Там само. - С. 178.

Там само. - С. 177.

Кореспонденти

Однак саме

Про те, що

Залишилася одна

свобода: вибирати

залежність»

Соціологія журналістики і журналістська діяльність

більшість працівників

ЗМІ,

особливо місцевих,

не має

журналістської

освіти, було відомо

і без соціологів.

соціологи встановили,

що дає і

чого не дає професійна

освіта

журналістові-

практикові, чого

чекають від факультетів

журналістики

і керівники

редакцій3

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1 Див.: Лубковим И. Местная печать: проблеми повьішения зффективности. - С. 97;

Карпенко В. Хто ви, читачу? // Журналіст України. - 1987. - №6; СвитичЛ., Шарінь

ва А. Журналист и его работа. - М., 1979.

2 Свитич Л. Зффективность журналистской деятельности. - С. 173-174.

3 Див.: Социология журналистики. - С. 149-150.

продуктивні. Є підстави вважати, щО, як і в 70-х роках, видавці й тепер

найважливішим завданням ЗМІ вважають «пропагувати рішення директивних

органів», «сприяти кращій організації виробництва» тощо1, а

своїм обов'язком - втручатися у проведення компаній, тематику і проблематику

виступів, навіть у форми зв'язку з аудиторією2.

Вивчаючи видавця, найчастіше використовують опитування й

аналіз документів (постанов, розпоряджень), зокрема контент-аналіз.

Значно ліпше вивчені обидва складники другого компонента системи

- Каналу: Журналіст і Текст. За допомогою опитування, самоспостережень

журналістів соціологи створили досить докладний портрет творчого

працівника ЗМІ різних типів, зафіксували проблеми, пов'язані із соціально-

демографічними, професійно-творчими характеристиками журналістів.

Працівник ЗМІ має володіти достатньою

сумою знань про суспільство і регіон, у якому він

працює, про суть, функції і методи журналістської

діяльності. Він мусить мати також достатні

практичні навички та уміння й відповідати психологічним

і творчим вимогам. З'ясувати відповідність

цим критеріям окремого працівника просто.

Для того ж, щоб вивчити не окремі випадки, а

тенденції, потрібна соціологія журналістики. Саме

соціологічними методами було зафіксовано

ставлення працівників ЗМІ до журналістської освіти

і її значення як чинника ефективної діяльності

ЗМІ. Встановлено також, що журналісти недостатньо

усвідомлюютьпотребу знань про аудиторію,

знають її погано. «Известия», до прикладу, називають

себе джерелом інформації в галузі політики,

бізнесу, культури, медицини та спорту, а їх аудиторія

найбільше цікавиться зовсім не цими питаннями,

а світськими новинами. Журнал «Профиль»

познціонує себе як «журнал про впливових персон політики, бізнесу,

культури та їх оточення». Утім його аудиторія схильна цікавитись новинами

науки й технологій, а не суспільним чи особистим життям відомих людей

4. Журналісти, наприклад, вважають престижними жанрами нариси,

репортажі, публіцистичну статтю (замітка для них на дев'ятому місці), читачі

ж насамперед шукають у газеті коротких повідомлень, розповідей

1 Див.: Социология журналистики. - С. 124-125.

2 Див.: Там само. - С. 135.

3 Див.: Зффективность журналистской деятельности. - С. 148-151.

'' Див.: Ворошилив В. Журналистика. - С. 320.

про людей, фейлетонів1. Важливим є також аргументований висіЮІЗОІС

соціологів про обмежене коло джерел інформації, якими користуються

журналісти2.

Соціологічне вивчення журналіста як компонента системи М'І мас

прикладне значення, оскільки результати дають журналістам змогу

уникнути багатьох помилок, працювати ефективніше.

Найґрунтовнішими соціологічними дослідженнями журналістів

місцевих ЗМІ у Східній Європі є проект естонських соціологів, які вивчали

журналістів та авторів тартуської газети «Едазі» (керівник

Ю. Вооґлайд, керівник групи М. Лаурістін), вивчення районних газетярів

Львівської області (керівник В. Здоровега), Свердловської області

Росії (автори В. Дворянов, Г. Сюньков), Рязанської (керівник Є. Прохо-

ров, автори Л. Світич і А. Ширяєва)3. Порівняння результатів цих досліджень

показало спільність вимог журналістів, наприклад, щодо якості

журналістських текстів4. Однак проведені в різних регіонах і в різний

час, вони засвідчили й національні відмінності в ментальності журналістів,

продемонстрували динаміку її розвитку (зокрема з'ясовано, що

львівські журналісти менше, ніж російські та навіть естонські, зорієнтовані

на сприяння організації виробництва, вони віддають перевагу морально-