Урок 1. Основи цивільного законодавства

ТЕМА 2. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

Цивільне право, як термін, може вживатися в двоякому розумінні: по-перше, в широкому, коли регулюються відносини з участю громадян. Вони за своїм обсягом різноманітні і складні, що робить неможливим їх регулювання однією галуззю права (право на житло, матеріальне забезпечення в старості, право на працю регулюються адміністративними, трудовими, пенсійними та іншими нормами права). По-друге, дія цивільного права поширюється не тільки на відносини, в яких беруть участь громадяни, але й на відносини між іншими суб'єктами права, тобто юридичними особами, державою вцілому (наприклад, поставка, капітальне будівництво, вантажне перевезення тощо).

Цивільне право, як галузь права,характеризується двома критеріями:

1) предметом регулювання;

2) методом регулювання.

Що ж являє собою предмет цивільного права? Діюче цивільне законодавство передбачає, що цивільне право регулює три групи суспільних відносин:

по-перше, товарно-грошові та інші майнові відносини;

по-друге, пов'язані з майном особисті немайнові відносини;

по-третє, особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими (наприклад, право на ім'я, честь, гідність тощо).

За Цивільним Кодексом України, цивільним правом регулюються майнові й пов'язані з ними особисті немайнові відносини між:

а) державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями між собою;

б)громадян з цими організаціями;

в)громадян між собою;

Майнові відносини, побудовані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, цивільним законодавством не регулюються. Сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові правовідносини регулюються відповідним законодавством. Джерела цивільного законодавства України

Основні засади цивільно-правового регулювання визначаються Конституцією України. Зокрема, Конституція визначає основні форми власності,закріплює право громадян на приватну власність, встановлює головні підстави правового регулювання відносин власності тощо. Розвиток зазначених конституційних норм знаходить своє відображення в законах України. Серед законів України, які регулюють цивільно-правові відносини, головне місце посідає Цивільний Кодекс.

Цивільний Кодекс України був прийнятий 18 липня 1963р. і введений в дію з 1 січня 1964р. Із змінами і доповненнями він діє й нині.

Цивільний кодекс складається з загальної і особливої частин. Загальна частина: основні положення; особи (громадяни і юридичні особи); угоди; представництво і довіреність; позовна давність. Особлива частина: інститут права власності (загальні положення; власність громадян; колективна власність; виникнення і припинення власності; захист права власності); інститут зобов'язувального права (загальні положення, окремі договори і зобов'язання); авторське право; право на відкриття; право на винахід; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Свого часу він був досить прогресивним, але зараз уже не відповідає вимогам часу. Тому, з урахуванням вимог Конституції України, підготовлено проект нового Цивільного Кодексу, який має повніше задовільняти потреби суспільства. До його затвердження відповідність норм цивільного законодавства сучасним потребам забезпечується шляхом прийняття спеціальних законів з окремих інститутів цивільного права. Зокрема, це Закони України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про заставу", "Про оренду державного майна", "Про авторське і суміжні права", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про приватизацію майна державних підлриємств" та ін.

Багато цивільно-правових норм міститься також в Указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів, положеннях та інших нормативно-правових актах міністерств і відомств України. Контрольні запитання:

1). Якими критеріями характеризується цивільне право?

2). Які групи цивільних відносин регулює цивільне право?

3). Які Ви знаєте джерела цивільного права?

4). На які частини ділиться Цивільний кодекс України?