Розвиток усного і писемного мовлення учнів у процесі вивчення літератури

План

Тема: Підвищення культури мовлення засобами художньої літератури

ЛЕКЦІЯ № 19

Домашнє завдання.

Серед клієнтських поштових програм можна виділити Outlook Express, TheBat!, Eudora Pro.

Електронна пошта — найпоширеніша послуга мережі Internet. Сьогодні свою адресу в системі електронної пошти мають сотні мільйонів чоловік. Вартість пересилання листа електронною поштою значно нижча за пересилання звичайного листа. Крім того, повідомлення, передане електронною поштою, досягає адресата протягом кількох хвилин, тоді як звичайний лист він одержує через кілька днів, а то і тижнів.

3. В світі поштових клієнтів немає визнаного лідеру. Багато користувачів Інтернету працюють з поштою через Web-інтерфейс, використовуючи браузер. Дійсно, навіщо використовувати дві програми, коли досить освоїти одну? Варто відразу відповісти на це фундаментальне питання:

· використання поштового клієнта дозволяє вести роботу з електронною кореспонденцією так, як зручно користувачу, а не Web-дизайнерові

· за наявності декількох адрес електронної пошти освоєння однієї нової програми часто є простішим, ніж вникання в Web-інтерфейс кожного сервісу

· помітна економія вхідного трафіку, оскільки не завантажується сайт сервісу

· доцільне налаштування анти-спам фільтрів дозволяє заощадити трафік і зберегти нервову систему

· гнучкі засоби сортування повідомлень, шаблони, перевірка орфографії та інші можливості поштових клієнтів роблять роботу зручнішою і ефективнішою.

1. Вивчити конспект, підготуватись до наступної лекції.

1. Розвиток усного і писемного мовлення учнів у процесі вивчення літератури.

2. Види робіт з розвитку усного мовлення школярів на уроках літератури.

3. Наукові основи класифікації письмових робіт.

4. Система творчих робіт.

5. Типи уроків із розвитку зв’язного мовлення, їх структура.

Розвиток мовлення – педагогічний процес, система методів та прийомів учіння і спеціальних вправ, спрямованих на формування в учнів правильного, виразного усного та писемного мовлення, практичного оволодіння багатствами рідної мови.

Сучасна наука оперує двома поняттями – мова і мовлення. Мова – найважливіший засіб людського спілкування . Сукупність довільно відтворених загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил комбінування у процесі вираження думок.

Мовлення – найважливіший спосіб спілкування і пізнання. Уміння користуватися засобами, діяльність, тобто спілкування людей між собою за допомогою мови. Мова і мовлення нерозривно пов’язані з мисленням людини, з її свідомістю, є формою існування думки, способом її вираження, а також інших сторін психіки людини, її відчуттів, емоцій, уяви, пам’яті та ін.

Успішно виконувати свої комунікативні функції мовлення може лише за умови належного ступеня культури. Культура мовлення визначається такими якостями:

- точність (вибір мовних засобів для висловлення адекватного змісту думки того, хто говорить або пише);

- ясність (доступність сприйняттю того, кому воно адресується);

- чистота (не засміченість діалектизмами, професіоналізмами, вульгаризмами тощо);

- багатство лексичного запасу, логічне сполучення слів;

- різноманітність синтаксичних конструкцій, грамотність їх;

- змістовність, художні виразність;

- орфоепічна і орфографічна грамотність.

Пізнавальна діяльність неможлива буз користування мовою Лише вправне володіння мовними багатствами забезпечує належний рівень засвоєння знань, водночас у процесі засвоєння знань збагачується і вдосконалюється мовлення, причому школярі оволодівають складнішими логічними формами та прийомами мислитель них операцій.

Мовлення школярів розвивається протягом усіх років навчання на уроках з усіх шкільних предметів, але провідна роль належить словесним предметам. Розвиток мовлення учнів на уроках мови та літератури – єдиний процес, що й виражено у програмах з цих предметів, зокрема у вимогах до знань і вмінь учнів викладати думки в усній та письмовій формах, намічена система різних видів роботи в цьому напрямку, які ускладнюються від класу до класу. Словесникові потрібно зважати на те, які знання й уміння , набуті учнями на уроках мови, доцільно використовувати з метою розвитку мовлення під час вивчення літератури.

Література , оскільки вона вивчає художні твори, є зразком для учнів не тільки правильного, змістовного, а й образного, емоційного мовлення.

Мовлення кожної людини має два види – внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє – це приховане мовлення в процесі мислення (без участі голосового апарата). Здійснюється воно у формі розумових дій під час сприйняття мовлення іншої людини, читання, письма, виконання різних пізнавальних завдань тощо. Внутрішнє мовлення є основою зовнішнього мовлення в його двох формах – усного і писемного.

Перехід від внутрішнього мовлення до усного відбувається швидко і безпосередньо – «німий» вид відразу переходить у звуковий. Перехід від внутрішнього до писемного відбувається , зазвичай, повільніше, нерідко після тривалого обдумування тесту. Добір слів, висловів, конструювання речень здійснюється спочатку «про себе», а потім передається графічними знаками – буквами.

Культура усного і писемного мовлення залежить від ступеня знання об’єкта думки, від лексичного запасу, вміння грамотно і логічно правильно й поєднувати слова, будувати речення. Якщо учень недостатньо засвоїв художній твір або дидактичний матеріал, мовлення його буде утруднене, невиразне, плутане. Бідність лексичного запасу, стилістична невправність не тільки роблять мовлення неточним, невиразним, убогим, а й утруднюють засвоєння навчального матеріалу, нових знань.

Усна й письмова форма мовлення тісно пов’язані між собою, удосконалення однієї з них сприяє піднесенню на вищий рівень другої.

Розрізняється мовлення логічне та художнє, що відповідає двом типам мислення – понятійному й образному.

Понятійне характеризується вживанням термінів, мовних стереотипів, простотою і чіткістю побудови речень, стриманістю інтонацій, емоцій.

Художньому притаманне інтенсивне використання зображувально-виражальних засобів. Цей тип розвивається, удосконалюється під час читання, заучування напам’ять, спостереження над особливостями мови, користування образотворчими засобами.

Логічне і художнє мовлення тісно пов’язані між собою, переходять одне в одне чи змішуються у певній пропорції. Обидва ці типи мовлення можуть бути внутрішніми або зовнішніми, усними і письмовими.