Естетична цінність рослинного покриву

Перші кроки, зроблені в міському озелененні, були пов'язані з есте­тичним світорозумінням об'єктивної краси рослин. І сьогодні первинне використання рослин у місті — естетичне. Озеленювач свідомо викорис­товує, експлуатує і підкреслює естетичні якості рослинного матеріалу. Ця краса не повинна подаватись суб'єктивно, підкреслює німецький лісівник Г.Томазіус (1998).

Естетична фітомеліорація має три рівні: ландшафтний, фітоценотич-ний і флористичний. Естетичній оцінці ландшафтів присвячена значна кількість робіт. Розроблені класифікації естетичності або декоративності рослин (Толочинов, 1938; Васильєв, 1952; Пряхін, 1954, 1970; Ковтунов, 1962; Гальперін, Ніколін, 1971; Таппо, 1970 та ін.). Нами запропонована естетична оцінка фітоценозів (1973), яка знайшла застосування у формуванні лісопаркових і паркових ценозів (Возняк, 1988).

Естетична оцінка фітоценозу. Естетична оцінка більшості класифі­кацій, які застосовували в минулому, має до певної міри суб'єктивний характер. Досвід свідчить, що кожна ландшафтна ділянка залежно від зорового сприйняття може бути по-різному оцінена не тільки різними людьми, але й однією і тією ж людиною у різні пори року, погодних умов, освітленості, настрою, а також рівня її художнього смаку, естети­чного сприйняття.

В зв'язку з цим виникає необхідність пошуку кількісних показників краси парку чи лісопарку. В останні роки лісоупорядниками естетична оцінка проводиться на основі підсумовування визначених естетичних цінностей. Для естетичної оцінки лісопаркових асоціацій були розроблені дві трибальні шкали — таксаційно-фітоценотична і емоційна.

У першу шкалу включені такі таксаційно-фітоценотичні ознаки: бонітет, вологість ґрунту, характер рельєфу, ярусність, густота підросту і підліску, видовий склад і багатство трав'яного покриву, вік деревостану, захаращеність ділянки, ознаки ґрунтової ерозії і ущільнення ґрунту, наявність ентомопошкоджень і фітозахворювань.

Другою емоційною шкалою передбачені такі оцінки: а) фітоценозу в комплексі (попередня); б) структурно-вікових показників — продуктивності і ярусності деревостану, підросту, підліску, трав'яного покриву, зімкнутості намету, змішування порід, а також вікового стану; в) просторових показників — глибини перспективи і зручності пересування, розчленованості деревостану (групова, рівномірна, рядова); г) колориту (яскравий, контрастний, спокійний); д) фактури дерев (груба, тонка); е) освітленості; є) "модуляції виду" (за І.О.Боговою, 1971) — викликання почуття несподіваності.

Аналіз естетичності рослинних угруповань дає можливість встановити загальну закономірність: чим продуктивніший фітоценоз, тим вища його естетична цінність. Проте високий показник продуктивності (бонітет) деревостану, який ставиться в ряді класифікацій на перше місце, не завжди відповідає першому класу естетичної цінності. Встановлена невідповідність класу естетичної цінності корінних і похідних асоціацій, які виникли на їх місці.

Спостерігається також розбіжність у таксаційно-фітоценотичній і емо­ційній оцінках. Якщо проаналізувати результати емоційної оцінки фіто­ценозів у розрізі структурно-вікових, просторових та інших показників, то побачимо, що низькі бали фітоценоз отримує за відсутність наземного покриву, одноманітність порід і рядове їх розміщення, слабке освітлення піднаметового простору, відсутність елементів, які би вносили пожвавлення.

Якщо природа в корінних асоціаціях протягом тривалого історичного періоду формує найоптимальніший для даних умов зростання фітоценоз, то людина не завжди досягає цієї оптимальності, створюючи штучні ценози. Примітивні за просторовою побудовою асоціації є, як правило, сукцесіями антропогенного характеру. Тому важливо не лише підібрати штучні едифікатори головних синузій з урахуванням їх екології, але й розмістити таким чином, щоб вони створювали фітосередовище, яке давало б змогу розвиватись другорядним синузіям (ярусам).

Під час створення штучних фітоценозів не завжди зважають на прин­цип трофності, що негативно впливає на їх продуктивність та естетичну цінність. Сосна звичайна — виражений оліготроф — поширена в лісопа­рковому поясі від борів до дібров і бучин. Внаслідок її культивування в евтрофних типах естетична цінність біогруп сосни низька, тому що тут спостерігаються часті сніголоми, захаращеність, зараженість кореневою губкою. Водночас асоціації мезо-, мегатрофів — тополі канадської та клена сріблястого — знаходимо у свіжому і вологому суборі, де продуктивність їх деревостанів не перевищує IV класу бонітету, а клас естетичної цінності найнижчий (III).

Неабияким фактором в естетичній оцінці є загальний стан лісу, від якого залежить сприйняття людиною його досконалості. Даний інтегральний показник естетичної оцінки включає не тільки зовнішні ознаки

(захаращеність, ґрунтова ерозія), але й внутрішні, які в стані оцінити лише спеціаліст, котрий сприймає єдність форми та змісту цілком свідомо (ентомопошкодження і фітозахворювання, ознаки негативного впливу загазованості повітря, ущільненість ґрунтів і т.п.).

Важливим моментом у формуванні лісопаркових пейзажів є створення фітоценозів, які б не вносили дисонанс у природний ландшафт. Якщо культура сосни в грудах є внутрішнім дисонансом, який відомий лише спеціалісту, то поява у лісовій місцевості фітоценозу, створеного з екзотів із характерною морфологічною будовою, буде проявом зовнішнього дисонансу. В наших умовах подібним дисонансом є введення в лісову культуру катальпи і клена сріблястого (Брюховицький лісопарк біля Львова), туї колоновидної (Винниківський лісопарк), а також садово-декоративних форм — плакучих, ряболистих і т.д.

