Поняття та види звільнення від покарання та його відбування.

ВСТУП

З метою повного розкриття теми лекції, було визначено ряд питань розгляд яких, повинно в своїй сукупності повноцінно розглянути основні та концептуальні положення з цієї теми, а саме:

1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування.

2. Звільнення від покарання без його призначення.

3. Звільнення від подальшого відбування покарання.

4. Заміна покарання більш м’яким. Пом’якшення покарання.

Як уже зазначалось, призначення судом у вироку особі, винній у вчиненні злочину, певного покарання і його відбування засудженим, є основною формою реалізації кримінальної відповідальності, закономірним підсумком існування кримінально-правових відносин.

Однак, принципи гуманізму, економії кримінально-правового впливу в ряді випадків, спеціально регламентованих законом, дають підстави для повного або часткового звільнення особи від покарання, коли стає зрозумілим, що цілі покарання досягнуті на момент його призначення або в певний період, коли відбута лише його частина. В цих випадках засуджена особа після визнання її винною у обвинувальному вироку взагалі звільняється від відбування покарання або від його подальшого відбування.

Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (в цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним (важка хвороба засудженого) чи недоцільним (давність виконання обвинувального вироку). Звільнення від покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним.

Інститут звільнення від покарання та його відбування представлений розділом XII Загальної частини та розділом II Прикінцевих та перехідних положень КК.

Під звільненням від покарання та його відбування розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування.

Певною мірою звільнення від покарання схоже на звільнення від кримінальної відповідальності. Але між ними існує й суттєва різниця.

Так, загальним для обох видів звільнення є те, що і в першому і в другому випадках особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить всі ознаки складу злочину. Але при звільненні від кримінальної відповідальності йдеться, в основному, про злочини невеликої чи середньої тяжкості, а при звільненні від покарання - про злочини будь-якої тяжкості.

В обох видах звільнення рішення приймає суд (крім актів амністії та помилування). Але при звільненні від кримінальної відповідальності рішення суду приймається до винесення обвинувального вироку, а при звільненні від покарання - суд виносить обвинувальний вирок, не призначаючи покарання, або звільняє від його відбування засуджену особу чи особу, яка покарання вже відбуває.

Нарешті, звільнення від кримінальної відповідальності не тягне для особи стану судимості, тоді як звільнення від покарання здебільшого стану судимості не позбавляє.

В розділі XII Загальної частини КК (ст. 74–87) йдеться про такі види звільнення:

1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпеки (ч.4 ст.74 КК);

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.75–78 КК);

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст.79 КК);

4. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст.80 КК);

5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст.81 КК);

6. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст.82 КК);

7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.83 КК);

8. Звільнення від покарання за хворобою (ст.84 КК);

9. Звільнення від покарання на підставі закону України «Про амністію» (ст.ст. 85, 86 КК);

10. Звільнення від покарання на підставі акту про помилування (ст.ст.85, 87 КК).

Спеціальним видом звільнення від покарання є вказані у ч.ч. 2 і 3 ст.74 КК випадки, коли новим законом караність діяння усувається взагалі або міра покарання у новому законі визначається більш м’якою. Тоді закон має зворотну силу (ст.58 Конституції, ст.5 КК).

Звільнення від покарання є юридичним фактом, який тягне за собою припинення кримінально-правових відносин (або перехід їх у стан судимості особи) у зв’язку з реалізацією суб’єктами цих правовідносин своїх прав і обов’язків.

Аналіз зазначених видів звільнення від кримінального покарання або від його відбування дає підстави класифікувати їх за різними критеріями:

1. В залежності від моменту призначення:

- Звільнення від покарання без його призначення: 1) у зв’язку з втратою особою суспільної небезпеки (ч.4 ст.74 КК); 2) у зв’язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності (ч.5 ст.74 КК); 3) у зв’язку з хворобою особи (ч.2 та ч.3 ст.84 КК); 4) неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст.97 КК).

- Звільнення від подальшого відбування покарання: 1) із випробуванням (статті 75 та 104 КК); 2) із випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст.79 КК); 3) у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (статті 80 та 106 КК); 4) умовно-дострокове звільнення (статті 81 та 107 КК); 5) у зв’язку з психічною хворобою (ч.1 ст.84 КК); 6) у зв’язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою (ч.2 ст.84 КК); 7) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.83 КК); 8) у зв’язку із законом про амністію (ч.2 ст.86 КК); 9) у зв’язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено (ч.2 ст.74 КК); 10) у зв’язку з вимогами II розділу Прикінцевих та перехідних положень КК (пункти 1, 6-8, 11; ч. 1 п. 14; пункти 15-18).

2. Залежно від того, можна чи ні зобов’язати особу, звільнену від покарання, виконати певні обов’язки після того, як відповідне рішення прийнято, випадки звільнення від покарання поділяються на:

- безумовне звільнення - перед особою не ставляться які-небудь вимоги в зв’язку з її звільненням. До безумовного звільнення відносяться: звільнення від відбування покарання особи, яка втратила суспільну небезпеку (ч.4 ст.74 КК); звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст.80 КК), звільнення від більш тяжкого покарання шляхом заміни невідбутої частини його більш м’яким (ст.82 КК), звільнення від покарання за хворобою військовослужбовців (ч.3 ст.84 КК), звільнення від покарання законом про амністію (ст.86) і актом про помилування (ст. 87 КК);

- умовне звільнення – пов’язане з пред’явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку, їх порушення тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання. До даного виду відносяться: звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК), звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст.79 КК), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст.81 КК), звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.83 КК), звільнення від покарання за хворобою (ч.ч. 1 і 2 ст.84 КК).

3. За характером обов’язковості застосування (чи є таке звільнення правом або обов’язком суду) звільнення від покарання поділяється на:

- обов’язкове (імперативне) – в силу приписів самого закону вимога про звільнення від покарання є імперативною, тобто такою, що зобов’язує суд звільнити особу від кримінального покарання: 1) звільнення особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч.2 ст.74 КК); 2) зниження засудженому до максимальної межі покарання за новим, більш м’яким законом (ч.3 ст.74 КК); 3) звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ч.1 ст.80 КК); звільнення від покарання особи, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч.1 ст.84 КК); звільнення від покарання за хворобою військовослужбовців (ч.3 ст.84 КК);

- факультативне (дискреційне) - означає, що за наявності підстав, встановлених законом, суд має право, але не зобов’язаний звільнити особу від кримінального покарання.

Крім цього, КК передбачає випадки заміни покарання більш м’яким: а) невідбутої частини покарання (ст.82 КК); б) вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років (ч.4 ст.83 КК); в) у зв’язку із законом про амністію (ч.3 ст.86 КК); г) на підставі акта про помилування (ст.87 КК), а також пом’якшення покарання: а) на підставі закону про амністію (ч.2 ст.86 КК); б) якщо призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону (ч.3 ст.74 КК); в) на підставі вимог розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК (пункти 4, 5, 9, 10, ч.2 п.14).

Випадки заміни покарання більш м’яким та пом’якшення покарання, передбачені КК, не звільняють засудженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище і впливають на подальше відбування покарання.