ДЕГРАДАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ НА ОСУШЕНИХ ЗЕМЛЯХ ТА ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ ЇХНЬОГО СТАНУ

Будівництво осушувальних систем є високо енерго- та ресурсоза-тратними способами покращення екологічного стану земель, і тому кожен проект гідротехнічної меліорації вимагає всебічного еколо-го-економічного обґрунтування. Але неврахування усіх чинників у плануванні осушення, гігантоманія у впровадженні осушення земель зумовили розвиток низки деградаційних процесів:

- дегуміфікація мінеральних ґрунтів;

- спрацювання осушених торфовищ;

- виробка торфових покладів і торфові пожежі;

- переосушення;

- хімічна деградація (озалізнення, окарбоначення, засолення, алюмінізація, підкислення та підлуження);

- вторинне заболочування;

- надмірне ущільнення верхніх горизонтів грунту;

- забруднення ґрунтів важкими металами і залишками пестицидів;

- радіонуклідне забруднення ґрунтів.

Перелік критеріїв, що використовуються для оцінки агроекологіч­ної ситуації на осушених землях приведено у таблиці 9.3. При цьо­му чітко розрізняють генетично істотно відмінні групи осушених земель: мінеральні (заболочені глейові) і органічні (торфові). Якщо переважна частина мінеральних земель зазнає відносно менш вира­женого відчутного негативного впливу на їхній стан від проведення

дренажних робіт, то торфові землі належать до екологічно дуже враз­ливих і процеси їхньої деградації залежно від режиму водорегулюван-ня і напрямку використання можуть розвиватися досить інтенсивно. Стрибкоподібне зниження ефективності гідромеліорації почалося з того часу, коли вичерпався фонд гідроморфних земель високої кате­горії якості і меліорація поширилась на землі низьких категорій. В даний час виникла навіть потреба в ренатуралізації осушених земель низьких категорій якості і трансформації їх в землі іншого, більш ра­ціонального використання та природоохоронні об'єкти.

Таблиця 9.3. Критерії оцінки агроекологічного стану осушених земель

них напрямків використання осушених земель, перш за все де-градованих і низької категорії якості;

- своєчасна корекція системи удобрення, обробітку і сівозміни на основі постійно діючого моніторингу осушених ґрунтів;

- запровадження і перехід на енерго- і ресурсозберігаючі техноло­гії відтворення родючості ґрунтів.

Перспективнимизаходами, що розраховані на довгостроковий пе­ріод, є такі:

- розробка довгострокової програми водних, хімічних, фітобіоло­гічних та інших меліорацій гідроморфних земель з метою по­ступової трансформації їх в землі високої категорії якості, ство­рення стабільного продовольчого фонду України;

- реконструкція (модернізація) гідромеліоративних мереж в гу­мідних регіонах України і перехід на нові високомобільні, еко­логічно надійні і ресурсозберігаючі системи;

- вибір обґрунтованих напрямків використання і спеціалізації рослинництва на осушених землях;

- удосконалення і реалізація структури земельних угідь: ріллі, па­совищ, сіножатей, багаторічних насаджень, створення буферних природоохоронних смуг, ренатуралізація земель кризового ста­ну, створення стійких агроландшафтів;

- удосконалення господарювання на осушених землях, передача їх у приватну власність, встановлення цін і створення капіталу земель меліоративного фонду, режиму його відтворення і збіль­шення [2].

- Література: