Стаття 70. КПК України. Відповідальність експерта
Нудота;
Запаморочення;
Слинотеча;
Нудота;
М. Берислав
План лекції:
1. Основні симптоми захворювань шлунка (α І)
2. Визначення поняття кожного із захворювань (α І)
3. Етіологічні чинники сприяння і виникнення захворювань (α ІІ)
4. Сучасна класифікація захворювань (α ІІ)
5. Медсестринський процес при гострих та хронічних гастритах:
а) медсестринська діагностика (α ІІ);
б) планування медсестринських втручань(α ІІ);
в) особливості догляду за пацієнтом (α ІІ);
г) принципи дієтотерапії та лікування (α ІІ);
6. Роль медичної сестри в профілактиці захворювань. (α ІІ)
7. Загальні висновки по основним розділам лекції
8. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції
Захворювання органів травного каналу
Основні симптоми захворювань шлунка:
· біль – (деталізують за такими ознаками: характер, локалізація, тривалість, іррадіація, ритм);
· диспепсичні розлади:
· шлункова диспепсія: відчуття неприємної повноти в шлунку, відрижку, печію, зригування, нападоподібну слинотечу, відсутність апетиту, нудоту, блювання;
· кишкова диспепсія:бурчання в животі, закрепи, пронос;
· шлунково-кишкові кровотечі.
Гострий простий гастрит
Гострий простий гастрит – це гостре запальне захворювання слизової оболонки шлунка.
Отже йдеться про гострий простий гастрит, який ми зараз і розглянемо з точки зору організації медсестринського процесу.
Етіологія: екзо-або ендогенного походження.
Екзогенні фактори: переїдання після тривалого утримання від їжі; надмірне споживання гарячої або недоброякісної їжі; медикаментозне ушкодження слизової оболонки шлунка (ацетілсаліцилова кислота, препарати йоду, брому, сульфаніламідів); вживання харчових продуктів, інфікованих мікроорганізмами ( сальмонелами, стафілококками).
Ендогенні фактори: інфекційні захворювання (пневмонії, скарлатина, дифтерія, тиф); при нирковій, легеневій недостатності; при несприйнятливості деяких харчових продуктів, цукровому діабеті, алергічні хвороби тощо.
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методами обстеження:
А.Скарги гострого екзогенного гастриту (виникають через декілька годин після дії екзогенного фактора):
1. відчуття важкості у надчеревній ділянці;
4. неприємний присмак у роті;
5. головний біль;
7. біль у животі;
8. блювання(часте або безперервне)- спочатку виявляються залишки їжі, а згодом – лише слиз із жовчю;
9.у разі харчової токсикоінфекції: пронос (це призводе до зневоднення організму);
Б.Анамнестичні дані -дають можливість з`ясувати етіологічні моменти захворювання (вони вказані на початку лекції).
Об’єктивні методи обстеження:
1. шкіра - бліда, вкрита холодним потом;
2.язик - обкладений білим нальотом;
3. живіт - здутий;
4. при пальпаціїживота -болісний у надчеревній ділянці, іноді втягнутий, проте він завжди м`який, відсутні ознаки подразнення очеревини (симптом Щоткіна-Блюмберга негативний).
Додаткові методи обстеження:
1. температура тіла - частіше нормальна, але при харчовій токсикоінфекції – 38-39о С;
2. аналіз крові - лейкоцитоз, збільшена ШОЕ;
3. аналіз сечі - білок, циліндри.
Класифікація гострого простого екзогенного гастриту:
1. форми:
диспепсичну;
колаптоїдну;
змішану.
2.ступінь тяжкості:
легкий;
середньотяжкий;
тяжкий перебіг.
Суб’єктивні методами обстеження:
А.Скарги гострого ендогенного гастриту
1. погіршення апетиту;
3. блювання (рідше).
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
Наявні проблеми:
втрата апетиту;
нудота;
блювання;
біль у надчеревній ділянці;
диспепсичні явища тощо.
Потенційні проблеми:
процес може набути затяжного характеру тощо.
Складемо медсестринський діагноз: втрата апетиту; нудота; блювання; біль у над- черевній ділянці, диспепсичні явища.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Необхідно досягнути поліпшення стану пацієнта.
2. Провести бесіду щодо профілактики захворювання та наданню само- та взаємодопомо-
ги.
3. Готувати пацієнта до необхідних обстежень.
4. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.
5. Виконувати лікарські обстеження.
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:
1. Важливе значення має догляд за пацієнтами під час блювання.
2. Якщо дозволяє стан пацієнта, його потрібно зручно посадити на стілець, закрити гру-
ди і коліна рушником або клейонкою.
3. Зубні протези виймають.
4. Пацієнт нахиляється над тазом або підставляє під підборіддя миску чи лоток.
5. Для полегшення блювання м/с повинна однією рукою підтримувати голову пацієн-
та, другою – тримати миску, або підтримувати плече пацієнта.
6. Під час виникнення блювання у лежачого пацієнта його голову треба нахилити
набік і трохи опустити вниз, забравши при цьому подушку, до рота під підборіддя
підставити лоток, розміщуючи на рушник.
7. Якщо пацієнт ослаблений чи непритомний, слід повернути голову пацієнта так,
щоб вона була нижче тулуба, і піднести до кута рота великий лоток з того боку на
якому пацієнт лежить.
8. У разі виникнення блювання у непритомному стані, крім цього, необхідно ватним
тампоном або серветкою видалити з рота блювотні маси, що залишилися, а також
слину та слиз, щоб вони не потрапили у дихальні шляхи.
9. Блювотні маси з ротовою або носової порожнини можна видалити за допомогою
електро - відсмоктувача або гумового грушоподібного балона.
10. Після закінчення блювання пацієнту обтирають обличчя, губи і дають переварену
для полоскання рота.
11. У дуже ослабленого пацієнта щоразу після блювання необхідно протирати порож-
нину рота ватою, змоченою теплою водою або борною кислотою, натрію гідрокар-
бонату тощо.
12. За потребою блювотні маси збирають у суху посудину.
13. Проти блювотних подразнень можна дати пацієнту декілька м’ятних крапель,
ковток холодної води, шматок льоду, содової води.
14. Пацієнту промивають шлунок за допомогою товстого зонда.
15. Використовують беззондовий метод.
16 Для цього пацієнту дають випити 2-3 склянки води, розчину перманганату тощо і
штучно викликати блювання.
17. Упродовж перших 2 діб – утримуватися від їжі.
18. При тривалій нудоті – дають м’ятні краплини, ковток холодної води, новокаїн,
анестезин.
19. На ділянку шлунка кладуть теплу грілку.
20. Дієту розширюють поступово ( спочатку слизові несолоні супи, наступні дні
дають сухарі з білого хліба, кисіль, риб`ячі та курячі кнелі, фруктове желе).
21. Згодо пацієнта переводять на дієту №1.
22. Перехід до нормального харчування здійснюють упродовж 2 тижнів.
23. Спостерігають за об’єктивним станом пацієнта: пульсом, ЧСС, АТ, ЧД, темпера-
турою. Відмічати в температурному листі.
24. Виконувати лікарські призначення.
25. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.
Лікування гострого екзогенного гастриту:
1. Проводиться промивання шлунка, яке здійснюється за допомогою товстого зонда
теплою водою або 0,5 % розчином поташу.
2. У легких випадках промивання шлунка здійснюється питтям води й наступним
штучним блюванням: натискують 2 пальцями на корінь язика.
3. Упродовж перших 2 діб пацієнту слід утримуватися від їжі, але він повинен
отримувати достатню кількість рідини.
4. Після припинення блювання пацієнту дають випити теплого чаю, води з лимоном,
теплого настою з шипшини, рисового або вівсяного відвару.
5. Якщо блювання не припиняється і є ознаки зневоднення, то в/в вводять 500-1000 мл
5 % розчину глюкози, 20-30 мл 10 % розчину натрію хлориду.
6. Призначають церукал, реглан.
7. При симптомах колапсу – вводять кордіамін (2 мл в/м), кофеїну (10 % розчину 1-2
мл п/ш), строфантин (0,05 % розчину 0,5-0,75 мл в/в) при тахікардії.
8. На ділянку шлунка кладуть грілку.
9. Дієту розширюють поступово.
10. Спочатку призначають слизові несолоні супи (пацієнт споживає невеликими пор-
ціями кожні 2-3 год.
11. У наступні дні додають сухарі з білого хліба, киселі, м`ясне суфле, рибячі та куря-
чі кнедлі, фруктове желе.
12. Згодом пацієнта переводять на дієту №1 за Певзнером.
