Встановлення взаємного розташування зброї та перепони при пострілі.

Визначення взаємного положення зброї і перепони в момент пострілу в більшості випадків зводиться до визначення нахилу ствола стосовно поверхні перепони, тобто до визначення кута пострілу. В окремих випадках стає можливим установити і положення зброї стосовно поверхні перепони, наприклад, для вертикальної перепони установити, що не тільки ствол зброї був нахилений в одну зі сторін, але і що він розташовувався своєю мушкою у визначену сторону.

Взаємне розташування зброї і перепони може бути надійно встановлено лише в деяких випадках шляхом визначення напрямку кульового каналу за розташуванням нальоту кіптяви пострілу і залишків порохового заряду навколо вхідного отвору, формі ободка обтирання кулі, іноді за відбитком дульного кінця зброї, а при пострілах шротом - за формою осипу шроту на перепоні.

Визначення, під яким кутом проходить кульовий канал у перепоні, робиться шляхом розміщення в кульовому каналі дротового стрижня. Виступаючий із вхідного отвору кінець стрижня приймає визначене положення (кут нахилу) стосовно поверхні перепони з вхідним отвором.

Визначення напрямку кульового каналу в одязі робиться після вдягання її на спеціальний дротовий манекен (рис. 50), що дозволяє пропускати зонд через вхідні і вихідні отвори. Точність визначення виявляється тим більшою, чим більше предметів одягу пройшла куля (наприклад, одночасно пальто, піджак, верхню сорочку, натільну білизну, що необхідно надягти на манекен у тій же послідовності, у якій вони були надягнуті на людині). Поширеною помилкою є спроба визначення тільки за розташуванням вхідного і вихідного отворів, крім взаємного розташування зброї й одягу в момент пострілу, також і пози постраждалого в момент поранення. Не варто забувати, що те саме взаємне розташування зброї й одягу може спостерігатися при різноманітних позах тіла постраждалого.

Визначення при близькому пострілі за характером нальоту кіптяви навколо вхідного отвору взаємного положення зброї й одягу вдається в зв'язку з тим, що при зміні кута нахилу ствола зброї стосовно поверхні перепони змінюється і форма нальоту кіптяви пострілу. При цьому варто мати на увазі, що при пострілі в поверхню перепони під кутом менше прямого зі зброї, що не має дульно-гальмового пристрою, форма хмари порохових газів різна в потужній зброї (гвинтівки, карабіни) і в зброї середньої і малої потужності (пістолети, револьвери й ін.). У зв'язку з цим при пострілах під кутами не менше 20⁰ фігура кіптяви у усіх випадках близька до еліпса, однак при потужній зброї велика частина площі перепони, покритої нальотом кіптяви, розташовується в напрямку пострілу (тобто за вхідним отвором). Для зброї середньої і малої потужності спостерігається зворотна картина, тобто велика частина площі, покритої кіптявою пострілу, розташована з боку вхідного отвору, найближчої до дульного зрізу зброї.

Рис. 50. Манекен із дроту для дослідження вогнепальних ушкоджень одягу.

При пострілах зі зброї з дульно-гальмовим пристроєм у залежності від кута нахилу ствола зброї до поверхні перепони змінюється розмір і навіть число відповідних бічних плям кіптяви, що дозволяє безпомилково установлювати взаємне положення зброї і перепони в момент пострілу. Так, при нахилі ствола пістолета-кулемета «ППШ» вправо або вліво на перепоні навколо вхідного отвору замість трьох бічних плям кіптяви пострілу утворяться тільки дві. Одне з них (відповідно бічному вікну компенсатора) - інтенсивне з чіткими краями, а інше (відповідно верхньому вікну компенсатора) - розпливчасте витягнутої форми і розташоване під кутом у 90⁰ до першої плями. Якщо постріл був зроблений при нахилі ствола пістолета-кулемета донизу, то в сторонах від вхідного отвору утворяться дві однакових за інтенсивністю і розміром бокові плями кіптяви пострілу. При нахилі пістолета-кулемета стволом нагору біля вхідного отвору утворяться три бічних плями кіптяви, однак тільки одне з них різко виражено (відповідно верхньому віконцю компенсатора), а дві плями, розташовані за сторонами від першої плями, ледь помітні.

