ПОНЯТТЯ САМОРОБНОЇ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ.

Основне поняття «зброя» загальновідомо.

Зброя - знаряддя нападу і захисту. Вогнепальна зброя - зброя, у якій для метання снаряда (кулі) використовується сила порохових газів. Стрілецька зброя - вогнепальна зброя для стрілянини кулями по живим цілям і вогневим засобам супротивника. Пістолет - ручна вогнепальна зброя, застосовувана для стрілянини на дистанціях до 50 м.

Так, до зброї промислового виробництва відноситься зброя, випущена відповідним промисловим підприємством у встановленому законом порядку; під кустарним виробництвом розуміється зброя, виготовлена кустарями-зброярами, тобто фахівцями своєї справи; під саморобним - виготовлення випадковими особами, що не володіють професійними знаннями і навиками, необхідними для цього.

На відміну від зброї промислового виробництва, конструкції тих або інших саморобних зразків її залежать від суб'єктивних поглядів і технічних можливостей виготовлювачів і тому бувають найрізноманітнішими. Частину зброї виготовляють з обрізків металу шляхом їхньої відповідної обробки. У перший спосіб - виготовлювач досягає своєї цілі самим складним шляхом, повного виготовлення вогнепальної зброї, іноді додаючи частини заводської зброї; у другий спосіб -привиготовленні зброї використовується значна частина готових деталей вогнепальної зброї або інших прндметів; третій спосіб – виготовлення шляхом переробки промислових зразків вогнепальної зброї. Наприклад, для того щоб отримати обріз, укорочують ствол мисливської рушниці, залишають колодку, шийку приклада і відокремлюють деякі інші частини. У результаті сама мисливська рушниця перестає існувати, тому що виріб, що утворився, у силу балістичних якостей, що змінилися, стає цілком непридатним для промислового, аматорського полювання або для стендової стрілянини, тобто утрачає своє початкове призначення. Водночас надійність деталей, що залишилися від рушниці, дозволяє використовувати отриманий обріз для стрілянини на коротких дистанціях. Зрозуміло, що в такому випадку має місце якісна відмінність розглянутих зразків, і ми повинні говорити не стільки про руйнування мисливської рушниці (хоча вона і мала місце як свого роду технологічний прийом), скільки про виготовлення нового по своїй суті (призначенню) екземпляра зброї саморобним способом.

У першому випадку звичайно говорять про виготовлення зброї, в останньому - про її кустарність або пристосування.

Всі три способи припускають саме виготовлення зброї.

Різні екземпляри саморобної зброї відрізняються друг від друга не тільки по прийомах або методах виготовлення, але також по застосованому матеріалу, якості виготовлення деталей, опрацюванню їхніх поверхонь, точності підгонки, тривкості, надійності, безвідмовності конструкції в цілому і т.д. Деякі екземпляри за загальними притаманними до зброї вимогами наближаються до промислових зразків. Звичайно ж якість саморобної зброї значно нижче, ніж якість відповідних промислових її зразків.

Виготовлювачі саморобної зброї, як правило, не прагнуть до того, щоб за своїми якостями вона відповідала вимогам до заводської вогнепальної зброї. Її екземпляри часто не забезпечують прицільну стрілянину навіть на невеликих дистанціях. Зато нерідко зброю роблять такою, щоб вона легко ховалася в одязі і була непомітна для навколишніх. Іноді їй додають зайво «застрашливий» вигляд шляхом збільшення калібру і розмірів деяких деталей. Однак ці випадки порівняно рідкі, оскільки калібр обумовлюється боєприпасами, що використовуються, а саморобна зброя частіше усього виготовляється під найменш дефіцитні боєприпаси - патрони кільцевого бою калібру 5,6 мм.

Надійність конструкції саморобної зброї, як правило, теж невисока. У багатьох екземплярів спостерігається нещільне запирання каналу ствола і прориви газів у момент пострілу, заклинування патронів при подачі з магазина (у пістолетів), порушення відносності камор барабана і ствола (у револьверів) і інш. Природно, що і за зовнішнім виглядом більшість екземплярів саморобної зброї значно відрізняється від промислових зразків: унаслідок грубої обробки поверхонь деталей, через те, що її виготовляють (частіше усього) із матеріалів, що не є стандартними для зброї, які випускаються промисловістю (наприклад, стволи - із мідних або дюралюмінієвих трубок), і т.п.

Практиці відомі факти, коли злочинці для проведення пострілу використовують тільки один ствол, вставляючи в нього патрон і ударяючи по капсулю яким-небудь стороннім предметом. Так, гр-н Г., перебуваючи в нетверезому стані, покінчив життя самогубством, зробивши постріл в грудну клітину із металевої трубки, яку утримував лівою рукою. Патрон кільцевого бою калібру 5,6 мм розміщувався в трубці, а удари по закраїні гільзи робилися обухом кухонного ножа, який знаходився в правій руці. Однак можливість при визначених обставинах зробити постріл з окремого ствола, із простої болванки з отвором або з картонної трубки ще не свідчить про те, що ці предмети відносяться до зброї, оскільки в них відсутній весь комплекс ознак, властивій зброї як специфічному механізму. Б. М. Комаринец спеціально звертає на цю увагу у визначенні вогнепальної зброї:

Багато саморобних екземплярів зброї, зрозуміло, не є якимись складними механізмами в технічному змісті цього слова, але визначені елементи конструкції зброї як спеціального пристрою для стрілянини в них безумовно повинні бути виражені. М.С. Пестун вважає, що до таких елементів відносяться ствол і механізм запалення, на думку В. Н. Ладіна - ствол, замикаючий і запалюючий механізми. Остання точка зору представляється більш обгрунтованої, оскільки в ній найбільше повно відбиті основні елементи зброї як особливого механізму. Але однієї цієї ознаки для характеристики зброї все-таки недостатньо.

Викладене вище у необхідному і достатньому ступені характеризує зброю як предмет специфічного призначення і дає нам право сформулювати поняття саморобної зброї в такий спосіб:саморобною зброєює предмет, що володіє необхідними елементами конструкції відповідного промислового або кустарного виду зброї, виготовлений без дотримання вимог технології збройового виробництва і наносить реальну небезпеку для людини при її застосуванні, тобто володіє трьома критеріями вогнепальної зброї - вогнестрільностю, надійністю й зброярністю.

У криміналістичній літературі й в експертній практиці стосовно до саморобної і переробленої вогнепальної зброї нерідко застосовується термін ”атипова” (атипичное). Даний термін у своїй роботі «Судово-балістичне дослідження атипової ручної вогнепальної зброї і слідів її дії», обгрунтовує В.Н. Ладін. Ряд інших криміналістів, наприклад А.І.Устінов, В.Е.Бергер, вважають, що застосування даного терміна до будь-якого екземпляра саморобної зброї неправильно, оскільки, по-перше, далеко не кожна саморобна зброя виготовляється без імітації якомусь зразку стандартної зброї; по-друге, деякі види саморобної і переробленої зброї мають досить типову конструкцію і принцип дії.

Тому атиповою вогнепальною зброєю можна визнавати тільки такі екземпляри, що не мають аналогів серед стандартної або саморобної зброї, які часто зустрічаються в експертній практиці.

Наприклад, саморобні шомпольні (дульнозарядні) пістолети, як правило, мають однотипний пристрій: один кінець ствола закритий заглушкою, розтиснений або заварений, а в казенній частині ствола знаходиться запальний отвір для запалення заряду пороху або його замінника (маса речовини сірникових голівок і ін.).

Типові для саморобної вогнепальної зброї обрізи, виготовлені з гвинтівок, карабінів, автоматів і мисливських рушниць шляхом обрізки ствола і ложи, а іноді заміни стандартної ложи саморобною пістолетною ручкою.

Шомпольні пістолети, обрізи й інші варто відносити не до атипової, а до нестандартної зброї.

6. ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ САМОРОБНОЇ

ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Дослідження саморобної вогнепальної зброї проводиться відповідно з методикою судово-балістичних досліджень і складається з таких же стадій. Однак, характер будови, принципу дії, матеріалів, застосованих для виготовлення, обумовлюють ряд особливостей під час досліджень такої зброї.

1. При вивчення пристрою наданого на дослідження об'єкта експерт зобов'язаний відбити у висновку ті особливості його конструкції, що дозволяють зробити висновок про цільове призначення до проведення пострілів із використанням метального заряду, тобто установити наявність одного з основних критеріїв вогнепальної зброї - критерію вогнестрільності.

2. Проведення експериментальної стрільби повинно переслідувати дві цілі: по-перше, визначення бойових властивостей (балістичних характеристик) досліджуваного об'єкта, тобто встановлення критерію зброярності, і по-друге, перевірка придатності даного об'єкта до багатократного проведення пострілів, тобто встановлення критерію надійності.

3. Підготовка до експериментальної стрільби й умови її проведення повинні бути докладно викладені у висновку експерта.

4. У тих випадках, коли в силу технічних причин (відсутність приладів або установок, необхідних для визначення початкової швидкості і кінетичної енергії снаряда) при проведенні експериментальної стрільби встановлюється тільки пробивна спроможність стріляного снаряда, необхідно зазначити, чому впровадження снаряда в перепону на ту або іншу глибину дає підставу експерту розцінювати даний об'єкт як вогнепальну зброю.

