ІІ. Правила та норми охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії.

Загальні вимоги до охорони праці,техніки безпеки та виробничої санітарії закріплені в Основах законодавства про працю України. Разом з цим багато з цих вимог знаходяться в загальних та галузевих нормах, інструкціях, рекомендаціях. Основні норми та правила з охорони праці поділяються на 4-ри вида:

Загальні правила та норми визначають основні вимоги з охорони праці в різних організаціях, підприємствах, незалежно від їх територіального поширення та розміщення, форми власності та відомчої належності. Ці норми та правила являються загальнообов'язковими для виконання. Наприклад, інструкція про спецодяг та засоби індивідуального захисту, яка застосовується у всіх галузях народного господарства.

Міжгалузеві правила та норми — вони регулюють питання безпечності робіт, дотримання санітарно-гігієнічних та інших вимог охорони праці та адресуються усім організаціям або підприємствам, які застосовують однорідне виробниче обладнання (машини,устаткування, апарати), технологію, види робіт, речовини, які несуть небезпечну для здоров'я робітників(«Правила монтажу і безпечної експлуатації ліфтів», «Правила безпеки при виконанні розвантажувальних робіт»).

Галузеві правила та норми — вони діють тільки в межах однієї галузі народного господарства з однорідним виробництвом або обслуговуванням, а також застосуванням специфічної для даної галузі техніки, технологій, послуг, препаратів, які застосовуються тільки в цій галузі виробництва (лікарські препарати, робота з електромедичним обладнанням). Галузеві норми та правила затверджуються міністерствами, відомствами та органами державного нагляду з центральним комітетом галузевих профспілок.

Місцеві правила та норми — вони забезпечують безпечні умови праці на окремих виробничих ділянках або робочих місцях даного закладу або підприємства, які розробляються та затверджуються адміністрацією закладу, організації, підприємства разом з професійним комітетом цього підприємства. Коли вимоги охорони праці при виконанні конкретних робіт (або в конкретних умовах) відсутні в міжгалузевих та галузевих нормах та правилах.

Місцеві норми та правила оформляють у вигляді спеціальних інструкцій з охорони праці, які встановлюють правила виконання робіт та поведінки у виробничих приміщеннях, які обов'язкові для всіх робітників та службовців.

ІІІ. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Окремої уваги заслуговує діяльність органів державного нагляду громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону праці (розділ 7 і 8 Закону).

Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

• Державний Комітет України з нагляду за охороною праці;

• Державний Комітет України з ядерної та радіаційної безпек;

• органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

• органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

• безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

• надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;

• зупинити експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень, які створюють загрозу здоров'ю чи життю працюючих;

• притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушеннях;

• надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

Власник повинен безкоштовно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Громадський контроль здійснюють:

• трудові колективи через уповноважених ними;

• професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на непередбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих і нормативних актів, створенням належних умов праці і виробничого побуту та забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Згідно із ст. 49 Закону, працівники несуть відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці. За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.