Нерівномірний розмір надривів країв вхідного отвору на тканих виробах одягу також може свідчити про постріл під кутом менше прямого стосовно поверхні одягу. Найбільш довгий надрив буде розташовуватися за напрямком пострілу (рис. 51).

При пострілах на далекій відстані визначення кута пострілу можливо за формою ободка обтирання вхідного отвору, тому що при пострілах під кутами менше 90⁰ ширина ободка з боку польоту кулі стає більше. При цьому необхідно враховувати можливість помилок у тих випадках, коли дослідженню піддається тільки один одяг (без дослідження поранень тіла). Помилковий висновок можливий у зв'язку з тим, що при влученні кулі в складку одягу (на практиці спостерігається порівняно нерідко) кут пострілу, установлений за формою ободка обтирання на одязі, може значно відрізнятися від дійсного кута пострілу, що можливо визначити за взаємним розташуванню вхідного і вихідного отворів на тілі постраждалого (рис. 52).

Рис. 51. Схема утворення в краях вхідного отвору надривів нерівномірної довжини при пострілі в тканину одягу під гострим кутом до її поверхні.

Рис. 52. Схема можливої помилки при визначенні кута пострілу в одяг за формою ободка обтирання вхідного отвору.

1. Напрямок кульового каналу в момент улучення кулі в складку одягу і тіло. А - форма ободка обтирання навколо їх вхідного отвору. 2. Напрямок кульових каналів: а) Дійсний напрямок. б) Напрямок кульового каналу, установлений за формою ободка обтирання вхідного отвору на одязі після розправлення на ньому складок.

Рис. 53. Схема визначення кута пострілу при стрільбі шротом в плоску перепону (пояснення в тексті).

Повні відбитки дульного кінця зброї нерідко мають деталі, що дозволяють безпомилково орієнтуватися в положенні зброї стосовно поверхні перепони в момент пострілу (відбитки другого ствола в дробових рушницях, намушника або шомпола в гвинтівках і т.д.).

Визначення кута пострілу при стрільбі шротом в плоску перепону (рис. 53) можливо за методом, запропонованим Я.С.Смусіним (1951). Розглядаючи конус, утворений снопом шроту, що летить при пострілі, можна констатувати, що кут розльоту дуже малий. За даними автора методу він дорівнює 4⁰ (за даними Толстоп’ята, кут розльоту шроту ще менше - не більше 2⁰ ).

Таким чином, на дистанції 5 м шрот, що летить, утворить усічений конус, діаметр верхньої основи якого дорівнює 1,7-1,8 см (дульний зріз), а діаметр нижньої основи 7-12 см. При цьому висота конуса дорівнює 500 см. Такий конус із незначною похибкою можна розглядати як циліндр.

При пострілі під кутом до плоскої поверхні перепони осип шроту утворить на ній уже не коло, а еліпс, велика вісь якого буде тим більше, чим більше кут пострілу. На схемі, що зображує постріл під кутом до перепони (рис.53), лінія АВ є перпендикуляром до лінії ВК (утворюючого циліндра), рівним малої осі еліпса. З прямокутного трикутника АВК, знаючи розмір катета АВ і гіпотенузи АК (який є малою і великою віссю еліпса розльоту шроту), легко знайти значення синуса кута «К», а за синусом, користуючись тригонометричними таблицями, і значення самого кута «К», що є кутом пострілу. Похибка при визначенні кута пострілу викладеним способом за даними автора методу коливається в межах +9%. Таким чином, при визначенні кута пострілу використовується формула:

де "К" - кут пострілу, «g» - мала вісь еліпса і «D» - велика вісь еліпса, утвореного розльотом шроту на перепоні.