ВИСНОВОК

При цьому, якщо суд переконається, що винний все ж заслуговує на довічне позбавлення волі, він, однак, не має права його призначити (ч. 4 ст. 49 КК), а заміняє його позбавленням волі на певний строк відповідно до санкції статті КК, за якою кваліфікований злочин.

Давність не була перервана вчиненням нового злочину – середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.

Додержання вимог, передбачених ч. ч. 1-3 ст. 49 КК, як правило, є безумовною підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Однак з цього правила, є два винятки: один – факультативний, а інший – обов'язковий.

Факультативний виняток полягає в тому, щоякщо після вчинення особливо тяжкого злочину, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, минув п'ятнадцятирічний строк давності, то питання про застосування давності вирішується судом.

У суду є два варіанти вирішення цього питання:

1. застосувати давність і на цій підставі звільнити особу від кримінальної відповідальності за раніше вчинений нею особливо тяжкий злочин;

2. не застосовувати давність, у зв'язку з чим винести обвинувальний вирок, а також призначити винному покарання.

Обов'язковий виняток із загального правила про застосування строків давності полягає в тому, що давність не застосовується відносно осіб, що вчинили злочини проти миру і безпеки людства, передбачені (ст. 437 Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни. Ст. 438 Порушення законів та звичаїв війни, ст. 439 Застосування зброї масового знищення, ч. 1 ст. 442 Геноцид КК.

Підводячи підсумок по 2-му питанню необхідно зазначити, що в усіх випадках особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише тоді, коли вона вчинила передбачений кримінальним кодексом злочин. Підстави для цього чітко визначені у Кримінальному кодексі, тому належне знання даних підстав сприятиме дотриманню відповідними компетентними державними органами принципу законності під час виконання своїх функціональних обов’язків.

Підсумовуючи вище викладене слід зазначити, що підстави звільнення від кримінальної відповідальності є важливою складовою кримінальної політики нашої держави.

Як свідчить історичний досвід, досудове припинення кримінальних справ по нереабілітуючим підставам відомо з давніх часів і властиве багатьом країнам. Державний примус – вимушений, крайній захід впливу на осіб, що переступили закон. Основними напрямками світової карної політики, виходячи з принципів гуманізму, диференціації й індивідуалізації відповідальності, є виправлення злочинця (якщо для цього є реальна можливість) без реалізації заходів кримінально-примусового впливу.

5. Завдання та методичні вказівки щодо самостійної роботи курсантів під час підготовки до семінарського заняття

1. Опрацювати навчальну літературу до теми за підручником: Кримінальне право України. Загальна частина : підручник [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація] . – Х.: Право, 2010. – 456 с. – [4-те, вид. доп. і перероб.].

2. За конспектом лекцій повторити навчальний матеріал теми, що вивчається. При необхідності доповнити конспект лекції навчальним матеріалом згідно контрольних питань.

3. Контрольні питання:

– дайте характеристику підставам звільнення від кримінальної відповідальності;

– перерахуйте строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. Які є виключення із цього загального правила?;

– за наявності яких умов особа може бути звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям?;

– назвіть причини при наявності яких зупиняється перебіг обчислення строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності;

– назвіть причини при наявності яких переривається перебіг обчислення строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

4. Підготувати наступні теми реферативних доповідей:

– Застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин.