Факультативні заняття з української літератури. Мета, типи, специфіка проведення.

Оголошення і коментар домашнього завдання.

Підсумок уроку.

Сприймання і засвоєння нової навчальної інформації.

Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

Актуалізація опорних знань.

1.1. Вступне слово вчителя про історичну та культурно-мистецьку роль Глухова у розвитку та становленні державності України.

1.2. Індивідуальні розвідки учнів про походження назви міста (легенди, перекази місцевих жителів).

1.3. Виразне читання напам’ять віршів Д.Білоуса, М.Єрохи, М.Гурця тощо.

1.4. Виступ представника краєзнавчого музею, демонстрація герба міста.

3.1. Група «Любителів поезії» звітує про поетів-земляків, робить огляд їхньої спадщини (збірок, газетних публікацій).

А) «В.Раєвський - лірик і математик, громадський діяч».

Б) «М.Гурець – викладач, директор музею, поет».

В) «М.Єроха – журналіст, автор гімну Глухова».

3.2. Група «Архіваріусів» звітує про зв’язки талановитих людей України з Глуховом.

А) «Т.Шевченко і Глухівщина. Глухів у творчості Кобзаря».

Б) «Глухівський педуніверситет – колиска всесвітньо відомого кінорежисера О.Довженка».

В) « П.Куліш – найзагадковіший письменник-земляк».

3.3. Звіт «Групи любителів класичної музики та співу» про школу мистецтв, походження пам’ятника М.Березовському та Д.Бортнянському. Прослуховування аудіозапису пісень у виконанні хору духовного співу під керівництвом К.Кобзар.

4.1. Уявлювана мандрівка літературною картою Глухівщини.

4.2. Декламація висловлювань відомих людей минулого і сучасників про Глухів як колишню гетьманську столицю.

4.3 Заключне слово вчителя про підготовку Глухова до святкування 300-ліття проголошення міста гетьманською столицею.

Аналіз шкільної практики засвідчує, що в сучасній школі фактично панує стихійність у проведенні уроків позакласного читання та літератури рідного краю, відсутній логічний взаємозв’язок і взаємозумовленість у їх проведені в середніх і старших класах. Часто вони заміняються «звичайними» уроками літератури, не проводяться взагалі чи формально.

На сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи постала нагальна проблема забезпечення диференційованого підходу до вивчення шкільних предметів, зокрема й української літератури. Диференціація зумовлена соціальними вимогами розвитку суспільства, яке робить усе необхідне для всебічного розвитку кожної людини і надати їй можливість одержати спеціальні знання. У зв’язку з цим створюються школи з поглибленим вивченням окремих предметів, із 2003 року запроваджується профільне навчання, удосконалюється індивідуальний підхід. Найбільш поширена і доступна форма диференційованого навчання – факультативні заняття, а в профільній школі – спецкурси. Факультативні заняття було введено в 1966-1967 н.р. Протягом цього періоду накопичено певний досвід запровадження у практику роботи школи занять такого типу, він засвідчив високу ефективність цієї навчальної роботи.

Факультативні заняття вводяться в старших класах (9-11), ставляться в розклад 1 раз на тиждень.

Мета факультативних занять – сприяти самовизначенню учнів, допомагати їм у виборі майбутньої професії, прищеплювати любов до трудової діяльності, виробляти навички до ведення елементарних наукових досліджень, до наукової організації праці.

Завдання факультативних занять – виховання учнів, які мають певне літературне обдарування, розвиток їх творчих здібностей, здатності до самостійної літературно-критичної діяльності. У результаті факультативних занять учні не тільки поглиблюють літературну освіту, а й зміцнюють програмові знання з предмета, підвищують загальноосвітній рівень, збагачують життєвий досвід.

За змістом факультативні заняття мають самостійний статус, але вони також тісно пов’язані із програмовим матеріалом. По відношенню до уроків літератури та позакласної роботи факультатив має проміжне значення.

