Причини виникнення та розвиток пожеж.
Законодавча та нормативна база пожежної безпеки.
Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.
Згідно з Положенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України 07.12.96 №833, створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки (НАПБ), до якого включено біля 360 найменувань документів, які поділені на 8 груп різних рівнів та видів: загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві нормативні акти, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки, державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки, галузеві стандарти з питань пожежної безпеки, нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки.
Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", які визначають вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах залежно від класу пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.
-3-
У нашій країні створена єдина система пожежного нагляду та профілактики, яка допомагає запобігати виникненню пожеж. Під пожежею розуміють неконтрольоване горіння, що поширюється в часі та просторі.
Горіння - це екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або) свіченням.
Щоб виникла пожежа, необхідні три фактори, а саме: горючий матеріал; окислювач; джерело запалювання. Відсутність хоча б одного з цих факторів є умовою пожежної безпеки.
Залежно від виду матеріалів і речовин, які горять, пожежі поділяють на класи А, В, С, Б та Е.
До пожеж класу А належать пожежі з горінням твердих речовин.
До пожеж класу В зачисляють пожежі з горінням рідких речовин.
До пожеж класу С належать пожежі з горінням газоподібних речовин.
До пожеж класу £> зачисляють пожежі з горінням металів.
До пожеж класу Е належать пожежі з горінням електроустаткування.
Горючим матеріалом називають речовину чи предмет, які під впливом вогню або високої температури спалахують чи тліють, обвуглюються та продовжують горіти, або тліти, чи обвуглюються після ліквідування джерела запалювання. Більшість речовин можна зачислити до горючого матеріалу, проте горіння настає лише за певних умов навколишнього середовища, стані горючого матеріалу та співвідношенні між горючим матеріалом та окислювачем.
Окислювачем найчастіше стає кисень, що входить до складу повітря, хоча, іноді, може бути й інший окислювач, наприклад, азотна кислота.
Джерелами запалювання бувають тіла та речовини, які мають високу температуру, відкрите полум'я тощо. Причому не завжди необхідний безпосередній контакт горючої речовини з джерелом запалювання. Запалювання може відбутися як внаслідок теплопередачі, так і випромінювання енергії нагрітим тілом.
Температура спалаху - це найнижча температура, при якій над речовиною виникають гази та пара, що можуть спалахнути, проте температура недостатня для перебігу горіння.
Категорії вибухопожежонебезпеки та пожежонебезпеки приміщень і будівель встановлюються для найбільш несприятливого з точки зору виникнення пожежі чи вибуху періоду залежно від видів горючих речовин і матеріалів, що перебувають (обертаються) в апаратах і приміщеннях, їх кількості та пожежо- та вибухонебезпечних властивостей, особливості технологічних процесів.
Вибухопожежонебезпечна категорія А передбачає наявність у приміщенні горючих газів (ГГ), легкозаймистих рідин (ЛЗР) з температурою спалаху, яка не перевищує 28 °С, речовин, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одна з одною.
Вибухопожежонебезпечна категорія Б передбачає наявність вибухонебезпечного пилу або волокон, легкозаймистих рідин з температурою спалаху понад 28 °С, горючих рідин у таких кількостях і такому стані, при якому може статися вибух.
Пожежонебезпечна категорія В надається приміщенням, де розміщені горючі рідини і важкогорючі рідини, тверді горючі речовини, горючий пил і волокна, та речовини, що здатні горіти при взаємодії з водою та киснем повітря або одна з одною і які не відносяться до категорій А та Б.
Приміщення категорії Г характеризуються наявністю негорючих матеріалів у розплавленому та розжареному стані, а також спалюванням горючих речовин як палива.
Категорія Д передбачає наявність негорючих речовин і матеріалів у холодному стані.
Температура займання, як правило, на декілька градусів перевищує температуру спалаху і характеризує можливість займання горючої речовини від джерела запалювання.
Температура самозаймання - це температура, при якій речовина може спалахнути без джерела запалювання. Вважають, що безпечним з пожежної точки зору є нагрів речовини або тіл, що контактують з даною речовиною до температури, що становить 80% температури самозаймання.
Область спалахування (вибуху) газів, пари, пилу та волокон речовини характеризується не лише температурою самозаймання, а й концентрацією речовини в повітрі. Розрізняють нижню та верхню концентраційні межі поширення полум'я речовини (НКМПП та ВКМПП). Якщо концентрація речовини нижча за НКМПП, то вибуху (спалаху) не буде через недостатність горючої речовини та неможливість взаємодії всередині неї.
Пожежна безпека - це стан об'єкта, на якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних її факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Мета пожежної безпеки - захистити життя та здоров'я громадян, приватну колективну та державну власність від пожеж, підтримувати належний рівень пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.
Основними завданнями пожежної безпеки є контроль за дотриманням протипожежних вимог, запобігання пожеж і нещасних випадків від них, гасіння пожеж, рятування людей та надання їм допомоги, ліквідація наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
Пожежна безпека поділяється на державну, відомчу, сільську, добровільну.
Безпечною вважають таку концентрацію газу (пари), яка становить 50 % нижньої концентраційної межі поширення полум'я. Найбільш небезпечними вважають гази та пари (аерозолі) НКМПП яких досягається при їх концентрації в розмірі, меншому 10% об'єму повітря.
Обов'язки власників підприємств та уповноважених ними органів, а також орендарів щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку", за якою вони зобов'язані:
розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;
відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;
забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;
здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
проводити службове розслідування випадків пожеж.
Обов'язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються статтею 6 Закону України "Про пожежну безпеку".
Відповідно до цього закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані:
v виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які належать їм на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати в дітей обережність у поводженні з вогнем;
v повідомляти в пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.
Фінансування робіт з будівництва, реконструкції, технічного переоснащення об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій може проводитися лише після одержання від органів державного пожежного нагляду позитивних результатів експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.
Початок роботи новоствореного підприємства, експлуатація нових, реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень, будівель і споруд без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється.
-4-