ВИЩОГО ДО НИЖЧОГО.
Репрезентативність вибірки- властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.
Респондент- особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації підчас опитування.
Референтна група— соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому, належить у конкретний час, прагне належати в майбутньому.
Римський клуб- міжнародна неурядова організація, заснована в 1968 р. у Римі групою вчених-економістів, громадських діячів, представників ділових кіл, службовців національних та міжнародних організацій з метою глибокого пізнання глобальних проблем планетарної системи людської життєдіяльності.
Ринок праці- певна система суспільних відносин, які узгоджують інтереси роботодавців і найманих працівників.
Санкція- стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.
Сегрегація- спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень.
Середні верстви - сукупність суспільних груп, які займають проміжне становище щодо основних класів суспільства.
Середовище соціальне- сукупність економічних, політичних, соціальних, культурних, духовних, територіальних умов життєдіяльності людини, що впливають на його свідомість та поведінку.
Система соціальна - особливий клас систем (поряд з технічними, біологічними, кібернетичними та ін.), елементний склад яких становлять люди, стосунки, що виникають між ними.
Система соціологічного знання- сукупність взаємопов'язаних, функціонально визначених структурних елементів соціологічної науки (історія соціології, загальні соціологічні теорії, галузева соціологія).
Систематичні помилки- помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.
Складна сім'я- сім'я, що складається з кількох об'єднаних родинними взаєминами нуклеарних сімей, кожна з яких може бути
повною або неповною і включати також родичів подружжя по прямій чи бічній лінії.
Соціальна інженерія- вид, напрям діяльності, основним призначенням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв'язання соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.
Соціалізація- процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціальне значущі риси особистості.
Соціальна адаптація- вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.
Соціальна активність особистості- системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв'язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб'єкт суспільних відносин.
Соціальна атомізація- процес відособлення людей одне від одного, що виникає з розірванням безпосередньо особистісних зв'язків між ними і є виявом зв'язків опосередкованих, безособових, які набувають форми «речі» (грошей, товару).
Соціальна взаємодія- система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших.
Соціальна верства- сукупність індивідів, які зайняті економічно і соціальне рівноцінними видами праці і мають приблизно однакову матеріальну й моральну винагороду.
Соціальна вульгаризація- грубе і спрощене тлумачення суспільних явищ, духовного життя суспільства, ідеального виміру людського існування загалом.
Соціальна група- відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціальне значущих ознак.
Соціальна дезорганізація- сукупність соціальних процесів, які спричиняють у межах певної спільноти дії, що не відповідають нормам, оцінюються негативно і перевищують допустимі межі, загрожуючи нормальному розвитку процесів колективного життя.
Соціальна диференціація- відмінності між макро- і мікрогрупами, а також індивідами, які можуть належати як до
об'єктивних ознак (економічних, професійних, освітніх, демографічних), так і до ознак масової та індивідуальної свідомості.
Соціальна діагностика- метод пошуку соціальних резервів виробництва, що являє собою аналіз стану соціальних об'єктів і процесів для виявлення проблем їх функціонування і розвитку.
Соціальна дія- спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, які ґрунтуються на зіткненні інтересів і потреб головних соціальних сил суспільства.
Соціальна ідентифікація- процес і результат емоційного та іншого самоототожнювання індивіда з іншою особою, групою, взірцем чи ідеалом.
Соціальна ієрархія- система послідовно підпорядкованих елементів, розташованих в порядку від нижчого до вищого, характеризується нерівністю статусів, стосунків, влади, доходів, престижу та ін.
Соціальна легітимність- соціальний порядок, який має високий рівень визнання та престижу, завдяки чому диктує індивідам обов'язкові вимоги та надає приклади поведінки.
Соціальна мобільність- міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.
Соціальна наука(суспільне знання) - система галузей знань про суспільство, закони його виникнення і розвитку; про його структуру, окремі елементи цієї структури і різні сторони суспільного життя; про суспільне буття, спільну свідомість та їх взаємодію; про людину, Ті формування, діяльність, розвиток, стан; про людські спільноти, класи, нації, групи й відносини між ними; про матеріальну й духовну культуру.
Соціальна організація- соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов'язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур.
Соціальна потреба- необхідність у чомусь для підтримання життєдіяльності людини, соціальної групи чи суспільства загалом, внутрішня спонукальна сила активності.
Соціальна реальність- розмаїття форм об'єктивно існуючого соціального буття.
Соціальна роль- типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.
Соціальнасистема - цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.
Соціальнаспільнота - сукупність людей (сім'я, плем'я, етнос тощо), об'єднана відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.
Соціальна стратифікація- поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.
Соціальна структура суспільства- ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.
Соціальна сфера- відносини і взаємодія індивідів, соціальних груп, спільнот, що мають різне соціально-економічне становище в суспільстві.
Соціальна технологія- вид практичних соціологічних рекомендацій, що являють собою відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних керівником чи організатором управління, а також при розв'язанні різних соціальних проблем, що виникають у трудових колективах.
Соціальна технологія(за аналогією до промислової технології) - сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних для досягнення поставлених цілей у процесі соціального планування і розвитку, розв'язання різних соціальних проблем (підвищення продуктивності праці, вдосконалення організації управління, впливу на громадську думку через засоби масової комунікації тощо).
Соціальна функція освіти- роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.
Соціальна цінність- значущість явищ і предметів з точки зору їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості. Існує як у вигляді колективних уявлень, так і суб'єктивних уподобань, переваг, є орієнтирами діяльності людини.
Соціальна якість людини- сукупність взаємопов'язаних елементів, які зумовлені особливостями соціальної взаємодії особистості з іншими людьми у конкретних історичних умовах.
Соціальне- сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами, спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.
Соціальне відчуження- відносини між соціальним суб'єктом і будь-якою його соціальною функцією, що виникають внаслідок розриву з попередньою єдністю.
Соціальне планування- комплексна програма взаємопов'язаних заходів, спрямованих на розвиток соціальних процесів у трудовому колективі, регіоні.
Соціальне явище- розмаїття форм дійсності, в яких всесвіт і буття постають перед суб'єктом.
Соціальний експеримент- спосіб одержання інформації про наявність причинно-наслідкових зв'язків між показниками функціонування, діяльності, поведінки соціального об'єкта і деякими керованими та контрольованими чинниками, що впливають на нього.
Соціальний закон- об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.
Соціальний захист- система законодавчих, політичних, соціально-економічних, морально-психологічних гарантій, пільг, заходів, що спрямовані на створення для членів суспільства певних умов, які, з одного боку, перешкоджають згубному впливу на людину середовища (шкідливих умов праці, екологічних факторів, злочинності тощо), а з іншого - запобігають зубожінню населення, забезпечують соціально-принадну якість їх життя (забезпечення мінімального прожиткового рівня життя, соціально-незахищеним прошарком населення, соціальна підтримка тих, хто може працювати, допомога в одержанні освіти, медичної допомоги тощо).
Соціальний зв'язок- сумісність людей або груп.
Соціальний інститут- відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.
Соціальний інтелект- відносно стійка форма сучасної розумової діяльності (здатності) людей, що виявляється у спільній їх творчості, виробленні й реалізації рішень, розумінні самих себе, інших людських спільнот, навколишнього світу.
Соціальний інтерес- спонукальні сили діяльності соціальних груп, мас людей, спираючись на які суспільство може вдаватися до необхідних управлінських впливів на цю діяльність.
Соціальний контроль- засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.
Соціальний конфлікт- зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів, соціальних груп.
Соціальний механізм розвитку економіки- стійка система взаємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, регульована історично сформованими в даній країні типом культури, системою управління і соціальною структурою суспільства.
Соціальний простір- продукт людської діяльності, що є сукупністю суспільних суб'єктів, які становлять суспільну цілісність, а також сукупністю певних об'єктивованих взаємин між індивідами.
Соціальний процес- послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.
Соціальний статус особистості- це її позиція в соціальній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.
Соціальний тип особистості- результат взаємодії історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей людини як істоти соціальної.
Соціальний характер- це наслідок динамічної адаптації на основі невід'ємних властивостей людської природи, закладених біологічно або сформованих у ході історії.
Соціальний час- одна з форм існування суспільства, функціонування якого має місце у часі, невіддільно від нього; є часовим простором людської діяльності, характеризує послідовність різних видів такої діяльності.
Соціальні відносини- самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.
Соціальні зміни- процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх
взаємодії.