Їх головна відмінність від уроків літератури:

- факультативні заняття – це заняття за вибором, які сприяють багатогранному і глибокому розвитку літературних інтересів і здібностей учнів;

- вони спрямовані на підвищену самостійність школярів, вироблення у них умінь і навичок самостійної роботи;

- вони відрізняються різноманітністю форм проведення, широким залученням творів суміжних мистецтв, проведенням занять в архівах, музеях, наукових бібліотеках, театрі тощо;

- порівняно однорідні за інтересами і невеликі за кількісним складом факультативні групи сприяють значній активізації й індивідуалізації навчання школярів;

- програми факультативних занять відрізняються більшою мобільністю і гнучкістю. Вчителям – словесникам, за домовленістю з педрадою школи, дозволяється вносити зміни в програму факультативних курсів, а також, у співдружності з інститутами післядипломної перепідготовки учителів, розробляти нові факультативні спецкурси;

- на факультативних заняттях немає систематичного опитування і атестації знань учнів, що сприяє створенню невимушених відносин між учнем і вчителем.

Від різноманітних форм позакласної і позашкільної роботи з літератури факультативи відрізняються :

- наявністю програм факультативних курсів;

- конкретністю кінцевої мети і завдань;

- тісним зв’язком з основними курсами літератури;

- систематичністю проведення, стабільністю методів і форм;

- єдиною системою керівництва.

Методи факультативних занять.

Одним із важливіших завдань навчання на факультативі є формування і розвиток у школярів умінь і навичок пізнавальної самостійної роботи, яка визначається в методиці літератури як якість, що дозволяє учням самостійно, шляхом творчого застосування наявних у них знань і прийомів літературного аналізу розуміти ідейно-естетичний зміст твору, відображені в ньому події, характери тощо.

У сучасній дидактиці виділяють три рівні сформованості пізнавальної самостійності: рівень відтворення, частково-пошуковий, дослідницький. Зупинимося коротко на кожному.

На рівні відтворення переважно застосовується репродуктивний метод, який передбачає інформативний характер передачі знань слухачам факультативу. Прийоми цього методу – лекція, переказ, коментоване читання, прослуховування радіопередач, перегляд кінофільмів, телепередач. На вищому ступені репродуктивна діяльність учнів може частково включати перетворення і розумове опрацювання навчального матеріалу. Вона реалізується за допомогою таких прийомів: складання плану розповіді вчителя, виявлення головної думки, зіставлення, порівняння, узагальнення одержаних знань.

Основні завдання факультативних занять пов’язані із забезпеченням частково - пошукового і дослідницького рівнів читацької діяльності.

На частково-пошуковому рівні переважно використовується евристичний метод. Прийоми методу – евристична бесіда, система запитань і завдань, формулювання висновків, узагальнень, синтезу.

Найбільш високий рівень розвитку творчої самостійності учнів, оволодінні елементами літературознавчого методу забезпечує дослідницький метод, який передбачає самостійний пошук учнями поставлених в художньому творі проблем і шляхів їх розв’язання. На цьому інформаційні функції вчителя незначні, натомість зростає його керівна роль, спрямована на організацію читацької діяльності по усвідомленню навчальної проблеми, самостійному висуванню ними гіпотези, визначенню шляхів і розв’язанню, узагальненню одержаних результатів. Основна форма використання дослідницького методу – семінарські заняття.

Типи факультативних занять.

Н.Волошина, виходячи з навчально-виховних цілей факультативних занять, методів і прийомів навчання, структури рівнів читацької діяльності, місця кожного в загальній системі знять, виділяю такі типи факультативних занять: інформаційно-вступні, консультативно-підготовчі, поглибленого аналізу тексту, семінари, заняття творчо-підсумкового типу. Зупинимося коротко на кожному типі занять.

- Інформативно-вступні заняття.

Основними формами цього типу занять є лекції. Вони бувають двох видів: академічна (монологічного характеру) і шкільна (з елементами бесіди тощо). За характером обидва види лекцій можуть бути як інформативні, так і проблемні.