13. Медикаментозне лікування: вісмут по 0,5-1,0 г 3 рази на добу; аскорбінова кислота
250-500 мг на добу всередину; вітаміни групи В, фестал, панзинорм, креон.
13. Якщо гострий гастрит спричинений інфікованою їжею, доцільно застосовувати
антибактеріальні препарати (ампіцилін, амоксицилін, кларитроміцин, фуразолідон,
ентеросептол).
Лікування гострого ендогенного гастриту:
1. У даному випадку лікують основне захворювання, внаслідок якого є гастрит.
2. При цьому пацієнту ліпше приймати їжу згідно з лікувальною дієтою за Певзнером.
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів мед сестринського втручання.
1. Покращення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Прогноз:
1. Для життя та працездатності сприятливий.
2. Легкі форми простого гастриту після своєчасного лікування проходять безслідно.
3. Проте в деяких випадках процес може набути хронічного перебігу.
Профілактика:
1. Громадська профілактика:
- санітарний нагляд за продуктами харчування на шляху до їх споживання;
- особливу увагу слід звернути на продукти, які не піддаються попередньому термічно-
му обробленню: мясний і рибний холодець, паштети, деякі сорти ковбас, торти, до-
машній сир;
- працівники харчоблоків, закладів громадського харчування дотримувались правил
особистої гігієни;
- проводити періодичні профілактичні огляди, обстеження на бацилоносійство.
2. Індивідуальна профілактика:
- раціональне харчування (потрібно уникати переїдання, споживання сумнівних
страв);
- дотримування правил особистої гігієни.
Гострий корозивний гастрит
Гострий корозивний гастрит це гостре запальне захворювання слизової оболонки шлунка, яке виникає при потраплянні в шлунок речовин, здатних глибоко проникати в його стінки.
Отже йдеться про гострий корозивний гастрит, який ми зараз і розглянемо з точки зору організації медсестринського процесу.
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методами обстеження:
А.Скарги гострого корозивного гастриту (кліника отруєння кислотами та основами складається з місцевих і загальних ознак). Відразу після вживання цих речовин
з`являється :
1. біль у роті,стравоході, у надчеревній ділянці ;
2. виражена салівація;
3. блювання рідиною бурого кольору (іноді з домішками яскраво-червоної крові);
4. порушується мовлення і ковтання;
5. до загальних симптомів цього захворювання належить клінічна картина шоку
(останній може стати причиною смерті);
6. у більшості випадках спостерігається колапс, який супроводиться тахікардією, артеріальною гіпотензією, ознаками згущення крові;
Б.Анамнестичні дані -дають можливість з`ясувати етіологічні моменти захворювання:
- міцні кислоти: оцтова, соляна, азотна, сірчана, сулема);
- основи: нашатирний спирт, каустичний поташ, їдкий натр).
Причину захворювання можна виявити за запахом блювотних мас.
Важливо також добре зібрати анамнез – розпитування членів сімї, близьких чи інших осіб, які були біля пацієнта в момент отруєння.
Об’єктивні методи обстеження:
1. при пальпаціїживота – виражена болісність у надчеревній ділянці, а деколи – і симп-
томиподразнення очеревини (можуть передувати перфорації і розвитку перитоніту).
Додаткові методи обстеження:
1. виявляють ураження нирок (майже в усіх пацієнтів);
2. аналіз сечі - протеїнурія.
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
Наявні проблеми:
1. біль у роті, стравоході, у надчеревній ділянці ;
2. виражена салівація;
3. блювання рідиною бурого кольору (іноді з домішками яскраво-червоної крові);
4. порушується мовлення і ковтання тощо
Потенційні проблеми:
процес може набути затяжного характеру тощо.
Складемо медсестринський діагноз: біль у надчеревній ділянці, у роті, стравоході,
виражена салівація; блювання рідиною бурого кольору, порушується мовлення і ковтання тощо.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Необхідно досягнути поліпшення стану пацієнта.
2. Провести бесіду щодо профілактики захворювання та наданню само- та взаємодо-
помоги.
3. Готувати пацієнта до необхідних обстежень.
4. Виконувати лікарські обстеження.
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду.
Лікування гострого екзогенного гастриту:
1. Видалення отруйної речовини з організму (цього досягають, якщо з моменту отруєння
минуло не більше 1 години) – шляхом промивання шлунка.
2. Для промивання шлунка використовують теплу воду.
3. У воду доцільно додати молоко або сирий яєчний білок чи вершки (до чистих промив-
них вод промивають шлунок).
