Соціальний контроль–спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного впливу на діяльність соціальних суб'єктів.

Соціальні норми — це правила поведінки, очікування і стандарти, що регулюють поведінку людей, у відповідності з цінностями певної культури і зміцнюють стабільність та цілісність суспільства.

Соціальні цінності — це загальновизнані поведінкові стандарти, тобто соціально схвалені переконання щодо цілей, яких необхідно досягнути, і тих основних шляхів і засобів, які ведуть до цих цілей.

Цінності виростали з нестатку як стану об'єктивної нестачі того, ідо потрібне для розвитку й існування індивіда. Потреба формувалась уже як усвідомлений нестаток, а потім потреба трансформувалась в інтерес. На відміну від потреби, що спрямовувала людину на об'єкт її задоволення, інтерес орієнтований на ті умови, які забезпечують можливість задоволення потреби.

Важливу роль у ціннісному ставленні до дійсності відіграють емоційні переживання, пристрасті. Завдяки емоційному переживанню відбувається внутрішнє освоєння життєвих ситуацій, надається їм особистісний смисл.

Об'єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси й емоційні переживання утворюють єдиний феномен цінності. Можна визначити цінність як об'єктивну значимість явищ, ідей, речей, зумовлену потребами й інтересами соціального суб'єкта. Але цінністю є не тільки наше ставлення до об'єктивних речей, а й предмет, який знаходить потреба для свого задоволення, отже, це — функція предмета задовольняти наші потреби. Маючи таку складну будову, цінності в процесі діяльності виконують роль останньої підстави вибору цілей і засобів реалізації діяльності.

Вищі цінності відображають фундаментальні відношення та потреби людей, складають фундамент індивідуального світогляду. Які цінності можуть стати вищими для людини, залежить від багатьох обставин. Що для людини найважливіше, вона з'ясовує на рівні фундаментального вибору, коли визначає свою особистість. Вищими цінностями можуть бути: здоров'я, сім'я, кохання, свобода, мир, війна, держава, праця, істина, честь, споглядання, творчість тощо. Отже, визначення цінностей як вищих здійснюється на рівні індивідуального вибору.

На основі соціальних цінностей виробляється система соціальних норм, яка регулює суспільні відносини. Щоб підкреслити взаємозв'язок ціннісних і нормативних систем, вживають термін "ціннісно-нормативна система".

Норма посідає в цій системі підпорядковане місце щодо цінності. Цінність є фундаментом, підставою, джерелом норми.

Категорія норми почала активно розроблятись в соціологічних працях Є.Дюркгейма, М.Вебера, Т.Парсонса. Відштовхуючись від типології форм раціональності людської поведінки, норму вони витлумачували функціонально, як стандарт поведінки, що характеризує соціальну роль індивіда, його приналежність до конкретної соціальної групи. Норми встановлювали межі діяльності соціальних груп.

Норми можуть існувати як стандарти поведінки чи як очікувана поведінка. Незалежно від форми існування, норми виконують такі функції:

¾ інтеграційну – полягає в об'єднанні членів групи;

¾ контрольну – проявляється в контролі за поведінкою членів групи;

¾ еталонну – полягає у виробленні зразків і стандартів поведінки.

Види соціальних норм:

1) норми моралі (етичні норми). Мораль оцінює поведінку людини за поняттями «добрий» і «поганий». Норми моралі, зазвичай, не зафіксовані документально, вони існують як моральні орієнтири у свідомості людей;

2) норми права. Норми права орієнтують людей на виконання та дотримання встановлених державою правил поведінки;

3) релігійні норми. Норми релігії регулюють відносини віруючих у межах церкви або іншої релігійної організації, порядок відправлення релігійних культів;

4) корпоративні норми. Головним чином вони закріплюють порядок формування корпорацій, права й обов’язки їх членів.

5) звичаї та традиції. Такі, наприклад, як звичай потискувати один одному руку під час зустрічі, традиція зустрічати Новий рік;

6) естетичні норми. Цих норм люди дотримуються найчастіше не цілком свідомо (вибір одягу, манера поведінки).

Соціальні норми можна класифікувати і за іншими підставами:

залежно від кола осіб, на які поширюється дія соціальних норм, розрізняють загальні норми (поширюються на все суспільство) та спеціальні (поширюються на окремі соціальні групи або колективи). Прикладом загальних соціальних норм є норми права та моралі, спеціальних – корпоративні норми;

за ступенем визначеності та конкретності розрізняють формально визначені норми(наприклад, правові, корпоративні) і формально невизначені норми(наприклад, етичні);

за способом забезпечення соціальні норми поділяють на забезпечені державним примусом (правові норми) та забезпечені соціальним недержавним примусом – громадським осудом, совістю, примусовими заходами соціальної групи або колективу (етичні, корпоративні).

Попри всі свої відмінності соціальні норми щільно взаємозв’язані. Їх взаємозв’язок виявляється в наступному:

1) регулятивність – усі соціальні норми регулюють суспільні відносини шляхом встановлення певних правил поведінки людини в суспільстві;

2) єдина мета – всі соціальні норми спрямовані на впорядкування життя, на стабільність і спокій у суспільстві. Результатом реалізації (втілення в життя) соціальних норм є громадський порядок. Норми релігії, моралі, права мають також величезний виховний потенціал, вони впливають на формування людської особистості;

3) єдність оцінки бажаної і небажаної для суспільства поведінки - нерідко і право, і релігія, і мораль забороняють чи дозволяють ту саму лінію поведінки. Наприклад, крадіжка розцінюється правом як злочин, релігія — як гріх, мораль — як дурний вчинок.

Взаємозв’язки соціальних норм носять парний або багатобічний характер. Наприклад, і мораль, і релігія вимагають поважного ставлення дітей до батьків. У той же час право не містить аналогічного наказу. Повага, любов, прихильність — це глибоко внутрішні почуття людини, що не піддаються правовому регулюванню. Не містять будь-яких вимог щодо цього й інші соціальні норми. Таким чином, взаємозв’язок моралі та релігії в цьому випадку має парний характер.

Розглянемо з позицій соціального регулювання таке явище як власність. На її захисті стоять і право, і мораль, і релігія, і корпоративні норми. У цьому випадку можна казати про багатобічний взаємозв’язок соціальних норм.

3. Термін "соціальний контроль" був запроваджений в науковий обіг французьким соціологом і соціальним психологом Габріелем Тардом. Він розглядав його як важливий засіб виправлення кримінальної поведінки. Згодом Тард розширив розуміння цього терміна і розглядав соціальний контроль як один із найголовніших факторів соціалізації.

Повноцінний соціальний контроль являє собою сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані форми поведінки з метою їх знищення або мінімізації. Дієвим соціальний контроль може бути лише тоді, коли використовують різні його механізми, враховуючи особливості самих відхилень.

До таких механізмів належать:

¾ власне контроль, який здійснюється зовні, у тому числі шляхом покарань та санкцій;

¾ внутрішній контроль, який забезпечується інтеріоризацією соціальних норм та цінностей;

¾ побічний контроль, зумовлений ідентифікацією з референтною законослухняною групою.

Неформальний контроль ґрунтується на схваленні або засудженні дій людини з боку її родичів, друзів, колег, знайомих, а також з боку громадської думки, яке висловлюється через звичаї і традиції, або через засоби масової інформації.

У традиційному суспільстві існувало дуже мало усталених норм. Більшість аспектів життя членів традиційних сільських спільнот контролювалися неформально. Суворе дотримання ритуалів і церемоній, пов'язаних із традиційними святами й обрядами, виховувало повагу до соціальних норм, розуміння їх необхідності.

Неформальний контроль обмежений невеликою групою, у великій групі він неефективний. Агентами неформального контролю є родичі, друзі, сусіди, знайомі.

Формальний контроль ґрунтується на схваленні або засудженні дій людини з боку офіційних органів влади й адміністрації. У суспільстві зі складною структурою неможливо підтримувати порядок засобами неформального контролю. У сучасному суспільстві контроль за порядком здійснюють спеціальні соціальні інститути, такі як суди, освітні заклади, армія, церква, засоби масової інформації, підприємства та ін.

Якщо індивід виходить за межі суспільних норм, а його поведінка не відповідає соціальним очікуванням, він неодмінно стикається з санкціями.