Завдання вступної лекції – познайомити школярів із змістом факультативного курсу, визначити його головні цілі і завдання, викласти головні методологічні й теоретичні положення, що складають наукову основу курсу, дати загальну характеристику літературному періоду, який передбачене поглиблено опрацювати на факультативі.

У наступних лекціях до конкретних тематичних розділів викладаються вузлові питання, що відображають концептуальну основу теми, опрацьовується понятійний апарат, дається характеристика навчальним посібникам, пропонується список літератури.

Лекції з елементами бесіди проводяться за наявності у слухачів факультативу певних знань з проблеми, що розглядається. Вони можуть включати й індивідуальні виступи дітей.

Проблемні лекції – ефективна форма активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі сприймання навчального матеріалу. Вони також спираються на певні літературні знання слухачів факультативу і, як правило, розпочинаються постановкою проблемних запитань, висуванням кількох гіпотез, які в процесі лекції доводяться чи спростовуються.

Інформаційно-вступні заняття повинні пробудити в учнів інтерес до теми. Вони можуть супроводжуватися виразним читанням, використанням наочності, технічних засобів навчання. На заняттях цього типу переважають репродуктивний метод з елементами евристичного.

- Заняття консультативно-підготовчого типу.

Мета цього типу занять – виявити читацькі інтереси слухачів факультативу, рівень їх літературного розвитку. Друге коло завдань – навчання школярів методиці роботи з книгою, формування вмінь і навичок користування бібліотечним фондом. Особлива увага приділяється формуванню вмінь складати тези, підготовці доповідей, рефератів, оглядових періодичних видань, написанню рецензій чи відгуків на самостійно прочитану книгу, переглянутий кінофільм, виставу. З цією метою досвідчені вчителі озброюють слухачів факультативних курсів схемами-алгоритмами, пам’ятками тощо. Так, наприклад, для роботи над доповіддю учням можна запропонувати таку схему:

1. Відомості про автора чи історію створення художнього твору.

2. Короткий переказ фабули чи кульмінаційного епізоду.

3. Визначення теми твору, його проблематики.

4. Характеристика головних героїв.

5. Короткий аналіз елементів структури, художніх особливостей тексту.

6. Оцінка твору критикою.

Роботу над критичною статтею пропонується здійснювати за такими запитаннями:

1. Хто автор статті і яким питанням вона присвячена?

2. Головні положення статті, їх формулювання.

3. Аргументи, які наводить автор для підтвердження кожного висунутого положення.

4. Які з них викликали сумніви? Обґрунтуйте свою думку.

У коло завдань, які розв’язуються на занятті консультативно-підготовчого типу, входить також створення необхідних умов для підсилення мотиваційної сторони процесу навчання на факультативі, керівництво читацьким сприйманням і його прогнозування. З цією метою учитель-словесник може застосовувати методичні прийоми, що сприяють розвитку читацьких інтересів і прагнень учнів самостійно розуміти ідейно-естетичну глибину твору.

Серед них можна виділити головні (за Н.Й.Волошиною):

- жива, цікава розповідь про зміст твору, його тему, улюбленого героя;

- коментоване читання вчителем одного-двох епізодів;

- розповідь про історію написання книги, задум автора;

- ознайомлення учнів із жанровою, стильовою, композиційною своєрідністю твору;

- висловлення кількома учнями своїх думок про книгу з читанням її окремих сторінок;

- використання вчителем своїх читацьких вражень, своїх спостережень під час знайомства учнів з книгою;

- розповідь учителя про кілька творів, споріднених за темою, але різних за її художнім розв’язанням;

- інформація про екранізацію чи сценічне прочитання книги, читання рецензій, демонстрація кіно фрагментів, фотографій тощо.

На цих заняттях учні можуть одержати консультації стосовно поглибленого аналізу тексту і завдання для самостійної роботи.