4. При отруєнні основами застосовувати лимонну або оцтову кислоту не слід і, навпаки,
при отруєнні кислотами основ, оскільки в обох випадках посилюється утворення кис-
лот.
5. У випадку тяжкого шоку або коли з моменту отруєння минуло декілька годин, проми-
вати шлунок не слід.
6. Для ліквідації шоку і ГСН вводять поліглюкін, 5 % розчин глюкози, кордіамін, кофеїн,
мезатон.
7. Біль усувають уведенням: промедолу, дроперидолу, анальгіну, папаверину.
8. Парантерально призначають антибіотики: ампіцилін, оксацілін.
9. Для корекції порушень водно-електролітного обміну призначають: кровозамінники
((розчини глюкози, натрію хлориду, Рінгера і т. ін.).
10.Усередину пацієнту дають кожні 2 години по столовій ложці оливкової олії(до 200 мл
на добу).
11. Кожні 30 хв по 1 чайній ложці дають молоко, вершки, сирий яєчний білок, холодне
вершкове масло або альмагель А тощо.
12. Поступово дієту розширюють: з 8-11 доби пацієнта переводять на дієту №1а, 1б, а
згодом призначають дієту №1.
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринських втручання.
1. Покращення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Прогноз:
1. У легких випадках настає одужання, і всі хворобливі явища минають.
2. При наявності ускладнень (кровотеча, аспірацій на пневмонія, перитоніт, медіастиніт)
прогноз несприятливий.
Профілактика:
1. Необхідно усунути причини, що спричинили захворіння.
Хронічний гастрит.
Хронічний гастрит – хронічне запально-дистрофічне захворювання шлунка, яке супро-воджується порушенням його секреторної і моторної функції.
Хронічний гастрит- одне із найпоширеніших і, мабуть, найменше вивчених захворювань серед інших хронічних хвороб органів травлення. Він становить 80–85 % усіх хвороб шлунка.
Хвороба характеризується хронічним рецидивуючим осередковим або дифузним запален-ням слизової оболонки шлунка, порушенням її фізіологічної регенерації і внаслідок цього розвитком прогресуючої атрофії залозового епітелію та секреторної недостатності, а також розладом моторної, нерідко й інкреторної, функції шлунка, що призводить до порушення травлення, обміну речовин і зниження працездатності.
Хронічний гастрит, ми зараз і розглянемо з точки зору організації медсестринського про-цесу.
Етіологія: екзо-або ендогенного походження.
Екзогенні фактори: порушення режиму харчування, харчування всухом’ятку, вживання дуже гарячої їжі, зловживання спеціями, зловживання алкоголем, тривале куріння, дія лікарських середників (саліцилати, препарати йоду, нестероїдні протизапальні засоби тощо) Має значення стан жувального апарату.
Ендогенні фактори: впливають на слизову оболонку шлунка опосередковано через нервово-гуморальні та токсичні механізми при захворюваннях нервової системи, па-тології ендокринних залоз, хворобах обміну речовин, гіпертензивна хвороба, серцева недостатність тощо.
Значення інфекційного фактора тривалий час недооцінювали. У 1983 р. австралійські вчені Warner і Marshall суттєво змінили уявлення про етіопатогенез запальних процесів шлунково-кишкового тракту. Вони виділили, культивували та описали новий мікро-організм — Helicobacter pylori (Н. Р.).
Нині значення пілоричного гелікобактеріозу як одного з головних етіопатогенетичних факторів у розвитку різних запальних захворювань шлунково-кишкового тракту є загальновизнаним, про що свідчить офіційне занесення гелікобактеричного гастриту до міжнародної класифікації гастритів
Сьогодні до роду Helicobacter pylori належать 8 видів: H. pylori, H. cinaedi, H. Pennelia; чотири види виділяють від тварин — H. pelis (від кішки), H. muridarum (від мишей), H. acynomyx (від гепардів), один вид — H. heilmanii — від людини, собаки та кішки.
Під впливом кількох несприятливих факторів, а також під час лікування антимікробними препаратами Н. Р. може трансформуватися в кокоподібну форму.
Класифікація хронічних гастритів:
У 1998 р. на Всесвітньому з’їзді гастроентерологів, що відбувся в Сіднеї (Австралія), запропоновано нову класифікацію хронічного гастриту, в основу якої було покладено різні патогенетичні механізми розвитку хвороби. Згідно з цією класифікацією розрізняють такі типи гастритів:
- Автоімунний хронічний гастрит (тип А) — захворювання, в основі якого лежить вироблення автоантитіл до парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, що виробляють HCl і внутрішній фактор. Внаслідок їхньої атрофії розвиваються ахлоргідрія та компенсаторна гіпергастринемія, порушується всмоктування ціанкобаламіну та виникає В12-дефіцитна анемія. Природа походження якого пояснюється генетично зумовленим зниженням імунологічної реактивності.
- Бактеріальний хронічний гастрит (тип В) становить близько 80 % усіх випадків гастриту. Зміни локалізуються найчастіше в антральному відділі. У пацієнтів виявляють мікроорганізми Helicobacter pylori.
Згідно з рекомендаціями Сіднейської конференції, його називають Н.Р.-асоційованим гастритом. Цей тип гастриту виявляється в усіх пацієнтів із виразковою хворобою
(вважається, що він є однією з причин утворення виразок). Секреторна функція не порушена чи підвищена, що відрізняє його від типу А.
- Змішана форма (тип АВ) найчастіше зустрічається у термінальних випадках при дифузній атрофії слизової оболонки шлунка.
- Хімічний хронічний гастрит (типС) (справжній лужний рефлюкс-гастрит) обу-мовлений закиданням у шлунок жовчі та вмісту 12-палої кишки. Такий гастрит нерідко розвивається внаслідок резекцій шлунка. При такому типі гастриту Helicobacter pylori не виявляється.
- Алкогольний.
Приблизно 70% усіх хронічних гастритів припадає на гастрити, асоційовані з Helicobacter pylori, 15-18% становлять гастрити аутоіммунного походження, близько 10%- гастрити пов’язані із вживанням нестероїдних протизапальних засобів, менше 5%- рефлюкс-гастрити і 1% - рідкісні форми хронічного гастриту.
За топографією: гастрит антрального відділу шлунка, гастрит тіла, пангастрит.
За морфологією: атрофічний, неатрофічний.
За ступенем важкості - легкий, помірний, важкий.
Особливі форми:
- гранульоматозний;
- еозинофільний;
- лімфоцитарний;
- гіпертрофічний;
- поліпозний.
За кислотопродукуючою функцією шлунка:
- Хронічний гастрит з підвищеною та збереженою (нормальною) секрецією.
- Хронічний гастрит з секреторною недостатністю (помірною та значною, включаючи ахлоргідрію).
Фази перебігу: загострення, ремісії.
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методами обстеження:
А.Скарги хронічного гастриту:
а). шлункова диспепсія - відчуття важкості, розпирання в епігастрії, печія, відрижка, нудота, блювота, неприємний присмак у роті, особливо вранці, поганий апетит;
б) кишкова диспепсія - метеоризм, бурчання, розлади стільця;
в) астеноневротичний - емоційна лабільність, втомлюваність, поганий сон, головний біль; запаморочення тощо.
г) больовий - інтенсивні болі в епігастрії.
В залежності від стану секреторної функції шлунка, клінічні прояви хронічного гастриту мають свої особливості.
1. Хронічний гастрит із секреторною недостатністю частіше буває у осіб зрілого і похилого віку. Він проявляється порушенням апетиту, неприємним присмаком у роті,
нудотою, відчуттям повноти і розпирання і епігастрії, відрижку повітрям, схильність до проносів.
Можливий розвиток полівітамінної недостатності, залізодефіцитної анемії, а також трансформації в рак.
2. Хронічний гастрит із нормальною і підвищеною секреторною функцією шлунка виникає частіше у людей молодого віку і проявляється тупими, ниючими болями в епігастрії, що виникають через 15-20 хв. після прийому їжі, відрижкою кислим, печією, закрепами. Він може трансформуватися у виразкову хворобу.
Б.Анамнестичні дані -дають можливість з`ясувати етіологічні моменти захворювання (вони вказані на початку лекції).
Об’єктивні методи обстеження (при огляді пацієнтів часто відсутні зовнішні ознаки хвороби). Тільки у пацієнтів з хронічним гастритом із секреторною недостатністю спостерігається:
1 .у пацієнта спостерігається схуднення;
2. шкіра – бліда та суха;
3. заїди в куточках рота;
4. крихкість нігтів;
5.язик - обкладений білим або жовто-білим нальотом з відбитками зубів;
6. живіт – м`який, іноді здутий;
7. при пальпаціїживота -болісний у надчеревній ділянці або в пілородуоденальній ділянці.
