Гуморальна регуляція росту людини.

Вікова періодизація росту і розвитку людини.

Постембріональний період онтогенезу.

Постнатальний (постембріональний) онтогенез – це період життя людини від моменту народження до смерті. Його можна розділити на такі періоди: ювенільний (від народження до статевої зрілості); зрілий (дорослий, статевозрілий, репродуктивний етап); похилий (старості, який закінчується природною смертю).

Необхідно пам’ятати, що дана періодизація умовна. Тому введено поняття календарного та біологічного віку. Календарний вік рахується від моменту народження. Біологічний вік може відповідати календарному.

І. Період дитинства.Ряд фізичних ознак людини формується у процесі розвитку специфічних функцій. Так, хребет новонародженого за формою відрізняється від хребта дорослої людини, який має два вигини вперед (лордози) і два вигини назад (кіфози). Спочатку виникає шийний лордоз у віці 2,5-3 місяці, коли дитина починає тримати голівку. На 6-ому місяці формується грудної кіфоз, коли дитина починає сидіти. З 9-го міс., коли дитина починає ходити, утворюється поперековий лордоз. У 1,5-2 роки сформовані всі вигини хребта. Віковими відмінностями у пропорціях тіла дитини від дорослої людини є короткі ноги, довгий тулуб і велика голова.

Ріст дитини супроводжується збільшенням довжини і маси тіла. На першому році життя довжина тіла новонародженого збільшується на 23-25 см. Починаючи з другого року ріст зростає на 10-11 см, на третьому році - на 8 см. У період від 4 до 7 років річний ріст становить 5-7 см. У шкільному віці дитина підростає на 4-5 см за рік. З 11-12 років у дівчаток і з 13-14 років у хлопчиків до 16-17 років спостерігається стрімкий ріст на 7-8 см за рік . у більшості дівчат ріст припиняється в 16-17 років, у юнаків – у 18-19 років.

Відповідна закономірність спостерігається і у збільшенні маси. Так, у новонароджених на 5-му міс. Життя маса збільшується удвічі, а до року - втричі. До 10 років темпи росту і збільшення маси у хлопців і дівчаток майже однакові. Проте з 11ё-12 років у дівчаток спостерігається прискорення розвитку, а після 15 років у хлопців – випередження за цими показниками.

За останні два сторіччя спостерігається прискорення соматичного розвитку і фізіологічного дозрівання дітей та підлітків. Це явище отримало назву акселерації.

Прискорений розвиток продовжується і протягом першого року життя. Також раніше настає статева зрілість у підлітків (12-13 років).

Передня частина гіпофіза продукує гормон, який стимулює ріст, - сомато-тропін. Цей гормон впливає на синтез білка, росту скелета та м’язів, збільшенню розмірів і маси організму. Якщо внаслідок порушень, гіпофіз дитини починає виробляти надлишок гормону росту, то ріст тіла починає різко збільшуватися і розвивається гігантизм. При недостатньому виробленні цього гормону ріст дитини припиняється і виникає карликовість.

Зніжена гормональна дія передньої частини гіпофіза зумовлює також статеву недорозвинутість. Коли спостерігається підвищене виділення соматотропну, у дорослих людей збільшуються розміри окремих частин тіла – носа, підборіддя, язика, рук, ніг.

Припинення секреції соматотропну співпадає зі статевим дозріванням. Для оптимальної дії соматотропну у тканинах необхідна присутність гормонів щитовидної залози. У людини при недостатньої функції щитовидної залози розвивається хвороба кретинізм, яка характеризується розумової відсталістю, затримкою росту, порушенням пропорцій тіла.

ІІ. Період зрілого вікунастає у чоловіків у 22 роки, у жінок – у 21 рік. Перший період зрілого віку – до 35 років, другий період – від 36 до 60 років у чоловіків, від 36 до 55 років у жінок. У цей період спостерігається зміни фізіологічних реакцій, обміну речовин. А після 50-ти проявляються ознаки старіння.

ІІІ. Період похилого вікупочинається з 61 року у чоловіків і з 56 років у жінок. Проте багато людей зберігають у цей період достатню працездатність. Старечий вік у людини починається у 75 років.

Старість – це завершальний етап онтогенезу і характеризується суттєвими фізіологічними змінами в організмі, які обмежують його адаптивні можливості.

Старінні починається задовго до старості. Інтенсивність старіння визначає тривалість життя. Старіння торкається всіх рівнів організації: від молекулярних структур до цілісного організму.

На рівні організму:змінюються: форма тіла (згладжуються контури, посилення кіфозу, переросподіл жирового компоненту), зменшується ріст ( на 0,5-1 см за п’ятиліття після 60 років), з’являється сивина, шкіра втрачає еластичність і стає зморшкуватою, спостерігається послаблення зору, слуху, погіршується пам'ять. У людини зменшується життєва ємкість легень, збільшується артеріальний тиск, змінюються стінки кровоносних судин, зменшується маса щитовидної залози, знижується її функція. Різко знижується імунний гомеостаз, зростає можливість утворення пухлин.

На клітинному рівні зменшується вміст води в цитоплазмі, вміст АТФ, активність ферментів, синтез ДНК і РНК, виникають порушення в синтезі білка.

Вікові зміни у різних органах відбуваються нерівномірно, наприклад, сповільнено у кістковій тканині, прискорено - у центральної нервовій системі. Прояв вікових змін не завжди відповідає календарному вікові, а є показником біологічного віку.

Наука , що з’ясовує основні закономірності старіння, від молекулярного до цілісного організму, називається геронтологія.