Типи глобальних проблем

Особливості глобальних проблем

Отже, глобальні проблеми різноманітні, складні, суперечливі. Вони тісно переплетені та пов'язані між собою.

4. Поняття соціальної мобільності.

Таланти народжуються в усіх соціальних верствах і класах. Якщо не існує бар'єрів для соціального руху, можна передбачати велику соціальну мобільність, коли деякі люди швидко досягають високого соціальну статусу. Усі переміщення людини або соціальної групи становлять процес соціальної мобільності.

Соціальна мобільність – це зміна місця, яке посідають людина або група людей у соціальній структурі.

Одне із перших визначень соціальної мобільності дав відомий соціолог Пітірім Сорокін.

Соціальна мобільність – це будь-який перехід індивіда, групи або соціального об'єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, в результаті чого соціальне становище індивіда або групи змінюється.

Розрізняють декілька типів соціальної мобільності:

1. Вертикальна мобільність – сукупність взаємодій, які спричиняють переходу індивіда з одного соціального шару в іншій. Графічно вертикальну мобільність позначають ↑

2. Горизонтальна мобільність – перехід індивіда від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому ж рівні (наприклад: зміна місця проживання, перехід з однієї сім'ї в іншу, релігійної групи в іншу). В усіх випадках індивід не змінює соціального шару, до якого належить. Графічно горизонтальну мобільність позначають ®

Одним з прикладів соціальної мобільності може бути життя і творчість знаменитої співачки Едіт Піаф. Її народження було насмішкою долі мати співачки народила її просто на тротуарі, поки батько шукав візника. Першою пелюшкою майбутньої зірки Едіт Джованні Гасьон – справжнє ім'я Едіт Піаф – стала шинель поліцейського. Її виховувала бабуся, що мала пристрасть до алкоголю. Із 8 років Едіт почала допомагати батькові, виступаючи на вулиці. Вона пізнала все: голод, злидні, презирство, смерть малолітньої дочки… Проте не розгубила свій талант, змогла вийти на сцену, навчилася співати під акомпанемент, створила свій репертуар і … стала знаменитою. На сцену Едіт завжди виходила в чорній сукні. Публіка захоплювалася нею – до Піаф прийшли гроші і слава. Едіт зуміла із найнижчих верств суспільства переміститися нагору. Щоб досягти успіху, співачці довелося виявити силу волі, твердість характеру.

Суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших.

Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних соціальних груп до інших, називають канонами соціальної мобільності, чи соціальними ліфтами (армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання майна).

Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і безпосередньо від індивіда. Приклади «закритого» суспільства з низкою соціальною мобільністю – патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статутної групи.

У межах одного суспільства й на окремих етапах його розвитку соціальна мобільність може бути різною (революції, війни) реформи.

5. Поняття комунікації та комунікативності.

Соціальна комунікація (англ.. social communicatio) – це обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо. Цей обмін зумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.

Можна виділити декілька основних підходів до розуміння сутності соціальної комунікації в сучасній науці. Зокрема комунікація розглядається як:

· механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе розумові символи, засоби їх передання у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);

· обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);

· специфічний обмін інформацією, процес перекладання та інтелектуального змісту (Андрій Зварінцев, Альвіна Панфілова);

· виділяють основні (базові) функції соціальної комунікації.

1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації передавати оцінну інформацію про предмети і явища.

3. Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, який спонукає людини до певної дії та реакції.

Комунікація походить від лат. communicatio – єдність передання, з'єднання, повідомлення пов’язаного з дієсловом communicо – роблю спільним, повідомляю, з’єдную.

Поняття «комунікація» може вживатись у декількох значеннях.

· соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими соціальними суб’єктами;

· телекомунікація або зв'язок за допомогою технічних засобів;

· певна система, за допомогою якої забезпечують сполучення між віддаленими об’єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

Комунікативність (лат. communication – зв’язок, повідомлення) – сукупність істотних відносин стійких властивостей особистості, що прияють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.

Отже, завдяки своїм власним зусиллям ви зможете змінити соціальне становище, переміститись з однієї сходинки соціальної драбини на іншу.