Додаткові методи обстеження:
1. фіброгастроскопія з прицільною біопсією.
2. зондові та беззондові методи дослідження;
3. інтрагастральну рН-метрію;
4. рентгеноскопія шлунка.
Диференціальна діагностика хронічного гастриту проводиться:
з виразковою хворобою,
раком шлунка,
захворюваннями жовчевих шляхів,
хронічним панкреатитом,
поліпозом шлунка.
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
Наявні проблеми:
поганий апетит;
нудота;
блювання;
біль в епігастрії;
метеоризм тощо.
Потенційні проблеми:
страх розвитку раку шлунка
після виписки можливе виникнення нового загострення тощо.
Складемо медсестринський діагноз: поганий апетит; нудота; блювання, біль в епі-
гастрії, метеоризм, страх розвитку раку шлунка тощо.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Необхідно досягнути поліпшення стану пацієнта.
2. Провести бесіду щодо профілактики захворювання та наданню само- та взаємодо-
помоги.
3. Готувати пацієнта до необхідних обстежень.
4. Виконувати лікарські обстеження.
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:
1. Медична сестра постійно слідкує за тим, що пацієнт не порушував дієту.
2. Повинна перевіряти тумбочки, чи немає там недозволених продуктів, та стежити,
щоб їх не приносили родичі пацієнта.
3. Важливе значення для лікування має спокій пацієнта.
4. Сон повинен бути повноцінним.
5. Якщо у пацієнта безсоння, слід дати йому снодійне.
6. Необхідно оберігати пацієнта від побічних подразників, не дозволяти родичам або друзям сповіщати пацієнтові про неприємні новини.
7. Слідкувати за загальним станом пацієнта.
8. Виконувати лікарські призначення.
9. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.
Принципи лікуваня хронічних гастритів:
- Лікування хронічного аутоімунного гастриту (тип А): при вираженому загостренні пацієнтів госпіталізують. Лікувальне харчування у фазу загострення - стіл № 1, пізніше - стіл № 2.
Медикаментозне лікування: 1. Препарати, що стимулюють секреторну функціюшлунка: (лимонтар, пентагастрин, глюконат кальцію).
2. Замісна терапія: (шлунковий сік, пепсиділ, пепсин, ацидин-пепсин, абомін, панзінорм, соляна кислота).
3. При наявності болей і диспептичних розладів - церукал, еглоніл, но-шпа, галідор.
4. Протизапальна терапія: (листя подорожника, плантаглюцид, вентер).
5. Ферменти: (солізим. ораза, фестал, мезим-форте, креон, панзинорм, комбіцин).
6. Мінеральні води: ("Миргородська", "Слов'янівська" - у теплому вигляді за 15-20 хв до їжі, невеликими ковтками, по 1/2 - 1 склянці 2-3 рази на день).
- Лікування хронічного гелікобактерного гастриту (тип В): при загостренні госпіталізація. Лікувальне харчування - стіл № 1.
Медикаментозне лікування:
1. Ліквідація гелікобактерної інфекції (призначають 3 або 4 препаратів): (де-нол, амоксицилін, кларітроміцин, метронідазол, омепразол).
2. Протизапальна терапія: (калефлон, вентер, сукральфат, гастрофарм).
3. Антисекреторні засоби: (ранітидин, фамотидин, нізатидин, роксатидин).
4. Антациди: (альмагель, маалокс, фосфалюгель, гавіскон).
5. Репарант: (солкосеріл, етаден, рибоксин, ретаболіл, пентоксил, гастрофарм).
6. Засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка: (церукал, еглоніл, мотіліум).
7. Мінеральні води: ("Лужанська", "Поляна Квасова, "Моршинська" - у теплому
вигляді, без газу, по 3/4 склянки 3 рази на день за 1-1,5 години до їжі).
8. Фізіотерапія: ультразвукова терапія, гальванізація, електрофорез, діадинамотерапія, синусоїдальні модульовані струми, парафіно-, озокерито-, грязетерапія.
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання.
1. Покращення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Прогноз:
- за наявністю нормальної і підвищеної секреторної функції шлунка сприятливий;
- у разі зниженої шлункової секреції, особливо в разі ахілії погіршується.
