СОЦІОЛОГІЄЮ.

2. Емпірична соціологія, яка представляє спеціальні соціологічні теорії, що з'єднують теоретико-методологічне знання з емпіричними даними, отриманими в ході конкретних соціологічних Досліджень. Емпірична соціологія являє собою єдність теоретичного

знання (чи теоретичних задумів) і емпіричної їх перевірки, в результаті чого уточнюються вихідні положення, результативність і ефективність методології та методики. Але емпірична соціологія, яка складається зі спеціальних соціологічних теорій, має свою внутрішню ієрархію. Ця ієрархія починається, по-перше, з узагальнюючих (системних) спеціальних (іноді їх називають галузевими) соціологічних теорій - економічної і політичної соціології, соціології соціальної і духовної сфер життя суспільства. Підставою для такої структури соціологічного знання є обгрунтований соціальними філософами і більшістю соціологів розподіл життя суспільства на різні сфери, що пов'язані з визначеними видами діяльності - трудової (виробничої), соціальної (у вузькому розумінні слова), політичної і культурної (духовної). Що стосується економічної соціології, то нею досліджуються соціальні проблеми економічного життя суспільства за допомогою вивчення свідомості людей і відповідного типу поведінки, пов'язаних з реалізацією цілей і завдань суспільного виробництва, з процесом задоволення потреб та інтересів людей в умовах функціонування соціально-економічних відносин. Звертаючись до іншої сфери суспільства, до соціального життя, слід зазначити, що соціологія у цій сфері вивчає такі найважливіші та принципові проблеми, як соціальна структура у всій її різноманітності, соціальні процеси та інститути, соціальні спільності. У ЇЇ рамках досліджуються передумови, умови і фактори перетворення класів, соціальних верств і груп у суб'єкти свідомої діяльності. Політична соціологія вивчає величезний шар переходу від об'єктивного до суб'єктивного, свідомого розвитку. Вона вивчає політичні (класові, групові) інтереси, що базуються і виходять з волі, знань і дій, тобто методів і форм вираження політичної діяльності людини, класів і соціальних груп і звернена до всього спектра почуттів, думок, суджень і ставлення людей до процесів функціонування владних відносин, що дозволяє представити шляхи функціонування державності, виявити болючі місця розвитку політичного життя. Четвертою за рахунком, але не за значенням узагальнюючою спеціальною теорією є соціологія духовного життя суспільства, що досліджує діяльність з освоєння наявних культурних цінностей, створення нових, розподіл і споживання накопичених. Цей процес є складним, багатоплановим і неоднозначним, тому так важливо визначити основні його складові. До таких структурних елементів варто віднести процес соціалізації особистості, освіту, масову інформацію, культурно-просвітну діяльність, літературу, мистецтво, науку. Нарешті, до узагальнюючих (системних) спеціальних соціологічних теорій належить соціологія управління.

Вона пов'язана з використанням особливого класу завдань -механізмом регулювання соціальних процесів - і тому може _зглЯдатись самостійно, на рівні виявлення деяких загальних Сарйіреристик незалежно від конкретних обставин, а може застосовуватися в рамках кожної зі сфер громадського життя і складових їх елементів, що вимагає виявлення та аналізу специфічних особливостей управління в кожній конкретній області свідомості і поведінці людей.

Основною характерною ознакою соціології в сучасну епоху сїає антропоцентристський підхід, тому що сучасна епоха виявила неминущу і все зростаючу цінність людини та її діяльності, життя людей у всій його різноманітності. У рамках цього підходу людина З'являється перед нами і як результат суспільного розвитку, і як носій соціального капіталу, що є величезним резервом і імпульсом суспільного розвитку. Сучасні підходи, що визначають предмет соціології, помітно зміщуються в напрямку людинознавства до визнання того, що аналіз проблем життя людей у всій його різноманітності усе більше й більше стає об'єктом уваги соціології. -Людина у суспільстві і суспільство для людини - ось суть сучасної .еоціології.

і-- Сучасна соціологія усе більшою мірою схиляється до

^актування самої себе як соціології життя, тому що вона оперує показниками відносин і взаємодій людей до реальних проблем, ситуацій, до усього того, що відбувається у суспільстві, в якому вони працюють і живуть.

РОЗДІЛ І