Порушення опорно-рухового апарату у дітей та підлітків

Поняття про втому

Після тривалих і інтенсивних м’язових навантажень наступає втома. Втома — це тимчасове зниження працездатності організму внаслідок виконання фізичної чи розумової роботи. Зниження фізичної працездатності зв’язане зі змінами у власне м’язах та у центральній нервовій системі. Перш за все втома розвивається у нервових центрах, і лише згодом — у м’язах.

У центральній нервовій системі, зокрема в корі великих півкуль, внаслідок інтенсивної роботи м’язів виснажуються клітини нервових центрів, що відповідають за виконання рухів. Про роль центральної нервової системи у розвитку втоми свідчить також підвищення працездатності школярів під впливом позитивних емоцій і мотивацій. І.М.Сєченов показав, що відновлення працездатності м’язів відбувається швидше тоді, коли інші м’язи в цей час виконують фізичну роботу. Таке явище було назване активним відпочинком.

У м’язах під час розвитку втоми нагромаджуються продукти обміну, які сповільнюють проведення нервових імпульсів через нервово-м’язові синапси. Це призводить до зниження інтенсивності рухів, зменшенням їх сили.

Чим молодша дитина, тим швидше наступає втома при виконанні фізичних навантажень. Це особливо стосується дітей дошкільного віку. У 6-річному віці у зв’язку із значними структурно-функціональному змінами у нервовій системі і зростанням працездатності фізична втома розвивається повільніше. Важливим переломним етапом у розвитку працездатності вважається вік 12-13 років, коли відбуваються суттєві зміни в енергетиці м’язового скорочення. Підвищенню працездатності учнів, попередженню розвитку втоми учнів сприяє чергування фізичної та розумової праці.

Останнім часом вчені і лікарі все більше уваги приділяють проблемі впливу фізичної активності на здоров’я людини. Сучасний спосіб життя (особливо у містах), сприяє розвитку гіподинамії — зниження м’язової діяльності людини. Якщо людина проводить сидячий спосіб життя і не вправляє м’язів, то вони зменшуються в об’ємі, зменшується її сила. Гіподинамія поряд з іншими несприятливими факторами (забруднення навколишнього середовища, надмірні навантаження на нервову систему, шкідливі звички тощо) поступово призводять до порушення обміну речовин, а з часом і до виникнення ряду небезпечних захворювань нервової системи, серця, кровоносних судин та ін.

Звичне положенні тіла під час ходьби, стояння, сидіння і роботи називають поставою. Правильна постава характеризується нормальним положенням хребта, правильними його вигинами, симетричним розміщенням лопаток, плечей, прямим триманням голови, прямими ногами без сплющення стоп. При правильній поставі оптимально функціонує система органів руху, правильно розміщені внутрішні органи, правильне положення центру ваги тіла.

Причинами порушення постави є ослаблення м’язів і зв’язок в цілому. До порушень постави належать викривлення хребта, асиметрія розвитку м’язів та кісток, сплющення грудної клітки, стоп тощо. Цьому сприяють відсутність фізичних тренувань, систематичне неправильне положення тіла, різні захворювання (наприклад, рахіт). Із самого початку навчання в школі на організм дитини негативно впливають зменшення рухової активності, збільшення статичного навантаження (поза сидячи), носіння портфеля в одній руці, сидіння згорбившись тощо. Постава найінтенсивніше формується у 6-7 років. За відсутності уваги зі сторони вчителів і батьків дефекти, що виникли в дошкільний період та у молодшому шкільному віці, особливо прогресують в період статевого дозрівання. Неправильна постава негативно впливає на розвиток внутрішніх органів (наприклад, викривлення хребта порушує роботу серця, позначається на роботі великих судин). При появі порушень постави, плоскостопості, необхідно обов’язково звернутися до лікаря.

Вигини хребта

(зліва фізіологічні, справа — патологічні)