Обґрунтування та вибір стратегії зниження поточних витрат.
Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов збільшення прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його діяльності.
До основних джерел зниження собівартості продукції підприємства належать скорочення:
·- витрат уречевленої праці, що досягається за рахунок поліпшення використання засобів та предметів праці;
·- затрат живої праці, які можна скоротити за рахунок підвищення продуктивності праці;
· адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається шляхом розумної економії.
Зниження собівартості продукції підприємства досягається скороченням витрат, які мають найбільшу питому вагу в її структурі, зокрема, під впливом таких факторів, як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва і праці, зміни структури та обсягу продукції, галузевих та інших чинників.
Підвищення технічного рівня виробництва сприяє економії витрат за рахунок:
·- зниження норм витрат матеріалів. У цьому разі економію розраховують за формулою
Ем = (Н0 – Н1) Ц1 N1,
де Н0, Н1 — норма витрат матеріалів відповідно до і після здійснення заходу, натур. од.; Ц1 — ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.; N1 — обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур. од.;
·- підвищення продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості праці. У цьому разі економію обчислюють так:
Ет = ((t0C0 – t1C1) (1+ % д.з.п : 100) (1 + % в.с.з : 100))N1,
де t0, t1 — трудомісткість одиниці продукції відповідно до і після здійснення заходу, нормо-год; C0, C1 — середньогодинна ставка працівників відповідно до і після здійснення заходу, грн.; %д.з.п — середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії працівників; %в.с.з — встановлений законодавством відсоток відрахувань на соціальні заходи.
Удосконалення організації виробництва і праці на підприємстві сприяє економії витрат за рахунок поглиблення спеціалізації й розширення кооперування, яку визначають так:
Ес.к = (СВ – (Цопт + T))Nк,
де СВ — собівартість одиниці виробів, виробництво яких планується на спеціалізованих підприємствах, грн.; Цопт — оптова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн.; Т — транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн.; Nк — кількість виробів, що буде отримано при кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту здійснення спеціалізації до кінця року, натур. од.
Зміна структури і обсягу продукції сприяє відносному зниженню умовно-постійних витрат підприємства. У цьому разі економію обчислюють за формулою
Еуп = ∆ Q Пуп : 100,
де ∆ Q — приріст обсягу випуску продукції у плановому році, %; Пуп — сумарні (повні) умовно-постійні витрати в базовому році, грн.
Загальний вплив зазначених факторів на собівартість продукції визначають так:
Езаг = Ем + Ет + Ес.к+ Еуп = ∑ Еі,
де і — фактор впливу на собівартість продукції.
Зниження собівартості продукції за факторами розраховують у такій послідовності.
1. Визначають витрати на 1 грн товарної продукції в базовому році: В1грнбаз = СВбаз : Qбаз,
де СВбаз — собівартість продукції в базовому році, грн.; Qбаз — обсяг випуску товарної продукції у базовому році, грн.
2. Обчислюють собівартість товарної продукції у плановому році на рівні витрат базового року:
СВ вих = В1грн*Qпл,
де Qпл — обсяг випуску товарної продукції підприємства у плановому році, грн.
3. Розраховують економію затрат з урахуванням техніко-економічних факторів методом прямого розрахунку.
4. Обчислюють планову собівартість продукції:
S пл = Sвих + (–) Езаг.
5. Визначають витрати на 1 грн товарної продукції у плановому році:
В1грнпл = Sпл : Q пл.
6. Розраховують зниження витрат на 1 грн у плановому році порівняно з базовим:
∆ В = ((В1грнпл – В1грнбаз) / В1грнбаз) · 100 %.
Розрахувати зниження собівартості продукції за факторами можна не тільки методом прямого розрахунку, а й індексним методом. Цей метод ураховує вплив факторів на собівартість за укрупненим способом.
Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них обчислюють так:
∆ Sм = (1 – Iн.м*Iц) α м.в,
де Iн.м, Iц — індекси зміни відповідно норм витрат матеріалів на один виріб і ціни на одиницю матеріального ресурсу; α м.в — питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, %. Зменшення собівартості продукції за рахунок підвищення продуктивності праці обчислюють за формулою
∆ Sп.п = (1 – Iз.п / Iп.п) α з.п,
де Iз.п, Iп.п — індекс підвищення відповідно середньої заробітної плати та продуктивності праці; α з.п — питома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.
Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни умовно-постійних витрат розраховують так:
∆ Sуп = (1 – Iуп / IQ) α уп.в,
де Iуп, IQ — індекс підвищення відповідно умовно-постійних витрат і обсягу випуску продукції; α уп.в — питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.
Економічний розвиток підприємства залежить від багатьох факторів, які мають безпосередній вплив на собівартість тієї чи іншої продукції.
Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України повною мірою залежить від стратегії розвитку народного господарства держави в цілому. До стратегії зниження поточних витрат у масштабі підприємства можна в першу чергу віднести розміщення економічного потенціалу на його території, можливість комплексного використання природо ресурсного потенціалу, створення територіально-виробничих комплексів. Обґрунтуванням і виборам стратегії та її узагальненням має стати комплексна програма, яка охоплюватиме стратегію науково-технічного і соціально-економічного розвитку на майбутнє.
Однією з найбільш важливих умов економічного й ефективного використання виробничих ресурсів є розробка комплексних і регіональних планових завдань зі зниження собівартості продукції на основні визначення економічного обґрунтування величини витрат на одиницю продукції.
Стратегія регулювання поточних витрат орієнтує на економічне й раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів на даному підприємстві. Для цього необхідно активно і широко використовувати наявні можливості удосконалення організації виробництва і підвищення його технологічного рівня, впровадження наукової організації праці, здійснювати режим економії.
Як відомо, структура витрат на собівартість продукції включає:
по елементні витрати, структура яких показана вище;
змішані витрати (% за кредит, відрахування, представницькі витрати, рекламу, підготовку кадрів, утворення страхових фондів і інше);
витрати, що зараховуються на фінансові результати.
Це витрати з анулювання замовлень на виробництво, на утримання законсервованих виробничих потужностей, втрати від непередбачених простоїв виробництва, штрафів, пені, збитки від списання простроченої дебіторської заборгованості, витрати від стихійних лих, різні місцеві податки тощо.
При розробці стратегічних напрямків регулювання поточних витрат на підприємстві необхідно враховувати вище перераховані можливо часом непередбачувані витрати, які мають місце в процесі виробництва.
Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві.
Зниження витрат виробництва та собівартість продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.
Зниження собівартість продукції ВАТ «Жидачівський сирзавод» може здійснюватись завдяки скороченню:
- витрат уречевленої праці, що може бути досягнуто поліпшенням використання засобів та предметів праці;
- затрат живої праці, що можуть бути скорочені за умови зростання продуктивності праці (у звітному році проти минулого року продуктивність праці зросла на 36.3%);
- адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається розумною економією (у поточному році вдалося скоротити адміністративні витрати на 3.1%).
Основним шляхом зниження рівня собівартість продукції підприємства є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі (рис.3.5.1). На підставі проведеного аналізу окремих факторів, що вплинули на собівартість, підрахуємо резерви зниження витрат.
- підвищення технічного рівня виробництва;
- удосконалення організації виробництва і праці;
- зміни структури та обсягу продукції;
- галузевих та інших чинників.
Зниження собівартості одиниці продукції та витрат на одну гривню продукції досягається такими заходами:
- збільшення обсягу виробленої продукції;
- зменшенням витрат у результаті впровадження організаційно-технічних заходів (ОТЗ);
- усунення непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами і калькуляційними статтями витрат.
Збільшення випуску та реалізації продукції сприяє зниженню собівартості одиниці продукції за рахунок економії умовно-постійних витрат.
Зменшення витрат досягається завдяки здійсненню організаційно-технічних заходів (ОТЗ):
- зниження матеріальних витрат, яке обчислюється за формулою:
Е = (МО – М1) * Вф * Цп, (3.5.1)
де Мо — норма витрат матеріалів до впровадження ОТЗ;
М1 — норма витрат матеріалів після впровадження ОТЗ;
Вф — фактична кількість виробів;
Цп — планова ціна матеріалів.
- від зменшення витрат на оплату праці:
Е = (То – Т1) * ТС * Вф, (3.5.2)
де То — трудомісткість виробів до впровадження ОТЗ;
Т1 — трудомісткість виробів після впровадження ОТЗ;
ТС — середнього динна тарифна ставка;
Вф — фактична кількість виробів.
- За рахунок ефективнішого використання виробничого обладнання:
Е = (А1 – Ао) * ТПф., (3.5.3)
де А1 — сума амортизації обладнання на одну тис. грн. виготовленої продукції у звітному періоді;
Ао — сума амортизації обладнання у плановому періоді;
ТПф.— обсяг виготовленої продукції і звітному періоді.
Ці групи резервів зниження собівартості продукції складаються з тих, які було виявлено у процесі аналізу собівартості продукції:
- усунення перевитрат матеріалів та понадпланових відходів на 5.7%;
- усунення непродуктивних виплат з фонду оплати праці на 0.8%;
- усунення невиправданих перевитрат і невиробничих витрат у складі загально виробничих витрат на 2.3%;
- зменшення втрат від браку.
Аналіз собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження та розробкою заходів, спрямованих на використання резервів.
Для того, щоб домогтися успіхів у майбутньому і не витрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягів продукції і зниження собівартості за минулі періоди необхідно систематично вести оперативний, внутрішньогосподарський та порівняльний аналіз.