Тема 7. ЗАКОННІСТЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

Лікарські рослини, які містять жирні олії, ферменти і фітогормони

Тема: Загальна характеристика жирних олій, ферментів і фітогормонів

ЛЕКЦІЯ №7

Мета:мати поняття про жирні олії їх класифікацію, фізичні та хімічні влавості жирних олій поширення та локалізацію жирних олій в рослинах, методи їх одержання, ферменти та їх будову, класифікацію ферментів, розповсюдження рослин, які містять жирні олії та ферменти;

Знати: назви лікарських рослин (ЛР), родини, сировини (ЛРС) на латинській мові, життєві форми рослин та їх морфологічні ознаки, застосування, методи одержання жирних олій з сировини;

Вміти: розпізнавати лікарські рослини, визначати фенофазу заготівлі та проводити сушіння сировини, що містить жирні олії та ферменти , проводити приймання ЛРС в аптеку, підтверджувати тотожність лікарської рослинної сировини.

План:

1. Поняття про жирні олії, та їх класифікація.

2.Фізичні та хімічні властивості жирних олій.

3.Поширення, локалізація та біологічна функція в рослинах, способи одержання жирних олій.

4.Біологічна дія та використання жирних олій.

5.Маслина європейська.

6.Мигдаль звичайний.

7.Персик звичайний.

8.Абрикос звичайний.

9.Рицина звичайна.

10.Соняшник однорічний.

11.Льон звичайний.

12.Шоколадне дерево.

13. Ферменти їх будова та класифікація.

14. Поширення та локалізація.

15. Фізичні і специфічні властивості, методи одержання.

16. Біологічна дія та застосування.

17. Чорнушка даманська.

18. Кавун.

19. Динне дерево(папайя).

Питання для самоконтролю:

1. Дати визначення жирним оліям, як їх класифікують.

2. Вкажіть основні фізичні та хімічні властивості жирних олій.

3. Яку біологічну функцію відіграють жирні олії в рослинах, де вони поширюються та локалізуються в рослинах.

4. Вкажіть біологічну дію та застосування жирних олій.

5. Вкажіть латинську назву маслини європейської.

6. Що є сировиною мигдаля звичайного.

7. Вкажіть географічне розповсюдження персика звичайного.

8. Які особливості отримання абрикосової олії.

9. Які особливості при заготівлі рицини звичайної.

10. Яка біологічна дія та застосування льяної олії.

11. В яких ще промисловостях використовують сировину шоколадного дерева.

12. Ферменти, їх будова та класифікація.

13. Вкажіть специфічні властивості ферментів.

14. Якимим методами отримують ферменти.

15. Яка біологічна дія та застосування ферментів.

16. Вкажіть основні морфологічні ознаки чорнушки даманської.

17. Яка оновна біологічна дія кавуна.

18. Що таке папая.

1. Зміст та забезпечення законності в державному управлінні.

2. Дисципліна і відповідальність у забезпеченні законності.

3. Підстави і стадії юридичної відповідальності.

1. Зміст та забезпечення законності в державному управлінні.

Законність— це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах.

Термін «законність» є похідним від терміна «закон» і, будучи комплексним поняттям, охоплює всі сторони життя права — від його ролі в створенні закону до реалізації його норм в юридичній практиці. Законність відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави, права і суспільства. Вимога законності рівною мірою стосується вищих органів державної влади, інших державних органів, які ухвалюють у межах своєї компетенції підзаконні акти (сфера правотворчості), безпосередніх виконавців законів — посадових осіб, а також громадських організацій, комерційних корпорацій, громадян (сфера правореалізації).

Законність характеризується поєднанням двох ознак:

зовнішньої (формальної) — обов'язком виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об'єднаннями;

внутрішньої (сутнісної) — наявністю науково обґрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів.

Важливо не тільки додержуватися законів, а й створювати справедливі, тобто правові, закони. Правові закони повинні бути нормативним підґрунтям законності. Законність є не самоціллю, не виконанням заради виконання. її призначення — додержання законів в ім'я торжества свободи, справедливості. Законність — явище прогресивне і покликане сприяти суспільному прогресу. В історії було чимало випадків, коли громадяни додержувалися законів, а законність порушувалася, коли «суворе додержання» у дійсності означало «суворе порушення» (наприклад, масові репресії за часів культу особи Сталіна в СРСР). У таких випадках закон не відповідав праву, потребам суспільного прогресу. Щоб у державі була «правозаконність», чинні закони, насамперед Конституція, повинні адекватно відображати правові принципи, загальнолюдські цінності. У сфері правотворчості це виражається в забезпеченні видання закону, який відповідає праву, Конституції.

Законність — явище багатоаспектне і може виступати як принцип, метод, режим. Законність є принципом діяльності державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він є антиподом сваволі і беззаконня, припускає пов'язаність всіх органів держави правовими нормами, дії в їх рамках і в ім'я їх реалізації. Разом з тим з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами. Як метод державного управління суспільством законність означає, що:

1) органи держави і посадові особи при здійсненні своєї діяльності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на принципи і вимоги законності;

2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції;

3) при здійсненні контролю і нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин вони додержуються правових процедур, використовують правові засоби і способи.

Метод законності є основою для застосування інших методів державного управління: організації, примусу, виховання, контролю тощо. Він припускає високий рівень правової культури й одночасно є засобом підвищення рівня загальної та правової культури.

Законність є й режим реально діючого права, стан (атмосфера) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам, які, у свою чергу, покликані відображати принципи свободи і справедливості, закладені в праві. Режим законності — неодмінний елемент демократії, тому що без законності демократія може перетворитися на охлократію — владу юрби. Без законності як режиму суспільно-політичного життя суспільство може бути ввергнуте в анархію і хаос, коли особа стає уразливою для безконтрольних дій з боку державної влади, незахищеною від її сваволі.

Без законності немає демократії, без демократії неможливо забезпечити законність. Законність і демократія — фактори побудови правової держави.

Що таке законність — принцип, метод чи режим?

І принцип, і метод, і режим.Усе залежить від кута зору. Однак без принципу законності як засадничого начала діяльності державних органів, державних і громадських організацій, посадових осіб, громадян, без законності як методу державного управління суспільством не відбудеться режим законності. У широкому розумінні законність— це режим суспільно-політичного життя,створюваний: