Концептуальні засади реформування державного управління в Україні.
Протягом останнього десятиріччя відбулись суттєві зміні ролі держави в економіці, насамперед, у зв'язку з приватизацією більшості промислових підприємств, нерухомого майна, розпаюванням земель сільськогосподарського призначення та аграрною реформою, а також підготовкою до політичної асоціації та створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом.
Водночас зміни в структурі державного управління країни здійснювалися безсистемно, без достатнього наукового обґрунтування та використання емпіричного досвіду, в результаті чого сьогодні наявна низка ключових проблем системи управління державними організаціями.
Відсутність чітких засад та критеріїв побудови інституційної структури системи державного управління, що зумовлює:
§ внутрішню суперечливість та громіздкість системи державного управління, неадекватний розподіл державних функцій між органами влади;§ недосконалість визначення змісту державних функцій, виконання яких покладено на окремі органи виконавчої влади, їх неузгодженість та дублювання; § складні й непрозорі процедури надання державних послуг, відсутність нормативно закріплених стандартів їх надання та інші.Незахищеність державної служби від політичного впливу та правова невизначеність основних засад її функціонування, що зумовлює:
§ відсутність чіткого розподілу посад державних службовців на політичні та адміністративні;§ високу плинність кадрів та пов'язаний з цим низький рівень професійності державної служби, недостатній рівень управлінських компетенцій через втрату інституційної пам'яті;§ рівень оплати праці, що не забезпечує гідний рівень життя державному службовцю, високий рівень диспропорції в оплаті праці вищого корпусу державної служби та державних службовців 5, 6, 7 категорій;§ неналежну увагу до етики та цінностей державної служби, зокрема недосконале врегулювання конфлікту інтересів на службі, що є передумовою виникнення корупції та інші.Недостатній рівень впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у системі державного управління, що зумовлює:
§ недостатньо дієві механізми зворотного зв'язку, що не дають змоги вчасно реагувати на суспільні споживи та проблеми соціально-економічного характеру;§ неефективну та складну міжвідомчу взаємодію, відсутність загального (відомчого та міжвідомчого) електронного документообігу, нераціональне співвідношення між малокваліфікованою рутинною та аналітичною роботою державних службовців, перевантаження масивним звітуванням та паперовим документообігом, що зумовлює низьку ефективність і високу вартість управлінської діяльності та інші.