Загальна характеристика.

Вступ.

Традиційно в науці кримінального права України сукупність поділяють на види в залежності від співвідношення її елементів в часі, тобто як було вчинено злочини – послідовно або одночасно. Послідовне вчинення злочинів – елементів сукупності - утворює реальну сукупність злочинів і має місце в тих випадках, коли суспільно небезпечне діяння наступного злочину вчиняється після закінчення суспільно-небезпечного діяння попереднього.Так, якщо винний після вчинення розбійного нападу під час його переслідування вчинить опір працівникові правоохоронного органу, то в його поведінці наявна реальна сукупність злочинів, передбачених статтями 187 “Розбій” та 342 “Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві” КК України. Також наявна реальна сукупність злочинів, коли винний використовує особу, що є, наприклад, неосудною, для проникнення у житло та заволодіння чужим майном, а сам в цей час вчинює в іншому місці вбивство. Але, якщо в останньому прикладі замінити знаряддя вчинення злочину з неосудної особи, на особу, яка не досягла віку кримінальної відповідальності та містить усі інші ознаки суб’єкту злочину, то діяння винного вже будуть характеризуватися сукупністю опосередкованого вчинення крадіжки (дія) та втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність (бездіяльність), які вчинюються одночасно. Одночасне вчинення злочинів – елементів сукупності, - утворює ідеальну сукупність злочинів і має місце в тих випадках, коли в один період часу вчинюються два суспільно небезпечних діяння (як правило дія та бездіяльність), які не охоплюються єдиним складом злочину.

Окрім поділу на реальну та ідеальну, сукупність злочинів можливо поділити за якісним складом - на утворену злочинами, що містять однорідні склади, та такими, які підпадають під ознаки неоднорідних складів злочинів.

 

в) Рецидив злочинів.

Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Як одна з форм множинності злочинів, рецидив має усі її ознаки, однак поряд із загальними рисами має і певні відмінності від інших форм множинності злочинів. Зрозуміло, що ознака односуб’єктності вчинення злочинів є обов’язковою ознакою кожної із форм множинності, у т.ч. й рецидиву злочинів. Елементний склад рецидиву також характеризується сукупністю двох або більше елементів, але на відміну від інших форм множинності, в якості елементів цієї форми можуть виступати лише умисні злочини. Співвідношення між елементами рецидиву додатково обмежується вимогою наявності судимості за вчинення попереднього з них, що також свідчить про їх послідовність. Рецидив є найбільш небезпечною формою множинності злочинів завдяки тому, що особа, вчиняючи умисний злочин після засудження, завжди усвідомлює, що в її діях наявна множинність злочинів, і свідомо перетворює одиничний злочин на злочинну діяльність. Однак суспільна небезпечність рецидиву злочинів відрізняється від такої ознаки повторності злочинів лише ступенем – законодавець використав ці обставини, які обтяжують покарання як рівнозначні в п. 1 ст. 67 КК. На відміну від повторності злочинів, рецидив не використовується як кваліфікуюча ознака при конструюванні окремих складів злочинів в Особливій частині КК. Вважається, що рецидив злочинів є дещо штучною категорією для нового кримінального законодавства, оскільки до його складу відносяться випадки, котрі також охоплюються повторністю чи сукупністю злочинів, і, якщо його відношення як спеціальної норми до сукупності злочинів цілком вірне, то таке відношення до повторності викликає деякі сумніви. Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що рецидив злочинів – це обставина, що має місце у випадках послідовного вчинення двох та більше умисних злочинів однією особою, при чому за перший з них вона була осуджена, а за інший (інші) вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності, яка свідчить про збільшення ступеню суспільної небезпеки послідуючих діянь, а також особи, що їх вчинило.

г) Збіг злочинів.

Повторність
Сукупність
Рецидив
Збіг
Збіг злочинів – це доктринальна назва форми множинності злочинів, котрі не знайшли свого відображення в інших формах, які закріплені в Законі – повторності, сукупності та рецидиві. Так, до повторності не входять випадки множинності злочинів, котрі утворені із елементів, що є неоднорідними або не є однорідними, спеціально передбаченими законодавцем в якості повторних (необхідно зазначити, що законодавець до таких спеціально передбачених випадків відніс лише умисні злочини). Ці випадки відносяться до сукупності злочинів. Але, сукупність злочинів не охоплює випадки множинності, коли до елементів входять злочини, за які особу було засуджено. Випадки множинності злочинів, які утворюються із злочинів, вчинених особою, яка вже має судимість, відносяться до рецидиву злочинів, за виключенням злочинів, що вчинюють з необережності. Таким чином, кримінальне законодавство не відносить вчинення неоднорідного (однорідного, що не входить до кола спеціально передбачених законодавцем в якості повторних) злочину з необережності, особою, яка має судимість, ні до повторності злочинів, ні до сукупності, ані до рецидиву. Пропонується віднести таки випадки до особливої форми множинності злочинів – збіг злочинів.

Методика навчання предмета «Я у світі» як педагогічна дисципліна.

Розглянуто і схвалено на засіданні

циклової комісії викладачів

соціально-гуманітарної підготовки.

Протокол № 1 від 29 серпня 2013р.

Голова ЦК ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­______________

м. Запоріжжя