Соціальні настанови- соціальне визначені загальні орієнтації особистості, які відображають можливості особи діяти відповідно до об'єкта дії.
Соціальні привілеї- виняткові права і переваги, якими де-юре або де-факто володіють окремі люди, групи, класи, установи і які недоступні для більшості людей.
Соціальні приписи- норми, що визначають соціальне
становище індивіда.
Соціальні рухи- сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.
Соціально-психологічнийклімат - відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу, спілкування між людьми.
Соціограма- графічне зображення зв'язків всередині групи, що визначаються на основі соціометричного опитування.
Соціологізм- концепція, яка стверджує першорядне і виняткове значення соціальної дійсності і соціальних методів у поясненні буття людини та його середовища.
Соціологічне дослідження- система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.
Соціологічне інтерв'ю- метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом с метою одержання даних.
Соціологічне спостереження- метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.
Соціологія- наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.
Соціологія громадської думки- спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя, політичній, економічній діяльності, соціальному управлінні.
Соціологія екології- галузь соціології, яка досліджує специфічні зв'язки між людьми та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність антропогенних екологічних чинників.
Соціологія конфлікту- галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем.
Соціологія масових комунікацій- галузь соціології, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.
Соціологія міста- галузь соціології, яка вивчає конкретні особливості розвитку і функціонування міста як елемента соціально-просторової організації суспільства, соціальні процеси, що відбуваються в ньому, його форми та інститути.
Соціологія молоді- галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.
Соціологія освіти- галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціо культури і процеси у сфері освіти.
Соціологія політики- галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в соціальному середовищі.
Соціологія права- галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації у поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.
Соціологія праці та зайнятості- галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.
Соціологія релігії- галузь соціології, одна зі спеціальних соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку індивідів та спільнот.
Соціологія села- галузь соціологічної науки, що вивчає різні аспекти життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.
Соціологія сім'ї- галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.
Соціоматриця- таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.
Соціометричний індекс- показник, який використовують для характеристики взаємин у групі і статусу окремих членів групи; визначають на основі даних соціометричного опитування.
Соціометричний критерій- конкретна змістова ситуація (реальна чи уявна), запропонована респонденту як основа вибору чи відхилення інших членів групи - партнерів у спільній діяльності або як пропозиція про те, хто з членів групи обере (відхилить) респондента у цій ситуації.
Соціометричний метод опитування- один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.
Співробітництво- соціальний процес, який полягає в узгодженні діяльності індивідів, груп для досягнення загальної мети, незалежно від її характеру.
Спеціальні соціологічні теорії- теорії, які вивчають закономірності розвитку окремих спільнот, функціонування соціальних інститутів, соціальних процесів.
Спосіб життя- види життєдіяльності суспільства, соціальних груп і особиз різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.
Стійкість інструменту вимірювання- ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих же умов.
Суперництво- соціальний процес, який полягає у зіткненні протилежних інтересів індивідів, груп або прагнення до задоволення однакових інтересів за допомогою засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.
Суспільство- сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.
Суспільство відкрите- демократичне суспільство, якому властиві дух критики і здатність легко змінюватися і пристосовуватися до обставин зовнішнього середовища.
Теорія соціальної дії- одна з найважливіших теоретичних концепцій сучасної західної соціології, прагне пояснити найрізноманітніші соціальні явища - від окремих актів індивідуальної поведінки до великомасштабних суспільно-історичних процесів (М.Вебер, Ф.Знанецький, Т.Парсонс).
Технічні правила- норми, що регулюють відношення людини і природи.
Типологізація суспільств- класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис.
Тоталітаризм- 1)тоталітарний режим, для якого характерні контроль держави над усіма галузями суспільного життя, фактична ліквідація конституційних прав на свободу, репресії; 2) напрям політичної думки, що підтримує встановлення тоталітарних режимів.
Трудова адаптація- соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища.
Управління соціальне- свідомий цілеспрямований вплив на соціальну систему, організацію, інститут або процес, метою якого
є приведення напряму і темпів їх розвитку та функціонування у відповідність з дією об'єктивних соціальних законів.
Урбанізація- соціально-економічний процес зростання міст, міського населення, поширення міського способу життя.
Фемінізм- науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.
Футурологія- сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів.
Характер праці- соціальна сутність праці як суспільне значущого процесу.
