін.

Розрізняють соціальні статуси особи вроджені (соціальне походження, національність) і досягнуті (освіта, кваліфікація). Соціолог Роберт Лінтон відмічав подвійне значення соціального статусу, підкреслюючи, що кожна людина має певний соціальний статус, відповідно з яким і займає певне місце в суспільній ієрархії і одночасно суміщає у своїй особі кілька статусів, будучи, одночасно і батьком, чоловіком, мером, член політичної партії та ін. Але буває, що статуси суперечать один одному, виникає середній, маргінальний статус.