Профілактичні заходи включають:
- санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Закарпаття, Моршин,
Одеса, Миргород);
- раціональне харчування;
- збереження режиму харчування;
- відмову від куріння, алкоголю;
- проводити санацію порожнини рота;
- своєчасне лікування захворювань органів черевної порожнини:
- усувати професійних шкідливостей;
- періодичний прийом антацидів;
- Д нагляд за пацієнтами, регулярно обстежувати ся для виключення малігнізації та
утворення виразок;
- огляд проводять 1-2 рази на рік;
- пацієнтам здійснюють гастродуоденоскопію або рентгенологічне дослідження шлунка, фракційне дослідження шлункового соку.
Загальні висновки лекції:
Хронічний гастрит - хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту, яке перебігає тривало і приводять до значних порушень функції травного каналу. Хронічний гастрит- одне із найпоширеніших і, мабуть, найменше вивчених захворю-вань серед інших хронічних хвороб органів травлення. Якщо враховуючи, що існують малосимптомні форми, які в ряді випадків, не змушують пацієнтів звернутися за ме-дичною допомогою, то виявляється, що хронічний гастрит є не тільки найпо-ширенішим захворюванням органів травлення, а й найактуальнішою проблемою сучасної гастроентерології.
Перелік посилань:
1. О.К. Демченко Медсестринство в терапії.- К.: Здоров`я, 2001.- С. 154-157, 157-160, 178-179.
2. Г.П. Паращак Внутрішні хвороби. - К.: Здоров`я, 1994.- С. 163-166, 166-172.
3. В.А. Левченко, Н.М. Середюк Внутрішні хвороби. - Л.: Видавництво Світ, 1994.-
С. 201-203, 209-213, 217-226.
4. М.Б. Шегедин Медсестринство в терапії. - Видавнича фірма: Відродження, 2006.-
С. 78-79, 80-83.
5. Н.М. Середюк Внутрішня медицина.- К.: Медицина, 2006.- С. 417-428, 428-430, 430-431, 431-439.
6. Т.О. Антропова, А.А. Писарєв, О.І. Колісниченко Обстеження та визначення стану здоров`я. - К.: Медицина, 2006.- С. 82-84, 84-93, 93-95, 99-101, 208-209, 209-217
Список наочних приладь:
1. Таблиця №1 - «Гастрит».
2. Таблиця №2 - «Гострий гастрит».
3. Н2 –блокатори рецепторів гістаміну (ранітидин).
4. Спазмолітини (но-шпа, папаверин).
5. Антациди (фосфалюгель).
6. Репаранти (вітаміни В6, В12)
Засоби активації слухачів:
Питання:
1. Що означає терміни гастрит?
2. Перерахуйте основні функції шлунка?
3. Які основні клінічні синдроми в разі захворювань шлунка?
4. Хелікобактерна інфекція викликає які захворювання?
5. Яким методом обстеження виявляється локальна болісність живота?
6. Які препарати групи антацидів Ви знаєте?
Проблемні ситуації:
1. Ви ознайомилися з можливими клінічними проявами гострого гастриту. Назвіть їх.
2. Ви ознайомилися з клінічними проявами хронічного гастриту. Назвіть їх.
3. Які методи обстеження використовують для діагностики захворювань?
4. Які ускладнення частіше виникають при захворюваннях.
5. Участь медичної сестри в профілактиці захворювань та «Д» пацієнтів.
1. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.
Судова експертиза за своїм змістом може бути різною, залежно від питань, які потребують розв’язання, наприклад, бухгалтерська, автотехнічна, судово-медична, судово-психіатрична експертиза тощо.
Якщо правоохоронним органам для з’ясування питань у справі потрібні медичні чи біологічні знання, то призначають судово-медичну експертизу, яка найчастіше проводиться під час розслідування справи або під час суду з кримінальних справ. Вона призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом.
Судово-медична експертиза — це практичне застосування медичних і біологічних знань для розв’язання питань, які виникають у практичній діяльності органів дізнання, попереднього слідства чи суду.
Судово-медична експертиза, як і вся судово-експертна діяльність, здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.
Судово-медична експертиза стоїть на захисті ст. 27 Конституції та проводиться згідно чинного законодавства, її зміст, порядок призначення і виконання регулюються кодексами — Кримінальним, Кримінально-процесуальним, Цивільним, Цивільно-процесуальним, в яких є відповідні статті. Повною мірою вона регулюється і законом “Про судову експертизу” (1994).