Встановлення ціни в умовах оренди (лізингу).

Відповідно до стратегії встановлення ціни в умовах оренди, право на використання продукції переходить на визначений проміжок часу орендарю і у кінці цього періоду продукція повертається власнику. Для споживачів рентні (лізингові) стратегії створюють альтернативу традиційній власності на товари довготермінового користування. Якщо автомобіль після п’ятирічного перебування у користуванні автоматично повертається відповідно до терміну угоди дилеру, починається його розміщення (наприклад, ремонт з метою продовження використання, переробка на сировину, розбирання на запчастини).

Орендна угода може також укладатися з умовою, що покращання продукту буде забезпечене з плином часу. Наприклад, нові комп’ютерні чіпи можуть бути встановлені для покращення характеристик комп’ютера.

Багато продукції тривалого використання має низький рівень використання порівнянно з її пропускною здатністю. Така продукція простоює 99,99% свого часу. Саме для неї сплата короткотермінової рентної ціни для виконання несистематичних, сезонних робіт є вигідною. Таким чином об’єднуються потреби «випадкових» користувачів за допомогою набагато меншої кількості одиниць продукції, що в свою чергу, передбачає зниження витрат виробництва та екологічних витрат.

Перехід до рентного (лізингового) ціноутворення у великому масштабі призведе до масової дематеріалізації. З точки зору перспективи використання ресурсів, це означає, що задоволення потреб споживачів здійснюватиметься при використанні значно меншої кількості матеріальних та енергетичних ресурсів. З точки зору перспектив екологічного маркетингу, це означає, що спожи­вач зосередить свою увагу на купівлі благ, а не матеріальних об’єктів. Маркетологи повинні розробити відповідно новий механізм просування таких благ (канали збуту, комунікації, цінові елементи комплексу маркетингу).

Процес ціноутворення на продукцію фірми не закінчується встановленням остаточної ціни. На ринок і рівень збуту товарів впливає немало чинників (політико-правові, загальноекономічні чинники, виснаження природних ресурсів, зміна екологічної ситуації, демографічна ситуація ), тому перед фірмою виникає необхідність управління цінами. Управління цінами здійснюється за допомогою внесення відповідних змін, доповнень, обмежень у контракти.

При контрактних формах розрахунку доцільно коригувати базисні ціни, якщо на час виконання контракту витрати на виробництво, екологічні витрати, рівень цін товару зменшується (збільшується). Відповідно ціна коригується на коефіцієнт зміни цих витрат в ціні товару.

Математична модель методу має вигляд:

 

Ц=Ц6·(П1+П2) / 100

 

де Ц6— базисна ціна виробу;

П1,— питома вага постійних витрат, %;

П2— питома вага витрат на сировину та матеріали, %;

П3— питома вага витрат на оплату праці, %;

П4 — питома вага витрат на паливо та енергію, %;

П5— питома вага екологічних витрат, %;

с1, с2 — витрати сировини та матеріалів, відповідно, в звітному та базисному періодах;

з1, з2 — витрати праці, відповідно, в звітному та базисному періодах;

р1 , р2 — витрати палива та енергії, відповідно, в звітному та базисному періодах.

е1 , е2 — екологічні витрати, відповідно, в звітному та базис­ному періодах.

Визначення ціни на екологічно чистий товар може коригу­ватись і у випадку, якщо протягом життєвого циклу покращуються (погіршуються) екологічні характеристики товару по відношенню до товару конкурентів. У такому випадку ціну коригуємо таким чином:

 

Ц= Цбаз· К1· К2· К3·……·Кn

 

де Цбаз — базисна ціна товару;

К1, К2, К3 , ..., Кп — коефіцієнти, що враховують зміну екологічних параметрів товару у сфері виробництва, збуту та споживання (використання). Такими параметрами можуть бути: зростання (зменшення) виходу готової продукції, утилізація, переробка та продаж побічної продукції, використання екологічно орієнтованого упакування, зменшення (зростання) використання паливно-енергетичних ресурсів у сфері виробництва та екс­плуатації та ін.

Формування і коригування цін на екопродукцію повинно здійснюватись на основі системного та структурного підходів.

Складовою частиною ціноутворення є система знижок. Знижки використовують фірми-виробники товарів і роздрібна торгівля, зменшуючи первинну ціну з метою залучення нових покупців, скорочення великих запасів як дії у відповідь на зниження цін конкурентів.

Розрізняють три види знижок, що найчастіше використовуються:

1) за оплату готівкою (безготівкові);

2) на кількість партії товару;