Лекція № 4 « Основні принципи конституційного права».

План:

1. Поняття, сутність і функції конституції;

2. Класифікація, форма і структура конституції;

3. Предмет конституційного регулювання. Зміст конституції;

4. Юридичні властивості, прийняття, зміни та відміна, охрана конституції.

1. Поняття, сутність і функції конституції;

У перекладі з англійської мови слово «конституція» означає «устрій», з латинської — «затвер­джую, установлюю». Незважаючи на те, що цей термін відомий ще з часів Римської імперії, акти, які дещо були схожі на конституцію, були і в часи феодалізму, однак у власному розумінні цього слова вони такими не були і не могли бути. З середніх віків залишились історичні пам'ятки — хар­тії, декларації та інші акти, які стали підґрунтям для майбутніх конституцій. Вони увійшли в істо­рію саме тому, що відповідали початковим потребам суспільного життя в конституційних формах правління, і насамперед обмежували владу монархів, закріплювали засади рівності прав особи.

У вітчизняному правознавстві під конституцією прийнято розуміти основний закон держави, який відображає волю народу і в його інтересах закріплює найбільш важливі засади суспільного ладу і державної організації країни. Як головний закон конституція являє собою єдиний законода­вчий акт, що встановлює принципи організації і функціонування представницьких органів дер­жави, основні права і свободи людини і громадянина, територіальний устрій, форму правління, місцеве самоврядування тощо. У цьому розумінні конституція як особливий законодавчий акт у правовій системі держави з'явилася в ХУІІ – ХУІІІ з приходом до влади буржуазії. Поява конституцій — це результат тривалої і тяжкої боротьби між феодалізмом і абсолютизмом, з одного боку, і бур­жуазією, селянами та робітниками -— з другого. У цілому ж конституції завершили створення та­кого механізму державної влади, який давав змогу управляти суспільними відносинами від імені народу, але в інтересах насамперед буржуазії. Водночас у перших конституціях були закріплені права і свободи громадян, які є досить демократичними. Першою в світі Конституцією була Кон­ституція СІІІА 1787 р., а на європейському континенті — Конституції Франції і Польщі,
прийняті їх парламентами 1791 р.

Необхідність прийняття конституцій була зумовлена і тим, що в державі значно розширився ком­плекс суспільних відносин, які підлягали правовому регулюванню. Кількість нормативних актів постійно зростала. У цій ситуації перші конституції були як «орієнтир» у праві, «маяк» правової системи, через них неможливо було забезпечити виконання законів великою кількістю людей. Вихід тут був знайдений у тому, що в досить зрозумілий, доступний і всім відомий закон були зі­брані основні правила і принципи суспільного життя і доведені до загального відома. Крім того прийняття конституцій було зумовлено й тим, що держави досить часто хотіли заручитися союз­никами (наприклад, у торгівлі) і продемонструвати перед ними найвигідніші сторони своєї внут­рішньої і зовнішньої політики. Тому конституції були своєрідною «візитною карткою» держави, її «паспортом».

Таким чином, конституції з'явились у зв'язку з необхідністю проголошення і гарантування прав і свобод особи, для забезпечення правових засад буржуазного правопорядку, закріплення позицій держав у міжнародних відносинах.

Термін «конституція» має матеріальне і формальне значення. У матеріальному значенні конститу­ція являє собою писаний акт, який встановлює засади суспільного ладу, форму правління і терито­ріального устою, засади організації центральних і місцевих органів влади, їх компетенцію і взаємо­відносини, державну символіку, столицю, основні права і свободи людини і громадянина тощо.

З формальному значенні конституція — це закон, який має найвищу юридичну силу порівняно з іншими законами. Конституція — це закон законів. Вона не може бути змінена звичайним зако­ном, і внесення змін до неї зумовлює внесення змін до тих законів і підзаконних актів, що діяли на той час.

Від існуючих у державі численних законів конституція відрізняється тим, що вона є головним джерелом конституційного права, в якому в систематизованій формі закріплені найважливіші правові норми держави і який підноситься над усіма іншими законами через значення норм, правил і особливих гарантій і на відміну від інших галузевих законів конституція регулює надзвичайно широке коло суспільних відносин, які охоплюються терміном «державний устрій».