Найважливіші глобальні проблеми сучасного суспільства

Збереження життя і здоров'я людини

Найважливіша глобальна проблема сучасної цивілізації - це збереження життя і здоров'я людини. її можна поставити під номером один. Справа в тому, що «потужності» сучасної цивілізації здатні створити такі навантаження на навколишнє середовище, які можуть призвести до її повної перебудови, деградації, а також піддати загрозі саму можливість існування людини на Землі. Наприклад, наслідки ядерного зіткнення.


Але не меншу небезпеку представляють і повзучі екологічні катастрофи. Якщо ядерна війна - це свого роду інфаркт, то екологічна катастрофа - ракова пухлина з тривалими муками. У більшості природних систем є своєрідні фільтри, що нейтралізують забруднення повітря, води, фунту, але до визначених меж. За цією рискою починається необоротне руйнування природного середовища, небезпечне для здоров'я і самого життя людини. У зв'язку з цим необхідно вводити такі поняття, як екологічний злочин, створювати механізми міжнародної екологічної інспекції, екологічного суду чи трибуналу, тому що забруднення навколишнього середовища не знає міждержавних кордонів,

У 2002 р. в Україні зафіксовано більше 20 аварій на магістральних трубопроводах, у результаті яких відбулося забруднення фунтів, водних об'єктів і атмосферного повітря. Тільки за статистичними даними, у 2002 р. в Україні викиди склали 9,5 млн тонн, хоча в даний час промисловість працює далеко не на повну потужність.

У природні водойми в багатьох випадках зливаються практично не очищені промислові та побутові витоки. При прокладці трубопроводів цілком знищується рослинний шар, вирубується ліс, гине поверхневий, самий родючий шар фунту.

Повідомлення про заходи з охорони навколишнього середовища зустрічаються у Великобританії, наприклад, у ХІН-ХІУ ст. Так, король Едуард І видав указ про заборону використання вугілля як палива в будинках під страхом страти. У Лондоні узимку просто не було чим дихати при опаленні будинків вугіллям.

Екологічна криза є сьогодні, поза всяким сумнівом, глобальною проблемою. Вона має певні форми свого прояву. Найчастіше для її визначення вживаються три форми: забруднення, порушення рівноваги і деструкція. Що таке забруднення, ми вже достатньо показали. Порушення рівноваги означає істотне зменшення здатності екосистеми для саморегуляції. Деструкція - це така стадія руйнування екосистеми, при якій поновлення її функцій стає майже неможливим чи вимагаються значні зусилля людини протягом тривалого часу.

Можна з упевненістю сказати, що відбулося порушення рівноваги між природними системами, необхідними для збереження життя живих істот і самої людини, і промисловими, технологічними і демографічними потребами людства. Як кризові ознаки можна назвати радіоактивне зараження, особливо після аварії на Чорнобильській АЕС. виробництво необхідної кількості продуктів харчування, виснаження багатьох сировинних ресурсів, неконтрольований ріст населення планети.


Взаємини між людиною і природою являють собою глобальну проблему, отже, і екологічна криза набуває глобального характеру.

У нас немає можливості досить докладно розглянути зміст усіх великих глобальних проблем, тому зупинимося на такій найважливішій, як наслідки використання ядерної енергії в мирних і військових цілях.

Наслідку застосування ядерної зброї

Глобальною проблемою для людства залишається ядерна небезпека. В останні роки, особливо після того, як була розроблена концепція «ядерної ночі» і «ядерної зими», виникла гостра необхідність ретельного аналізу різних, у тому числі і медико-біологічних, наслідків застосування ядерної зброї і ядерних випробувань, а також мирного використання атомної енергії безпосередньо для життя і здоров'я людей і середовища їх проживання.

Фахівці прийшли до висновку, що вже одна наявність величезних ядерних арсеналів постійно травмує психіку великої кількості людей. Як відзначають психіатри, психологи, число захворювань неврозами з кожним роком зростає. При цьому масовим фактором розвитку неврозів виступає саме нагромадження ядерних озброєнь, страх перед ядерною війною.

Один із проявів неврозів - рух «сурвайвелістів». Його учасники прагнуть до індивідуального виживання при ядерному конфлікті. Для цього створюються, звичайно в малонаселених районах, спеціально підготовлені й обладнані притулки індивідуального і групового користування з запасами продовольства, інших засобів виживання, які передбачається використовувати в критичний період.

