Типізація видів протікання процесу управління

Характер протікання процесу управління становить практичний інтерес як можливість представити перебіг процесу прийняття рішення в залежності від обстановки, ходу пошуку підходів до вирішення. Для прикладу розглянемо процес управління як послідовність чотирьох його етапів (див. рис. 19). Це дозволяє виділити найбільш типові види його протікання. Такий підхід будується на основі розподілу окремих операцій по етапах залежно від конкретних умов, можливостей управління, цілей і ситуації. Знання різних видів протікання процесу управління допомагає побудувати його найбільш раціонально і тим самим домогтися підвищення якості управлінських рішень, економії часу на їх підготовку, раціональної спеціалізації робіт, внесення строгості в розробку рішення або його знаходження в умовах недостатності.

• Лінійний тип процесу управління (мал. 19а) характеризується строгою послідовністю здійснення його етапів і використовується тоді, коли є повна або достатня визначеність щодо мети дії, ситуації і т. д., а також можливість повного здійснення кожного з етапів у рамках властивих йому робіт . Найчастіше лінійний тип управління використовується в типових ситуаціях і тоді, коли приймаються повторювані або елементарні рішення.

^

Коригований тип процесу управління (мал. 19б) характеризується необхідністю додаткового коректування кожного з етапів процесу управління після проходження наступного етапу. Цей тип використовується в тому випадку, коли існує певна невизначеність, яку можна усунути лише після проходження наступного етапу процесу управління за допомогою коригування вже пройденого етапу. ^ Розгалужений процес управління (мал. 19в) полягає в методологічному поділі робіт по частинах на певних етапах. Він використовується тоді, коли відсутня можливість узагальненої оцінки ситуації та виділення головної ключової проблеми або прийняття єдиного рішення в даній ситуації.

• Ситуаційний процес управління (мал. 19г) характеризується тим, що він виникає як би по ситуації, при якій з неї ж головним чином виходять і пошук проблеми, і розробка рішення. Він використовується в умовах невизначеності щодо мети впливу, яка усувається після проходження наступних етапів. У цьому випадку спочатку формується попередня мета впливу, до уточнення якої повертаються після оцінки ситуації, визначення проблеми чи навіть вироблення рішення.

• Пошуковий тип процесу управління (мал. 19д), навпаки, виходить з повної ясності мети впливу, а також неможливості досить добре оцінити існуючу ситуацію щодо даної мети і, отже, сформулювати основну проблему. Тоді рішення виробляється на основі мети і загальної оцінки ситуації, а потім вже на основі рішення уточнюється ситуація. Далі відбувається коригування рішення з обраної та сформульованої мети і новим можливостям оцінки ситуації.