Ціннісні орієнтації- соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.
Цінність- суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.
Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи
Тема: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІОЛОГІЇ
План семінарського заняття
1. Соціально-філософські проблеми протосоціологічного етапу:
а) погляди на суспільство у філософській спадщині Демокрита, Пла-
тона, Аристотеля;
б) погляди на суспільство А.Блаженного, М.Кузанського, Т.Мора та
Т.Кампанелли;
в) соціальні теорії ХУІІ-ХУШ ст. Ідеї нової науки про суспільство
А.Сен-Симона.
2. Академічний етап розвитку соціологічного знання:
а) ОКонт про обгрунтування появи нової науки та ного соціологічна
система;
б) органістична теорія Г.Спенсера;
в) основні напрями в соціології XIX ст. та їх сутність.
3. Розвиток соціологічного знання на етапі ХІХ-ХХ ст.:
а) М. Вебер та його теорія соціальної дії;
б) Концепція «соціологізму» та поняття соціального факту
Е.Дюркгейма;
в) інтегральна соціологія П.Сорокіна;
г) сутність основних напрямів соціології XX ст.
Теми рефератів
1. Проблеми людини та суспільства в протосоціологічному етапі.
2. О-Конт- засновник науки соціологія.
3. Соціологія XIX ст. та її основні напрями.
4. М.Вебер про соціальні дії.
5. П.Сорокін та його інтегральна соціологія.
Рекомендована література
1. Н.Бусова. Макс Вебер про роль в становленні ринкового капіталіз
му // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 2.
2. Голосенко И.А. Оглядьіваясь на Огюста Конта // Социс. - 1991. - №
1.
3. Джеффрис В, Интегрализм П.А.Сорокина: новая обшествснная
наука и реконструкция человечества // Социс. - 1999. -№ 1.
4. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие / Под общ. ред.
В.П.Андрушенко, Н.И.Горлача. - X., 1996.
5. Шпакова Р.П. Вместе с Огюстом Контом и вопреки ему // Социс. -
1999.-№3.
Тема: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ
Тематика контрольних робіт
1. Розвиток соціальної думки в Київській Русі.
2. Загальнополітичні, соціальні та культурні проблеми у творчості
Івана Вишенського.
3. Соціально-політичні проблеми у творчій спадщині Петра Могили.
4. Проблема ідеального суспільства у філософській спадщині
Г.С.Сковороди.
5. Концепції природного права та суспільного договору Якова Ко-
зельського.
6. М. Максимович та його погляди про положення особистості у сус
пільстві,
7. Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій.
8. Суспільно-політичні погляди М.Драгоманова.
9. Проблема теоретичної соціології М.М.Ковалевського.
10. Проблеми державності у творчості І.Франка.
11. Особливості розвитку сучасної соціологічної думки в Україні.
Рекомендована література
1. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології (від Античності до
початку XX ст.). - К., 1993.
2. Погорілий О. Біля витоків української соціології // Розбудова дер
жави. - 1997.-№ 11.
3. Романюк А.И. Демографическое будущее развитьіх обществ: меж-
ду детерминизмом и свободой вьібора // Социс. - 1999. - № 3.
4. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие / Под общ. ред.
В.П.Андрущенко, Н.И.Горлача. - X., 1996. - С. 149-197.
5. Танчер В. Соціологічна думка України на тлі світової соціології //
Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. -№ 1-2.
Тема: СУСПІЛЬСТВО: СУТНІСТЬ, ТИПИ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
Питання до самостійного вивчення теми
1. Вказати головні ознаки та елементи суспільства.
2. Розкрити еволюцію становлення та механізм функціону
вання соціуму в соціально-філософськіп думні Стародавнього світу;
концепціях ХУІ-ХУШ ст.; системно-механістичних та системно-органістичних підходах до аналізу суспільства.
3. Розкрити роль біологічних, географічних, демографічних
економічних та соціокультурних чинників та їх вплив на функціону
вання суспільства.
4. У чому сутність класифікації соціальних систем?
5. Проаналізувати трансформаційні процеси в Україні.
Рекомендована література
1. Радугин А.А., Радугин А.К. Социология. Курс лекций. - М„ 1996. -
С. 49-58.
2. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие / Под общ. ред.
В.П.Андрущенко, Н.И.Горлача. - X., 1996. - С. 198-232.