Використання ядерної зброї у військовому конфлікті спричинить за собою не тільки масове руйнування продуктивних сил, загибель людей, але й глибоку необоротну зміну всієї системи цінностей. Людина вже не буде здатна сприймати свою поведінку через призму сучасних відносин, традиційних моральних норм. Неминучий ріст у поведінці людей Індивідуалізму, зневаги до інтересів суспільства. Іншими словами, багато що говорить за те, що представники людства, які змогли б пройти через усі жахи тотальної ядерної катастрофи, швидше за все будуть готові довершити руйнування цивілізації в набагато більшому ступені, ніж сприяти її відтворенню.

Що стосується передбачуваних наслідків глобального ядерного зіткнення, то експерти висловлюють думку про можливу в зв'язку з цим деградацію людського роду, тому шо будуть


спостерігатися розпад особистості, певна «біологізація» людей при рості агресивності, прагненні до самознищення, абсолютна непередбачуваність їх поведінки. Це призведе, у кінцевому рахунку, до повної деморалізації і дегуманізації суспільства, порушення всіх соціальних структур, загального хаосу.

При оцінці віддалених наслідків ядерного конфлікту необхідно враховувати одну надзвичайно важливу обставину -синергізм, у результаті якого неминуче відбудеться тотальне враження наступних поколінь пухлинними захворюваннями, що, власне кажучи, аналогічно епідемії раку.

Не викликає сумнівів абсурдність гіпотези про можливість досягнення перемоги в ракетно-ядерній війні. Визнано, шо наука не може запропонувати світу реального захисту від наслідків ядерної війни. Медицина не дасть не тільки ефективної, але навіть самої скромної реальної допомоги населенню. У зв'язку з цим були переглянуті і самі можливості медицини з надання допомоги населенню. «Головний висновок лікарів полягає в тому, що в умовах, коли зруйновані лікарні, порушені електрифікація, водопостачання, каналізація, коли харчові продукти і медикаменти заражені радіацією, а лікарі гинуть так само, як і інші люди, неможливо уявити собі, що удасться надати допомогу величезній кількості потерпілих». Варто відмітити, що до думки про обмежені можливості медицини у випадку виникнення ядерної війни самі лікарі прийшли порівняно недавно.

Поки відомі далеко не всі небезпечні варіанти мирного використання атомної енергії для біосфери, життя і здоров'я людства.

В роки проведення Іспитів поверхня Землі буквально світилася від радіоактивних випромінювань: на кожному квадратному метрі вибухали щомиті десятки тисяч радіоактивних атомів. Мабуть, важко вказати інший приклад такого глобального вторгнення людини в життя біосфери. Випробування стали першим в історії цивілізації глобально небезпечним експериментом, у результаті якого смертоносні радіоактивні частки були розсіяні по всій планеті. Величезна кількість радіоактивних речовин утягується в процеси, що протікають у біосфері, накопичується в ґрунтах, водах і, головне, у живих організмах, безперешкодно бомбардуючи їх своїми випромінюваннями. Глобальне радіоактивне забруднення біосфери призвело до постійного опромінення населення всієї земної кулі. Що стосується віддалених наслідків ядерних вибухів, те фактично з тих пір, як була винайдена ядерна зброя і почалися її випробування, ступінь небезпеки радіоактивного зараження і його наслідків або недооцінювалася, або свідомо з усіляких причин занижувалася.


Парадоксально, але й сьогодні вважається, що збільшення фонового випромінювання в результаті випробувань ядерної зброї, що проводилися в атмосфері, не призвело до істотного збільшення канцерогенного ризику. Однак у багатьох країнах світу за останнє десятиліття різко зросла частота пухлинних захворювань. Це загальнолюдське лихо, на жаль, майже ніхто не пов'язує з наслідками випробувань ядерної зброї. Підступність такого впливу полягає в тому, що малі дози не викликають помітних змін у стані здоров'я. І в той самий час на сучасному рівні знань доведено, що так званий «граничний ефект» у дії випромінювань на спадковість людини відсутній. Іншими словами, нешкідливих з генетичної точки зору доз просто немає, кожна викликає негативний вплив.