5. У тих випадках, коли експериментальну стрільбу неможливо здійснити через незначні несправності або дефекти досліджуваного об'єкта, вони повинні бути усунуті експертом (що обов'язково відбивається в дослідницькій частині висновку), після чого проводяться експериментальні відстріли.

6. Висновки експертів обов'язково повинні бути проілюстровані фотознімками загального виду речових доказів, а при дослідженні казнозарядної зброї - ще і фотознімками окремих частин і деталей ударного-спускового механізму, що дозволяють судити про особливості конструкції даного об'єкта, якщо їх не видно на фотографіях загального вигляду.

7. У зв'язку з тим, що висновок експерта про визнання того або іншого предмета вогнепальною зброєю повинен формулюватися на підставі результатів вивчення його пристрою, конструкції і дослідження бойових властивостей, необхідно завжди мати на увазі, що можливість проведення окремих пострілів із того або іншого предмета ще не є достатньою підставою для визнання його вогнепальною зброєю.

8. Для визнання конкретного предмета вогнепальною зброєю необхідна наявність трьох критеріїв, причому для критерію зброярності необхідно, щоб розмір питомої кінетичної енергії снаряда був не менше, як 0,5 Дж/мм² .

9. У тих випадках, коли з наданого на експертизу об'єкта неможливо здійснити проведення пострілів, оскільки він має зруйнований (розірваний) ствол або інші несправності, висновок повинний бути зроблений у формі категоричного негативного судження, причому у висновках експерт обов'язково повинний зазначити, що даний об'єкт не є вогнепальною зброєю саме в тому стані, у якому він наданий на дослідження.

10. При проведенні експертиз, зв'язаних із дослідженням саморобної вогнепальної зброї, експерти повинні використовувати свої спеціальні пізнання для виявлення обставин, що сприяли або могли сприяти вчиненню злочину, і розробляти профілактичні рекомендації по їхньому усуненню і запобіганню.

Коротко зупинимось на основних недоліках, що трапляються при дослідженні саморобної зброї. Недостатня розробка розглянутого питання в теорії і відсутність відповідних методичних рекомендацій негативно позначаються на практику проведення судово-балістичних експертиз, зв'язаних із дослідженням саморобних пристроїв. Частіше усього в основі висновків експерта про приналежність того або іншого об'єкта до вогнепальної зброї лежать лише результати впровадження кулі в деревину на ту чи іншу глибину. Це свідчить про те, що такого роду експертизи проводяться на невисокому науковому рівні. Зупинимося на основних нестачах, що зустрічаються в практику даного виду досліджень:

1. Опис речових доказів в ході дослідження, робиться занадто деталізовано або занадто коротко. Деякі частини саморобної зброї називають невідповідними термінами, наприклад: ствол – трубка та інш.

2. Не завжди дається оцінка взаємодії частин і механізмів досліджуваного зразка, з точки зору на можливість запирання каналу ствола, наколу капсуля, що якраз і характеризує об’єкт як стріляючий механізм.

3. Вказівка на те, що для відповіді на поставлене питання проводилась експериментальна стрільба, не відповідає повноті й змісту проведеного дослідження, оскільки висновок експерта в даному випадку повинний будуватися на оцінці не тільки зовнішньобалістичних характеристик об’єкту, а також і його конструктивних особливостях.

4. При відображенні результатів експериментальної стрільби вказується лише глибина впровадження снаряда в деревину. При цьому оцінка отриманого результату не робиться, унаслідок чого залишається незрозумілим, чому впровадження снаряда в суху деревину на ту або іншу глибину дає підставу розцінювати досліджуваний виріб як зброю.

ВИСНОВКИ

Викладений матеріал дозволяє вивчити і засвоїти поняття, критерії і будову вогнепальної зброї, основи матеріальної частини, будову, як механізмів в цілому, так і окремих складових частин. Лекція детально і в достатній мірі проілюстрована схемами, малюнками, що дає змогу поглибленого засвоєння матеріалу.

Надана сучасна класифікація вогнепальної зброї, яка відображує практично всю її різномаїтність за різними класифікаційними критеріями.

Матеріали лекції містять достатню інформацію про різні види вогнепальної зброї та їхні основні характеристики: пістолети, револьвери, автомати, гвинтівки, пістолети-кулемети та інш. Надається поняття саморобної вогнепальної зброї та особливості її криміналістичного дослідження.

Засвоєння даного матеріалу дозволить курсантам і судовим експертам правильно класифікувати досліджувані об'єкти з метою вирішення питань, пов'язаних із розслідуванням злочинів при здійсненні яких застосовувалась вогнепальна зброя, а також проведення судово-балістичних досліджень зброї в частині порушення кримінальних справ за ст.ст.262 і 263 КК України.