Навчальний процес на заняттях консультативно - підготовчого типу носить навчально-формуючий характер, провідними методами є репродуктивний і евристичний.

- Поглиблений аналіз тексту:

Завдання цього типу занять – робота над поглибленням безпосереднього сприймання учнями тексту, розуміння ними головних проблем твору, його образів, стильових особливостей, системи авторських оцінок і ідеалів.

Уміння аналізувати літературний твір з врахуванням його ідейно-художньої цілісності й авторської позиції формуємо за допомогою частково-пошукового, евристичного та дослідницького методів. Під час аналізу учитель може застосовувати фронтальні, групові й індивідуальні завдання з метою визначення ступеня заглиблення учнів у художній текст, формування й розвиток умінь і навичок, диференціації навчання.

Фронтальні завдання виявляють безпосереднє сприймання учнями естетичної глибини твору, забезпечують постановку загальних пізнавальних завдань, активно залучають учасників усієї факультативної групи до розв’язання головних проблем твору, забезпечують розвиток у старшокласників читацьких умінь.

Групова форма організації навчання прищеплює уміння колективної роботи. Відповідно розрізняють два види групових завдань: 1) завдання, що вимагають спільної пізнавальної діяльності; 2) завдання, що передбачають виконання навчальних вправ кожним учнем групи по-своєму.

Використання групових завдань дозволяє на одному занятті розглядати декілька композиційних ліній твору, ситуацій, образів-персонажів, ідейно-моральних проблем, поставлених письменником.

Індивідуальна робота може мати різні рівні складності – від розв’язання учнями часткових завдань (аналіз окремих епізодів, ситуацій, образів-персонажів і т. д.) до характеристики ідейно-художньої цілісності твору.

Поступове ускладнення індивідуальних завдань, забезпечення безперервності читацької діяльності повинно привести до розвитку у слухачів факультативу вмінь самостійно аналізувати літературні твори, розуміти авторську картину світу й людини.

- Семінарські заняття:

Семінарські заняття проводяться як колективне обговорення висунутих учителем проблем. У процесі підготовки до семінару учні самостійно вивчають нові твори, опрацьовують критичну літературу.

Вчитель заздалегідь оголошує слухачам план семінарського заняття, який включає перелік запитань, які винесені для детального обговорення. Рекомендує список критичної та теоретичної літератури.

Значне місце на семінарах приділяється індивідуальним формам роботи – доповідям, повідомленням, обговоренням рефератів.

Підготовка доповіді – своєрідна школа самостійної роботи під керівництвом учителя. Учень, готуючись до доповіді, засвоює факти, одержує знання з окресленої теми, літературно-критичні поняття, що складають суть доповіді, тобто учень навчається методиці розумової праці, формує уміння й навички самостійного аналізу художніх творів.

Насамперед доповідач переглядає зміст твору, робить тематичні виписки, помітки, виділяє найважливіші епізоди та художні деталі, двома-трьома реченнями формулює головну ідею доповіді. Потім опрацьовує кілька критичних статей за темою, вносить корективи у формулювання основної думки доповіді, складає план, який коректується і перевіряється учителем. Врахувавши зауваження та побажання вчителя, учень пише текст самої доповіді. У кожного доповідача повинен бути свій опонент, який заздалегідь знайомиться з тезами доповіді, основною літературою, яка використовується доповідачем. У обговоренні доповіді беруть участь усі слухачі факультативу, рецензує виступ і вчитель.

- Заняття творчо-підсумкового типу:

Такого типу заняття проводяться як концерти, тематичні вечори, літературні вікторини, екскурсії, наукові конференції, випуск літературних газет, альманахів, які представляють творчий звіт про роботу факультативу. Вони можуть проводитися в тісному контакті і зв’язку з різними формами позакласної

Факультативні заняття з літератури є дієвим засобом поглиблення знань, літературної освіти учнів, розвитку наукових, творчих здібностей, самостійного мислення.