Навіть після катастрофи в Чорнобилі представники ядерної енергетики продовжують, як і колись, запевняти в тому, що подібні аварії практично виключені і що при нормальній роботі АЕС радіаційний фон навколо них не перевищує природного. Коли на початку травня 1986 р. у сто разів збільшився радіаційний фон у воді Київського водоймища, Мінздрав, Мінводгосп і Держкомгідромет СРСР відразу підвищили в сто разів норми гранично припустимої концентрації і заявили, що причин для тривоги немає.

Трагедія полягає в тому, що після руйнування АЕС навколишнє середовище стає якісно іншим, а саме - непридатним для проживання людей, нездатне відтворювати і підтримувати життя, воно несе на собі печатку руйнування і деградації. Про це свідчать невдалі експерименти з «рекультивації» (відновленню нормальної життєдіяльності) флори на атолах Бікіні, які довгі роки служили полігоном для випробування ядерних бомб. Відновлення проводили шляхом зняття верхніх шарів фунту і посадки нових, неопромінених дерев, чагарників, злаків.

Відомо, що в результаті зараження навколишнього середовища при руйнуванні АЕС концентрація радіоактивних речовин в організмах може бути в десятки, сотні разів вище рівня токсичного забруднення навколишнього середовища. Рослини і тварини засвоюють кальцій і калій. Тим часом дуже небезпечні для людини довгоживучі радіоактивні нукліди ядерного циклу стронцій -90 і цезій - 137 за хімічними властивостями еквівалентні відповідно кальцію і калію і тому засвоюються рослинами і тваринами. У результаті їх концентрація в деяких сільськогосподарських рослинах перевищує їх кількість у зараженому грунті в 7-100 разів, Ще більш яскравий приклад: при радіоактивному зараженні води риби і водяні рослини накопичують небезпечні радіонукліди до концентрації, у десятки і сотні разів перевищуючу їх концентрацію у воді.


Радіоекологи попередили про можливу в результаті радіоактивного забруднення середовища глобальну катастрофу: великий кругообіг речовин, що існує в природі, із кругообігу життя здатний перетворитися в кругообіг смерті.

У випадку потрапляння радіонуклідів в організм людини фахівці говорять уже не про зовнішнє, а про внутрішнє опромінення, найбільш небезпечне, у якого є свої особливості. Кожен радіонуклід поводиться по-своєму, має свої місця прикладення - найбільш уразливі органи, тканини чи системи організму, які називаються «критичними». Наприклад, при надходженні радіоактивного йоду в організм близько ЗО відсотків його накопичується в щитовидній залозі, яка вважається стосовно нього критичним органом. Ціла група радіонуклідів {стронцій і ін.) концентрується в кістах, де вони і відкладаються. Цезій розподіляється рівномірно в м'язовій тканині. В даний час доведено, що навіть незначне іонізуюче опромінення може мати важкі наслідки для живих організмів і насамперед для людини. Так, прихована генетична шкода впливу радіоактивності може проявитися в людей через 5-15 і навіть 20-25 і більш років у масовій епідемії раку, лейкемії й інших хвороб, шо викликають смерть чи каліцтво. Причому важкі наслідки враження наступних поколінь виявляються не в першому, навіть не в другому і третьому, а починаючи з четвертого покоління. Свідченням тому служать жертви атомних бомбардувань японських міст Хіросіми і Нагасакі, нещасних випадків на атомних електростанціях, численних експериментів з радіоактивними речовинами, проведених у лабораторіях розвинутих країн світу.

Причому не тільки аварії на атомних електростанціях становлять велику небезпеку, але й їх нормальне функціонування призводить до створення великої кількості радіоактивних відходів. У світі майже 400 атомних електростанцій, але поки немає ні однієї довгострокової програми поховання радіоактивних відходів. Інакше кажучи, побудували будинок, не подбавши, куди будуть прибиратися відходи.

