Поняття, особливості та види державної служби

План

Замечательные пределы и их следствия

1.		2.
1.1		2.1.
1.2		2.2.
1.3		2.3.
1.4		2.4.
1.5		2.5.
1.6		2.6.

Обобщенная таблица замечательных пределов

1.
2.
3.
4.

1. Поняття, особливості та види державної служби.

2. Управління державною службою.

3. Головне управління державної служби України.

4. Поняття та види державних службовців

5. Проходження державної служби

6. Відповідальність державних службовців

Література:

1. Ківалов С. В., Біла Л. Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид. друге, доп. — Одеса: ЮЛ, 2002.

2. Адміністративне право України. Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. / За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2007.

3. Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібник Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Золотарьова НІ., Київ, 2005

4. Адміністративне право України: Підручник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. -Київ: „Істина", 2008.

5. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник— К.: Юрінком Інтер, 2003.

Послугами державних службовців користуються всі сучасні країни незалежно від державного устрою, форми правління або державного режиму. Вони виконують усі завдання і функції, які цивілізоване суспільство покладає на свою державу. Державні службовці у сучасному суспільстві здійснюють контрольну, організаційну, правозастосовчу та інші види діяльності.

Організація і діяльність осіб, які професійно виконують завдання та функції держави, визначаються, як правило» терміном «державна служба». Саме така назва використовується в Україні, Італії, Греції, Канаді, Франції та інших країнах. У деяких з них її називають «публічна служба» (ФРГ, Бельгія, Іспанія та ін.) або «цивільна служба» (Велика Британія).

У сучасному, українському законодавстві і правовій науці терміном «державна служба» визначаються правовий інститут адміністративного права, навчальна дисципліна, назва державного органу (митна служба, контрольно-ревізійна служба та ін.), вид трудової діяльності. В Україні поки що не існує офіційно визнаної самостійної галузі права про державну службу як систему теорій, ідей, уявлень про правове регулювання державно-службових відносин.

Державна служба як наука і навчальна дисципліна має свою галузеву належність. Вона є продовженням і доповненням безпосередньо «Державного управління» та «Адміністративного права».

Державна служба є комплексним правовим інститутом, оскільки включає в себе норми багатьох галузей права: конституційного, адміністративного, фінансового, трудового, кримінального, житлового та ін.

Система законодавства про державну службу характеризується складом і внутрішньою структурою його джерел. Не зважаючи на те, що нормативні акти, що регулюють державно- службові відносини, належать до різних галузей права, вони об'єднуються в групи, інститути і послідовно розміщуються у відповідності до їх юридичної сили. У законодавстві про державну службу виділяють нормативні акти щодо регулювання загальних питань державно-службових відносин. Ці акти визначають поняття «державна служба», «державна посада», «державний службовець», а також поняття, види нормативних актів, які € джерелами законодавства про державну службу, принципи державної служби та ін.

Поняття державної служби на законодавчому рівні визначається уЗаконі «Про державну службу».

Державна служба— це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету.

Основні ознаки державної служби:

а) професійна діяльність;

б) діяльність в державних органах та їхньому апараті;

в) заробітна плата за рахунок державних коштів.

Державна служба — це професійна діяльність, тобто нею можуть займатися тільки особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку.

За законом державною є тільки та служба, яка здійснюється в державних органах та їхньому апараті.

Важливою ознакою державної служби є заробітна плата за рахунок державних коштів. Виходячи із Закону «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, що нараховується, як правило, у грошовій формі, яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Водночас даний закон встановив, що держава здійснює регулювання оплати пращ, зокрема, шляхом визначення умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, і керівників державних підприємств (ст. 8).

Державна служба ставить перед собою наступні завдання:

♦ охорона конституційного ладу України, створення умов для розвитку громадського суспільства, виробництва, забезпечення вільної життєдіяльності особистості, захист прав, свобод і законних інтересів громадян;

♦ формування суспільно-політичних і державно-правових умов для практичного здійснення функцій державних органів;

♦ забезпечення ефективної роботи державних органів у відповідності до їхньої компетенції;

♦удосконалення умов державної служби і професійної діяльності державних службовців;

♦ створення і забезпечення належного функціонування системи підготовки і підвищення кваліфікації державних службовців;

♦забезпечення принципу гласності та конфіденційності в діяльності державних службовців і державних органів, дотримання законності, викорінення бюрократизму, корупції та інших негативних явищ у системі державної служби тощо.

Під функціями державної служби слід розуміти основні напрями практичної реалізації правових норм інституту державної служи, які сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення. При вивчені цього питання слід звернути увагу на теї що єдиної думки з приводу видів функцій у юридичній науці немає.

Виділяються такі функції державної служби:

а) основні— інформаційне забезпечення, прогнозування і моделювання, планування, організація, керівництво, координація, контроль, регулювання, облік;

б) загальні— здійснення державної кадрової політики; комплектування персоналу державних органів і урахуванням здібностей, професійних, особистих і моральних якостей; організація державної служби; планування і прогнозування розвитку персоналу державних органів; аналіз стану і ефективності державної служби в органах, державної влади та ін,;

в) специфічні, які можна розглядати як регулятивний і організаційний вплив щодо обмеженого і доцільного втручання у сферу економіки і соціально-культурного будівництва, в яких об'єкти управління володіють значною самостійністю щодо вибору рішень та їх реалізації;

г) допоміжні, які мають на меті обслуговування діяльності державних органів у рамках основних, загальних і специфічних функцій (діловодство, юридичне обслуговування, матеріально- технічне забезпечення та ін );

д) спеціальні, які відображають особливості об'єкту управління (наприклад, методичне, технічне керівництво). Вони можуть доповнювати загальні функції у разі їх недостатності.

Принципи державної служби — це основоположні ідеї, настанови, що виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обгрунтовані напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державної служби, повноваження державних службовців, їх можна класифікувати на конституційні:

• служіння народу України;

• законність і демократизм;

• пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

• гуманізм і соціальна справедливість;

• розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

• рівний доступ громадян до державної служби.

Організаційно-правовими принципами державної служби є:

• професіоналізм і компетентність;

• ініціативність;

• чесність і відданість справі;

• персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліна;

• дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державну службу класифікують на такі види:

а) службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;

б) на цивільну та мілітаризовану (воєнізовану) службу;

в) па цивільну та спеціалізовану службу;

г) на державну (в державних органах та військову) і цивільну (муніципальну службу, службу в державних організаціях і установах.