Інтродукцію екзотів і декоративних форм лісу лісопаркового поясу слід здійснювати дуже стримано, з урахуванням (за вдалим виразом Г.Томазіуса, 1972) "ландшафту і звички людей", які є головними факторами ідеальної картини краси (естетичної цінності).

Рівень естетичних якостей фітоценозів значною мірою залежить від рівня господарської діяльності. Несвоєчасні рубки догляду знижують про­хідність, вкорочують глибину перспектив, створюють захаращеність, стри­мують інсоляцію, внаслідок чого порушується нормальний розвиток дру­горядних синузій, а на схилах великої експозиції з'являються ознаки ерозії. Низьким рівнем ведення лісопаркового господарства необхідно також вважати створення однопородних фітоценозів з їх рядовою посадкою, тоді як вже є досвід створення ландшафтних культур. Звичайні лісогосподарські рубки догляду повинні більш рішуче замінюватись рубками формування ландшафтів.

Одним з головних завдань підвищення естетичної цінності міських і приміських насаджень є створення фітоценозів, стійких проти комплексу несприятливих факторів міського середовища, розширення суспільно-корисних функцій лісу в зв'язку зі зростанням його рекреаційного значення.

На відміну від усіх попередніх класифікацій естетичної цінності, які оцінювали рослинний покрив з позиції зовнішнього ландшафтного огляду, описана вище класифікація побудована на огляді й оцінці внутрішнього простору масиву або гаю. Галявина або прогалина, тобто не лісовий, а лучний, степовий або ще якийсь фітоценоз, потребують аналогічної естетичної оцінки.

В зв'язку з цим виникла необхідність естетичної оцінки зовнішнього виду фітоценозу (невеликих біогруп або мікроасоціацій), а також окремо висаджених деревних рослин.

Естетична оцінка окремих деревних рослин і біогруп. Групові посадки служать немов переходом від масивів і гаїв до відкритих лучних просторів. Група може складатися з трьох або декількох десятків дерев і чагарників, її склад залежить від характеру лісових масивів і гаїв, а також трав'яного покриву луки і може бути чистим або змішаним. Деревні групи служать для формування передніх, середніх і задніх планів, часто вони облямовують рамку паркових пейзажів.

Не лише група, але й кожне окремо взяте дерево (солітер) може про­явити повною мірою свою індивідуальність. Для цього необхідно правильно вибрати його місцеположення і створити сприятливі умови для розвитку рослини. Важливе значення має підбір породи — вітростійкої, яка володіє високими гігієнічними і естетичними якостями.

Як і у випадку з санувальною фітомеліорацією, даючи естетичну оці­нку рослинності, ми виходимо з текстури, оскільки власне вона робить рослину або біогрупу високоестетичною або ж навпаки. Текстура — це безпосередньо силует крони, розгалуженість (гілки і гілочки), стовбур, кора, листя, квіти, плоди. Кожен з цих морфологічних елементів рослини відрізняється вищими або нижчими декоративними якостями, а сума цих якостей визначає естетичну цінність дерева або чагарника в цілому. Декоративні якості окремих елементів текстури по-різному сприймаються і оцінюються в різні пори року, але насамперед на початку (безлистий стан для листопадних), середині і у кінці вегетації рослини або розвитку окремих морфологічних органів — листка, квітки і плоду. Тому ми про­понуємо давати 3-бальну оцінку кожному етапу розвитку елемента текстури, а потім сумувати бали, отримані окремими елементами: кроною, гілками, листям, корою стовбура, квітками і плодами. Розрахунок ведемо за формулою

ЕМв = (Св+Вв+Бв+Sв+Lв+Tв+Fв+Wв) / nв, (4.6)

де ЕМв — якісна усереднена оцінка одного дерева або чагарника; Св — сума балів, отриманих кроною (силуетом); Вв — сума балів, отриманих кроною (розгалуженням); Sв — сума балів, отриманих гілочками; Lв — сума балів, отриманих листям; Тв — сума балів, отриманих корою стов­бура; Fв — сума балів, отриманих квітками; Wв — сума балів, отрима­них плодами; nв — трибальна оцінка (3).

Оцінка естетичних якостей біогрупи буде складатись із суми балів, отриманих кожною рослиною, і бала, який виставляється в цілому біо-групі (силуету), за модуляцію виду.

Оскільки суму всіх елементів текстури можна записати одним індек­сом Т, то формула естетичної оцінки біогрупи буде мати такий вигляд:

ЕТв = Ов /nв, (4.7)

де ЕТв — якісна усереднена естетична оцінка біогрупи; Ов — сума балів, отриманих за модуляцію виду в три періоди розвитку: початку, середині і кінці вегетації; nв — трибальна оцінка (3).

Для більшої зручності середньоарифметичні показники (суму балів) об'єднують в три класи естетичної цінності.

Найбільшу кількість балів отримують складні біогрупи, до складу яких входять дерева і чагарники, які мають високодекоративне листя, з квітами і плодами, а також хвойні, декоративність яких відзначають в усі пори року. Вищу естетичну оцінку отримують сформовані біогрупи і окремі рослини, які вступили в пору цвітіння і плодоношення.

Фітодизайн. Урбанізація природних ландшафтів створила нові форми просторів з часто одноманітними і грубими формами, різкими пере­адами висот і заслоненням лінії горизонту. Можна говорити про дегуманізацію міського простору, оскільки з нього усунуті звичні для селянина природні силуети, обриси, масштаби.

Фітомеліорація — це фітодизайн в дії, який має свої закони, форми і методи.