У США існує Інститут всесвітньої вахти (Вашингтон) -незалежна, безприбуткова наукова організація, яка працює над прогнозами і виконує роль системи раннього оповіщення. Фахівці пророкують, що наступна серйозна аварія на АЕС може відбутися в найближчі 5 років. До яких наслідків це призведе, якщо відомо, що в тридцятикілометровій зоні навколо АЕС проживає майже 700 млн чоловік. У США плани евакуації населення розраховані на зону в 16 км. В Україні довелося евакуювати все населення в тридцятикілометровій зоні від АЕС, а всі діти були вивезені в радіусі 150 км. Примітно, шо експеримент у Чорнобилеві проводився


наприкінці робочого тижня, уночі, коли люди стомлюються, знижується їх увага. Звідси така маса помилок. Спочатку потужність реактора упала до 1 відсотка, а потім за 4 секунди зросла в 1000 разів.

Список подібних аварій уже немалий. Катастрофа в Бхопале (Індія), забруднення берегів ріки Міссурі діоксаном, спустошення В'єтнаму хімічними дефоліантами, загибель Чорного лісу у ФРН через кислотні дощі тощо.

Чорнобильська аварія дала людям можливість побачити риси їх недалекого майбутнього. І те, що вони побачили, м'яко говорячи, їм не сподобалося. У Фінляндії 4000 жінок оголосили про своєрідний страйк, заприсягшись не вагітніти, поки уряд не змінить свого відношення до атомної програми.

Від якості і своєчасності вирішення глобальних проблем людства залежить особисте щастя і благополуччя кожного з нас, оскільки людина є членом не тільки своєї сім'ї, колективу, міста, але і всієї планети.

Наслідки використання токсичних речовин

Крім радіаційного забруднення середовища проживання сучасна цивілізація викидає в навколишнє середовище і токсичні речовини, яких раніш на планеті не було. При такому зараженні виявляються марними надії на природні фільтри - їх природа просто не створила в процесі своєї еволюції. Наприклад, препарат ДДТ, який широко використовувався в 1950-і рр. у сільськогосподарській практиці. Він уже давно заборонений через підвищену токсичність, а сліди його застосування вчені знаходять не тільки в традиційних харчових ланцюжках, але навіть в Антарктиді, у тілах пінгвінів.

Лихо полягає в тому, що дуже часто для високотоксичних з'єднань в організмі людини немає біологічних бар'єрів. Результат -численні алергії, хромосомні порушення, хронічні захворювання.

Як правило, токсичний вплив важких металів, пестицидів на людину непомітний до певного рівня їх концентрації. Однак експериментальні дані показують, що навіть разові контакти з такими пестицидами, як диелдрин, малатіон, паратіон, призводять до зміни біострумів головного мозку, шо зберігається в окремих випадках до півроку. Вплив же найсучасніших органофосфатних пестицидів небезпечний розвитком депресії, дратівливості, порушенням здатності до абстрактного мислення, іншими нейропсихологічними порушеннями. Накопичуються дані про професійну патологію в осіб, безпосередньо пов'язаних із застосуванням пестицидів (механізатори, тепличниці тощо).

Продовольча проблема

Інші найважливіші проблеми глобального характеру: енергетика, демографічний вибух і продовольство, нерівномірність


економічного розвитку Заходу і Сходу, Півночі і Півдня, збільшення міжнародних протиріч, що переростають часом у серйозні регіональні конфлікти. Серед них назвемо зростаючі ножиці цін на сировинні матеріали і наукомістку продукцію розвинутих країн, посилення боротьби за джерела сировини, ринки збуту тощо.

На початку XX ст. усе населення Землі складало 1,6 млрд людей, до 1975 р. - 4 млрд, улітку 1987 р. - 5 млрд До 2000 р. з'явився шести мільярдний житель. Є надія, що стабілізація населення відбудеться на рівні 10-12 млрд в середині XXI ст. Велика частина приросту населення, понад 90 відсотків, приходиться на Африку, Азію, Латинську Америку. В окремих країнах приріст виробництва продовольства часто нижче темпів його росту, тобто ситуація поглиблюється з кожним роком, і світове співтовариство змушене робити таким країнам продовольчу допомогу. На планеті до 1 млрд людей недоїдають, щорічно помирають від голоду не менше ЗО млн чоловік, у тому числі - 18 млн дітей, а тривалість життя в розвинутих країнах на 16 років більше, ніж у тих, що розвиваються.

