Основна частина.

Вступ до лекції

Модуль 1. Засади формування основ охорони праці

ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекції № 1 з навчальної дисципліни

“ОХОРОНА ПРАЦІ”

Тема 1. Правові та організаційні питання охорони праці

Мета: Показати етапи розвитку охорони праці та її сучасний стан в Україні та закордоном; дати студентам: первинні відомості щодо правових та організаційних питань охорони праці для їх подальшого використання в практичній діяльності.

1. Законодавство України про охорону праці

2. Принципи державної політики в галузі охорони праці

3. Гарантії прав на охорону праці

4. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

5. Нормативно-правові акти з охорони праці

Навчально-методичне забезпечення:

Лектор-2000

Слайди № ___________

Навчальна література

1. Житецький В.Ц. Основи охорони праці. – Л.: Афіша, 2005.

2. Гандзюк М.П. та ін. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004.

Завдання на самопідготовку: отримати рекомендовану літературу; назвіть статті Конституції, що стосуються питань охорони праці; які Закони України, що регламентують питання охорони праці Ви знаєте?; вивчити основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення; вивчити систему державних нормативних актів з охорони праці

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник М.Г. Русанов

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Перевірка наявності особового складу, доведення теми, мети та навчальних питань заняття.

Багатовікова історія людства завжди супроводжувалася проблемами здоров’я і безпеки праці які посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства. Тому охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки при систематичному покращанні умов праці, відсутності травматизму праця стає творчою, високопродуктивною, піднімає соціальну активність працівників. І навпаки, незадовільні умови праці завжди супроводжуються плинністю кадрів, відсутністю творчої активності, травматизмом, що безумовно є негативним соціальним явищем.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності була і залишається в багатьох країнах, в тому числі в Україні, гірнича справа. Останні свідчення цьому - постійна гибель українських гірників у шахтах Донбасу.

Тому вже з часів середньовіччя вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Георг Агрікола (1494-1555 рр.) у 1545 р. першим зробив запис про випадок виділення та вибуху рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і все є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками». Цей вираз можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується і дотепер.

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711-1764рр.). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

У 1847 р. А.М.Нікітін видав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи, що мають попереджувати професійні захворювання та аварії.

У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки на виробництві займалося багато вчених. Відзначимо насамперед учених, діяльність яких пов'язана з Україною. Це перший ректор Харківського технологічного і Київського політехнічного інститутів В.Л.Кирпичов (1845-1913рр.), який у своїх працях пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, і академік АЛ.Скочинський (1874-1960рр.), який зробив великий вн

Початком наглядової діяльності за охороною праці можна вважати виданий у 1719 році Петром І Указ про створення Берг-колегії (гірничої колегії).

Після скасування кріпосного права в Російській імперії у 1861 році, організований орган спеціального нагляду за безпекою робіт у гірничій промисловості, який мав назву “гірнича поліція ”.

У суспільстві, в якому економіку хотілось би розглядати як соціально орієнтованою, охорона праці має бути одним з найважливіших завдань соціально-економічної політики як держави, так і кожного підприємства й організації.

Перш ніж розглянути поняття «охорона пращ» звернемо увагу на його другий компонент, оскільки він є первинним. Адже без праці не було б і поняття «охорона праці».

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються, матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству. З фізіологічної точки зору праця — це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою.

А. П. Чехов казав: «Людина повинна трудитись, працювати в поті чола, хто б вона не була, і в цьому полягає зміст і мета її життя». Відомий також вислів А. Бебеля про те, що «без праці суспільство не може існувати».

Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативні наслід­ки праці. Ось чому з поняттям «праця» супутньо слідує й інше — «охорона праці».

Поняття “охорона праці” визначено статтею 1 Закону України “Про охорону праці ”.