Загальносвітове виробництво продовольства досягає науково обґрунтованих норм, за винятком тваринного білка. Але в розвинутих країнах споживання на третину вище нормативу, а в країнах, що розвиваються - на рівні 90 відсотків. По тваринному білку різниця в душовому споживанні трьох-чотириразова. Генсек ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) Е. Саума з цього приводу зауважує: «В одних країнах люди, що страждають від ожиріння, чекають нових методів лікування, а недоїдаючим не пропонується засобів для угамування голоду. Годують домашніх тварин, забуваючи про дітей, що страждають від голоду».

Оброблювані землі і пасовища на планеті займають близько 4 млрд га, і найближчим часом вони навряд чи будуть істотно розширені. Отже, вихід можливий шляхом інтенсифікації, зеленої революції. В Африці збір злакових культур знаходиться на рівні 10 центнерів з гектара, у Європі і США - до 50 центнерів і вище. Таке становище обумовлене, у першу чергу, високою культурою землеробства, застосуванням мінеральних добрив, пестицидів, фунгіцидів, гербіцидів тощо. Але скільки при цьому виникає екологічних проблем! Тому утворився цілий напрямок сільськогосподарського виробництва, що спеціалізується на виробництві екологічно чистих продуктів харчування. Природно, що вартість таких продуктів істотно вища і вони доступні не всім верствам населення.


7.12.4. Соціальна екологія

Соціальна екологія - зовсім ще молода наука, що склалася на перетині екології і соціології. Що таке екологія? Слово «екологія» вперше ужив німецький учений Ернст Геккель у 1866 р. у книзі «Природна історія походження». Цей термін використовується при розгляді питань, пов'язаних з навколишнім середовищем, у перекладі з грецької мови «ойкос» значить «будинок». Первісне чисто біологічне тлумачення слова поступово поступилося місцем більш широкому. У зв'язку з цим екологію можна визначити як науку, предметом вивчення якої є відношення живих істот до середовища свого проживання, їх взаємодія між собою. Соціальна екологія складається як особлива соціологічна наука в 60-і рр. XX ст. У 1970 р. на Всесвітньому соціологічному конгресі у Варні був створений дослідницький Комітет Міжнародної Соціологічної Асоціації з .соціальної екології.

; Соціальну екологію можна визначити як галузь соціології,

«предметом вивчення якої є специфічні зв'язки між людиною і навколишнім середовищем. Соціальна екологія, що розуміється в такому контексті, вивчає відносини «природа - промислова система -суспільство». Вона повинна допомогти знайти відповідь на питання: *:що таке «гарна природа» для подальшого розвитку суспільства і що таке «гарне суспільство» з погляду збереження екологічної рівноваги ■йі природі. Соціальна екологія повинна займатися пізнанням основних (закономірностей взаємодії в системі «суспільство - природа» і ^визначати можливості створення моделі оптимальної взаємодії всіх її ^елементів. У цьому випадку вона може внести свій внесок у ^вирішення глобальних проблем сучасного суспільства.

Навколишнє середовище завжди прив'язане до визначеної території. Тому в соціальній екології можуть виділятися окремі рівні Дослідження: міста, урбанізовані зони, регіони нового освоєння і, Нарешті, загальнопланетарний рівень. Соціальна екологія на всіх цих рівнях повинна прагнути до збереження екологічної рівноваги, ^враховувати взаємозв'язок усіх рівнів відповідно до девізу: мислимо Глобально, діємо конкретно.

!>- У праці Комонера «Замикання кола» викладені чотири

^основних глобальних екологічних закони, що, на думку автора, діють
;-Не тільки в біосфері, але й у сфері відносин, у соціальному
*ередовищі. Саме тому їх можна вважати і законами соціальної
ійсояогії. Ці закони такі:
|г • Усе пов'язано з усім.

р • Ніщо не може зникнути без сліду.

І • Природа знає краще.

5 • Ніщо не можна отримати безкоштовно.


Наприклад, четвертий закон можна прокоментувати так: глобальні екологічні системи являють собою неподільне ціле, і усе, що людина з них витягає, повинно бути компенсовано. Тому споживання природних ресурсів не може бути безмежним, а людство повинно стежити за тим, щоб за рахунок споживання природних ресурсів не поставити під сумнів основу свого розвитку й існування на планеті.

Нам потрібно знайти компроміс між прогресом і навколишнім середовищем. Для досягнення найбільш ефективних результатів при вирішенні глобальних проблем сучасної цивілізації необхідно прогнозувати розвиток суспільства.