Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і носить каральний характер. Кримінальна відповідальність настає за здійснення злочину, яким визнається винно вчинене суспільно небезпечне діяння, заборонене Кримінальним кодексом України, під погрозою покарання[6]. Для кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства характерні наступні ознаки: винятково особистий характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість підстав її виникнення.

Раніше чинний Кримінальний кодекс 1960 року до числа суспільно небезпечних правопорушень у галузі земельного правопорядку відносив наступні злочини: порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин (ст. 158), самовільне захоплення землі і самовільне будівництво (ст. 199). Незважаючи на численні доповнення, внесені в Кримінальний кодекс за останнє десятиліття, кількісний склад злочинів у галузі земельних відносин залишився практично незмінним. Тенденція до декриміналізації окремих складів злочинів і віднесення їх до числа адміністративних проступків є домінуючою в розвитку українського законодавства.

Новий Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року, передбачає покарання за наступні злочини в сфері земельно-правових відносин: приховування чи перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваності населення (ст. 238), забруднення та псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247), проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253), безгосподарське використання земель (ст. 254) тощо.

На думку Єрофеєва Б.В., усі склади злочинів, пов'язані з земельними відносинами, можуть бути розподілені на два види: спеціальні, об'єктом яких виступають тільки безпосередньо земельні відносини, і загальні, об'єктами яких, поряд з іншими суспільними відносинами, можуть бути і земельні відносини. За іншою підставою класифікації зазначені злочини можуть бути підрозділені на 4 групи: злочини, що носять екологічний характер, що носять економічний характер, що зазіхають на землю як на об'єкт державного управління і такі, що мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі[7]. Поєднання цих двох класифікацій дає можливість більш вірно уявити їх систему та співвідношення:

1) злочини, що носять екологічний характер; об'єктом такого злочину є земля як об'єкт екосистеми: спеціальні склади: забруднення та псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), безгосподарське використання земель (ст. 254); загальні склади: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236), неприйняття заходів для ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237), приховування чи перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238), проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253) тощо;

2) злочини, що носять економічний характер; об'єктом такого злочину є земля як майновий об'єкт: передбачені загальні склади – навмисне знищення або пошкодження майна (ст. 194), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196) тощо;

3) злочини, що зазіхають на землю як на об'єкт державного управління: спеціальні склади: передбачалися лише в раніше чинному законодавстві – ст. 199 КК 1960 року – самовільне заняття земельної ділянки і самовільне будівництво. Зазначений склад правопорушення був декриміналізований, за самовільне заняття земельної ділянки передбачена лише адміністративна відповідальність за ст. 53-1 КпАП України; загальні склади: самоправство (ст. 356), посадові злочини, об'єктами яких є встановлений порядок використання й охорони земель, право власності й інші права осіб на землю;

4) злочини, що мають безпосереднє відношення до того, що росте на землі: знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245), незаконна порубка лісу (ст.246), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247).

Адміністративна відповідальністьє найбільш розповсюдженим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення, також носить каральний характер. Основним видом адміністративного стягнення виступає адміністративний штраф, що накладається у встановленому порядку державними органами й органами місцевого самоврядування.

Адміністративна відповідальність застосовується за адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (навмисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на державний чи суспільний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності зі ст. 213 КпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються наступними державними органами: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, місцевими судами (суддями місцевих судів), органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій і інших органів (посадовими особами), уповноваженими на те чинним адміністративним законодавством. Зокрема, у відповідності зі ст.238-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі коротко – КпАП) органи земельних ресурсів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язаних з порушеннями законодавства в галузі використання й охорони земель і порядку регулювання земельних відносин, зокрема, за: пошкодження і забруднення сільськогосподарських і інших земель (ст.52); порушення правил використання земель (ст.53); самовільне заняття земельної ділянки (ст. 53-1); приховування чи перекручення даних земельного кадастру (ст. 53-2); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель чи неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст.54); самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст.55); знищення межових знаків (ст.56 КпАП), за невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів земельних ресурсів (ст. 188-5 КпАП). У відповідності зі ст. 242-1 КпАП органи спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 52-55, 57-74 КпАП України.

Порушення порядку використання земель сільськогосподарськими виробниками, допущені з боку посадових осіб, псування землі при проведенні будівельних і інших робіт, самовільна зміна режиму використання землі, неприйняття належних заходів для охорони земель заподіюють шкоду земельним ресурсам і слугують підставою для застосування заходів адміністративного впливу. Ці й інші адміністративні правопорушення в галузі земельних відносин зазіхають у відповідності зі ст. 13 Конституції на об'єкти права власності Українського народу.

Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства покладається як на посадових осіб, так і на осіб, що вчинили проступки, не зв'язані з виконанням службових обов'язків. Це може мати місце, наприклад, при потраві посівів і насаджень сільськогосподарських підприємств, неприйнятті заходів для боротьби з бур’янами тощо. Адміністративну відповідальність несуть посадові особи підприємств за порушення порядку й умов землекористування (неприйняття заходів для охорони ґрунтів від ерозії, використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, порушення затверджених проектів землеустрою тощо); за порушення вимог щодо раціонального використання земель (забруднення земель виробничими відходами, стічними водами, несвоєчасне повернення займаних угідь тощо).

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності, згідно ст.14 КпАП, тільки за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил, забезпечення виконання яких входить у коло їх службових обов'язків. Якщо посадова особа вчинила проступок, не пов'язаний з виконанням своїх службових обов'язків, вона несе відповідальність нарівні з громадянами.

У КпАП визначено, що адміністративний проступок – це протиправна дія чи бездіяльність. Протиправний характер адміністративного проступку випливає з факту його заборони законом, зокрема земельним законодавством. Якщо яка-небудь особа притягується до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, то мають бути встановлені протиправність її дій чи бездіяльності і наявність вини. При цьому Кодекс містить перелік обставин, що обтяжують і пом'якшують адміністративну відповідальність (ст. 34, 35), а також обставини, що виключають можливість застосування адміністративної відповідальності (ст. 17 - 20).

Як пропонує О.А. Самончик, в залежності від конкретного виду об'єктів усі земельні правопорушення можна умовно розділити на дві групи: власне земельні правопорушення і земельні правопорушення екологічної спрямованості, при цьому перші підлягають розділу на земельні правопорушення майнового характеру і земельні правопорушення в сфері управління[8]. До земельних правопорушень екологічної спрямованості відносяться ті, коли об'єктом правопорушення є земля як природний об'єкт, тобто здійснення земельного правопорушення пов'язано з заподіянням шкоди землі. Зазначену групу земельних правопорушень складають наступні склади: псування і забруднення сільськогосподарських і інших земель (ст. 52), порушення правил використання земель (ст. 53 КпАП) тощо. До земельних правопорушень майнового характеру можуть бути віднесені наступні адміністративні проступки: самовільне заняття земельної ділянки (ст. 53-1 КпАП), несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель (ст. 54), т.д. До земельних правопорушень у сфері управління відносяться такі склади: приховування чи перекручення даних земельного кадастру (ст. 53-2), неповідомлення (приховання) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого чи закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів (п.3 ст.83-1 КпАП), самовільне будівництво будинків чи споруд (ст. 97) тощо.

Такий розподіл багато в чому носить умовних характер, оскільки, приміром, таке правопорушення, як несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель чи неприведення їх у стан, придатний для використання згідно призначення носить ознаки складу, що носить не тільки екологічну спрямованість, але і є правопорушенням майнового характеру (ст. 54). Мета правила цієї статті полягає в забезпеченні адміністративно-правовими засобами порядку тимчасового користування землями, запобігання заподіянню економічного збитку власникам і землекористувачам і екологічному збитку землям як компоненту навколишнього середовища. Сфера застосування статті охоплює діяльність різноманітних осіб, що одержали землю в тимчасове користування для проведення дослідницьких робіт чи інших потреб[9]. У ст. 54 КпАП міститься три склади адміністративних правопорушень:

- несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель, що складається з об'єктивної сторони в бездіяльності, тобто неповерненні тимчасово займаних земель протягом терміну, на який вони були надані, якщо цей термін не був продовжений у встановленому порядку;

- невиконання обов'язків по приведенню тимчасово займаних земель у стан, придатний для використання їх за призначенням, що складається в бездіяльності, тобто нездійсненні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання земель у користування;

- невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що складається також у нездійсненні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання земель у користування. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 166 Земельного кодексу землі, що зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід і в гідрологічному режимі внаслідок гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації, яка повинна бути спрямована, у тому числі, і на відновлення ґрунтового покриву. За загальним правилом, згідно ст.168 Земельного кодексу власники земельних ділянок і землекористувачі не вправі здійснювати зняття ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель (ст. 168 Земельного кодексу).

У ст. 52 КпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що полягає в псуванні і забрудненні сільськогосподарських та інших земель. У зазначеній статті містяться три самостійних склади правопорушень – псування сільськогосподарських та інших земель; забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими й іншими відходами; неприйняття заходів для боротьби з бур'янами.

Псування земель може бути здійснене шляхом механічного впливу, наприклад, у результаті зняття родючого шару ґрунту при будівництві, прокладці доріг, невиконання заходів щодо рекультивації земель, при ритті канав, проїзді важкого транспорту, що викликає ушкодження родючого шару ґрунту і його структур, його переущільнення тощо. Забруднення земель являє собою погіршення в результаті антропогенної діяльності якості земель, у тому числі позбавлених родючого шару (кам'янисті поверхні, кар'єри тощо), що характеризується збільшенням вмісту хімічних речовин (їх появою) чи рівня радіації в порівнянні з їх значеннями, що існували раніше (фоновими чи на початок порівняльного періоду)[10]. Це правопорушення полягає у безгосподарному використанні земель, в результаті чого відбувається виснаження ґрунтів, їхнє перезволоження, заболочування, переущільнення і в остаточному підсумку втрата такої їхньої властивості як родючість.

У КпАП України не передбачається як самостійний склад адміністративного проступку псування і знищення родючого шару ґрунту. У залежності від того, в результаті чого відбулося таке псування чи знищення, це земельне правопорушення повинне кваліфікуватися або за ст. 52 (якщо псування чи знищення відбулися в результаті забруднення), за ст. 53 (якщо настання негативного результату викликано порушенням правил використання земель, не пов'язаним з їхнім забрудненням), або за ст. 54 (якщо псування чи ушкодження родючого шару ґрунти є результатом порушення правил зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту). Комплексно псування і знищення родючого шару ґрунту настають у результаті часткового чи повного руйнування ґрунтового покриву, що характеризується погіршенням його фізичного і біологічного стану, а також зниженням (утратою) родючості ґрунтів, внаслідок чого використання земельної ділянки є неможливим або потребує введення спеціальних обмежень, включаючи консервацію земель для проведення заходів щодо відновлення родючості ґрунтів.

Крім застосування заходів адміністративної відповідальності посадові особи Держкомзему вправі вносити до органів виконавчої влади чи виконавчих органів місцевого самоврядування питання про припинення розробки корисних копалин і торфу, проведення геологорозвідувальних, дослідницьких чи інших робіт, якщо вони проводяться з порушенням земельного законодавства і можуть призвести до знищення, забруднення, псування родючого шару ґрунту, розвитку ерозії, засолення, заболочування й іншим процесам, що знижують продуктивність земель (пп. 8) п. 6 Тимчасового положення про порядок здійснення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням і охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему № 65 від 29 липня 1993 року.

У тому випадку, якщо порушення правил використання земель не пов'язано з їх псуванням і забрудненням або порушенням правил зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, адміністративна відповідальність настає за таке земельне правопорушення за ст. 53 КпАП України. Цією статтею передбачаються чотири самостійних склади правопорушень. Перший з таких складів – це використання земель не за їх цільовим призначенням, тобто використання земельних ділянок не відповідно до тих цілей, для досягнення яких вони надані, котре полягає в зміні режиму земель, цілей надання ділянок, зафіксованих у відповідних рішеннях у випадку, коли, приміром, замість виробництва сільськогосподарської продукції зводяться й експлуатуються промислові об'єкти.

Другий склад - невиконання природоохоронного режиму використання земель - припускає таке безгосподарне використання земель, що виражається в невиконанні обов'язкових заходів щодо поліпшення земель і охорони ґрунтів від вітрової, водяної ерозії й інших процесів, що погіршують стан ґрунтів. Невиконання природоохоронного режиму полягає в бездіяльності, тобто непроведенні дій, операцій і процедур агротехнічного, меліоративного, гідротехнічного й іншого характеру, спрямованих на поліпшення стану і підвищення якості ґрунтів, а також – у діях, коли відповідні заходи проводяться, але з порушенням термінів, технологій і інших вимог, що фактично не дає очікуваного чи необхідного результату[11].

Третім складом є проектування, розміщення, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; під таким правопорушенням розуміється впровадження таких, що не пройшли відповідну експертизу технологій проведення меліоративних, культуртехнічних, рекультиваційних і інших робіт, розробка кар'єрів, створення очисних споруд, спеціальних сховищ і інших об'єктів з порушенням затвердженої документації, норм і правил, що призводять до погіршення стану земель на даній ділянці, а також прилягаючих територіях, що приводить до необхідності встановлення обмежень щодо використання земель.

Четвертий склад являє собою неправильну експлуатацію, знищення чи пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень. У ст. 53-1 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки. Суть даного правопорушення полягає в тому, що особа самовільно займає чужу земельну ділянку і використовує її, не маючи на те законних підстав, тобто за відсутності оформленого у встановленому порядку права власності чи іншого права на землю, передбаченого законодавством. Одним зі способів самовільного заняття є самовільне захоплення землі шляхом заволодіння ділянкою без дозволу органів, уповноважених приймати рішення про надання земельних ділянок. Згідно ст. 125 Земельного кодексу склад цього адміністративного проступку формують ситуації, коли особа займає земельну ділянку до моменту отримання нею документа, що засвідчує її право на земельну ділянку і його державної реєстрації, а також, коли ця особа приступить до використання зазначеної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості).

Особа, що самовільно зайняла земельну ділянку, зобов'язана самостійно і за власний рахунок привести ділянку в стан, придатний для використання згідно її призначення, у разі потреби провести рекультивацію і знести зведені нею будівлі. Оскільки притягненням до адміністративної відповідальності не вирішується питання про повернення земельної ділянки її законному володільцю (чи власнику), у випадку спору питання про повернення ділянки може бути вирішене у судовому порядку шляхом пред'явлення позову на підставі ст. 212 Земельного кодексу, а також положень про захист права власності Закону України «Про власність».

У ст. 53-2 КпАП передбачається наступний склад земельного правопорушення – приховування чи перекручення даних земельного кадастру. У цій статті передбачена відповідальність за два склади правопорушень – за перекручення даних земельного кадастру і за приховування інформації про наявність земель запасу чи резервного фонду. Земельний кадастр в Україні ведеться відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року, для забезпечення місцевих рад, зацікавлених осіб необхідними відомостями про природний, господарський стан і правовий режим земель з метою організації раціонального використання й охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

При реалізації права на створення фермерського господарства відповідно до п.2 ст.4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передача земельних ділянок здійснюється з земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. Резервний фонд земель відповідно до ч. 9 ст. 25 Земельного кодексу формується органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування в процесі приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій у розмірі до 15% площі всіх сільськогосподарських угідь, що були в постійному користуванні відповідних підприємств, установ і організацій, і знаходяться в державній чи комунальній власності. Суб'єктом даного правопорушення може бути винятково посадова особа, до сфери обов'язків якої входить робота з зазначеними даними.

У ст. 55 КпАП передбачена відповідальність за самовільний відступ від проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Обов'язок дотримання проектів внутрішньогосподарського землеустрою випливає з обов'язку власників земельних ділянок і землекористувачів забезпечувати використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, установленого ч.1 ст.91 і ч.1 ст.96 Земельного кодексу. В окремих випадках у законодавстві прямо вказується на обов'язок різних власників землі і землекористувачів ефективного використання землі відповідно до проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Такий обов'язок встановлений для колективного сільськогосподарського підприємства згідно ст. 12 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», для фермерських господарств згідно ст. 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».

У відповідності зі ст. 186 Земельного кодексу проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після узгодження їх із сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі чи землекористувачами, тобто самими підприємствами, установами, організаціями чи громадянами. Проекти землеустрою підлягають державній експертизі, здійснюваній органом по земельних ресурсах.

У ст. 56 КпАП встановлюється адміністративна відповідальність за знищення межових знаків. Межовими спорудженнями (знаками) згідно ст. 108 Земельного кодексу є такі спорудження (знаки), що відокремлюють сусідні земельні ділянки, ними можуть виступати рослинна смуга, доріжка, рівчак, канал, стіна, паркан чи інше спорудження, також межовим знаком згідно ст.109 Земельного кодексу може служити дерево, кущ тощо.

У ст. 97 КпАП встановлена адміністративна відповідальність за самовільне будівництво будинків чи споруджень. Притягнення до відповідальності за діяння, що утворюють склад цього правопорушення, також відноситься до заходів адміністративної відповідальності за земельні правопорушення, оскільки це пов'язано з порушенням встановленого порядку використання земель. Згідно ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні і юридичні особи, що мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані одержати від виконавчих органів відповідних рад, Київської і Севастопольської міської державної адміністрацій, у випадку делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Дозвіл на будівництво не надає право на початок ведення будівельних робіт, а лише надає право замовникам на одержання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-дослідницьких робіт і одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Тому якщо особа приступає до будівництва будинку чи спорудження до одержання зазначеного дозволу на будівництво, його дії повинні бути кваліфіковані за ст. 97 КпАП.

Надалі забудовник згідно ст. 29 зазначеного Закону зобов'язаний одержати дозвіл на виконання будівельних робіт, це документ, що засвідчує право забудовника і підрядчика на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж і споруджень, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Якщо ж особа виконує будівельні роботи без дозволу чи без проекту або з відхиленням від нього, а також якщо не дотримуються державні стандарти, норми і правила при розміщенні, будівництві і реконструкції, вона може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 96 КпАП України.

За потраву посівів і насаджень сільськогосподарських підприємств також передбачена адміністративна відповідальність (ст. 104). Потрава посівів виражається в пошкодженні чи знищенні сільськогосподарських культур, а також полезахисних насаджень, плодово-ягідних та інших насаджень домашньою худобою, птахами або проїжджим автомобільним чи кінним транспортом. За вказаною нормою потравою також визнається стравлювання сіна в стогах і трав на лугах.

Норми про відповідальність за потраву передбачають не тільки відшкодування збитку, заподіяного потравою, але і сплату штрафу. Особи, винні в потраві посівів, стогів і пошкодженні насаджень сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Потрава посівів, пошкодження чи знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, що знаходяться у полі, передбачає пошкодження насаджень сільськогосподарських підприємств худобою і птахами. Це правопорушення викликає накладення штрафу на громадян у розмірі від одного до п'яти, а на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Повторне здійснення перерахованих дій, протягом року після накладення штрафу за таке ж правопорушення, тягне накладення штрафу на громадян – від трьох до семи, на посадових осіб – від п'яти до восьми неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Проїзд по посівах чи насадженням на автомобілі, тракторі, комбайні чи іншій машині тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Проїзд по посівах чи насадженнях на гужовому транспорті викликає накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян[12].

За невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами може наставати адміністративна відповідальність керівників як сільськогосподарських, так і несільськогосподарських підприємств, установ, організацій, їхніх працівників, членів кооперативних підприємств і організацій, а також громадян – землекористувачів і власників землі.

Якщо сільськогосподарські підприємства, власники землі і землекористувачі не видаляють зі своїх ділянок бур'яни, то виконком місцевої Ради вправі зробити попередження і покласти обов'язок щодо проведення заходів, спрямованих на боротьбу з бур'янами протягом певного терміну. На осіб, що не прийняли після цього необхідних заходів для знищення бур'янів, накладається штраф у відповідності зі ст. 105 КпАП на громадян - від чотирьох до десяти, а на посадових осіб – від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розглядаються справи про адміністративні правопорушення і приймаються рішення про накладення штрафів по адміністративних справах у відповідності зі статтею 105 адміністративними комісіями виконавчих органів міських рад (ст. 218 КпАП). Органи державної служби з карантину рослин згідно ст. 238-2 КпАП також вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил по боротьбі з карантинними шкідниками і хворобами рослин і бур'янами у відповідності зі ст. 105 КпАП. Провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст. 105 КпАП щодо порушень правил боротьби з бур'янами порушується згідно ст. 255 КпАП складанням протоколів уповноваженими на те посадовими особами органів державної служби з карантину рослин, а також посадовими особами, уповноваженими виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства повинно ґрунтуватися на вимогах закону. Щодо цього в ст. 7 КпАП зазначено, що ні до кого не може бути застосований засіб впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі та в порядку, встановленому законодавством. Порушення і ведення справ про адміністративні правопорушення повинне здійснюватися з дотриманням законності і правопорядку. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції, у точній відповідності із законодавством.

Заходи адміністративної відповідальності застосовуються до правопорушників органами по земельних ресурсах згідно ст. 238-1 за правопорушення, передбачені ст. ст. 52, 53, 53-1, 53-2, 54, 55, 56, 188-5 КпАП, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю згідно ст. 244-6 за проступки, передбачені ст. ст. 96, 97 КпАП, адміністративними комісіями сільських, селищних рад і виконкомами сільських, селищних, міських рад згідно ст. ст. 218, 219 за правопорушення, передбачені ст. 104 КпАП. Підставою для розгляду справи про порушення земельного законодавства є протокол, складений уповноваженою на те особою згідно ст. 255 КпАП.

У протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, що склала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення й сутність адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, що його склала, і особою, що вчинила правопорушення, свідками, потерпілими. У випадку відмови особи, що вчинила правопорушення, від підписання протоколу, у ньому робиться запис про це. Правопорушник вправі представити додані до протоколу пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Окремий Порядок розгляду справ органами Держкомзему про адміністративні правопорушення земельного законодавства на виконання положень КпАП був розроблений і затверджений наказом Держкомітету по земельних ресурсах України від 8 квітня 1993 року. Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства починається з оформлення відповідних документів при виявленні порушень земельного законодавства. Оформлення здійснюється посадовими особами органів Держкомзему – інспекторами з використання й охорони земель. Згідно ст. 144 Земельного кодексу України встановлена спеціальна процедура, що відрізняється від визначеної в КпАП, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства. Відповідно до цієї статті у випадку виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з використання й охорони земель складає протокол про порушення і видає особі, що припустилась порушень, указівку на їх усунення протягом 30 днів. Якщо особа, що припустилась порушень земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного терміну вказівку державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор згідно закону накладає на таку особу адміністративне стягнення і повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний термін.

У ст. 144 Земельного кодексу прямо не зазначено, за які саме правопорушення в сфері земельного права для притягнення до відповідальності встановлена така спеціальна процедура. Виходячи з врахування розташування цієї норми, найменування ст. 144 Земельного кодексу, можна дійти висновку, що ця процедура може бути застосована, по-перше, тільки у справах за такі земельні правопорушення, що віднесені до відання органів по земельних ресурсах; по-друге, з огляду на те, що в ст. 144 Земельного кодексу не визначено, що варто відносити до таких порушень земельного законодавства, але опосередковано вони перераховані в п. б) ст. 143 Земельного кодексу. А саме, у п. 1 ст. 144 Земельного кодексу не зазначено, що така процедура може бути застосована винятково до землекористувачів, оскільки для позначення правопорушника в ст. 144 Земельного кодексу використаний термін «особа»; це дозволяє зробити висновок, що правило, викладене в п. 1 ст. 144 Земельного кодексу, підлягає застосуванню і до власників земельних ділянок у випадку допущення ними порушень вимог земельного законодавства, передбачених у п. а) і б) ст. 143 Земельного кодексу. По справах за правопорушення, що не підпадають під визначення п. б) ст. 143 згідно п. 1 ст. 144 Земельного кодексу видача вказівки про усунення порушення державним інспектором з використання й охорони земель не є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Форми вказівки про припинення порушень земельного законодавства, протоколу про порушення земельного законодавства, постанови про накладення штрафу за порушення земельного законодавства, форми інших документів затверджені Порядком розгляду органами Державного комітету України по земельних ресурсах справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства, затвердженого наказом Держкомзему від 6 березня 1997 року.

У відповідності зі ст. 40 КпАП, якщо в результаті здійснення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду особі, то адміністративна комісія, виконком сільської, селищної, міської ради при вирішенні питання про накладення стягнення, вправі одночасно вирішувати питання про відшкодування винною особою майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а суддя - незалежно від розміру заподіяної шкоди. У відповідності зі ст. 329 КпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується відповідно до цивільного процесуального законодавства і є виконавчим документом. Вона повинна бути виконана не пізніше 15 днів із дня вручення копії постанови винній особі.

Найбільш розповсюдженим видом адміністративних стягнень є штраф. При його накладенні конкретний розмір штрафу визначається в межах санкції конкретної статті Кодексу в залежності від тяжкості вчиненого проступку, з урахуванням особистості порушника, ступеня його вини, майнового стану винної особи, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – двох місяців із дня його виявлення. Штраф, накладений на громадянина чи посадову особу, має бути сплачений не пізніше 15 днів із дня вручення постанови про накладення штрафу, а у випадку оскарження чи опротестування такої постанови – не пізніше 15 днів із дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення. У випадку якщо штраф у зазначений термін не буде сплачений, він стягується в примусовому порядку.

Якщо в диспозиції статей про адміністративне правопорушення в сфері земельного права зазначені спеціальні суб'єкти правопорушення – посадові особи, то ці норми не застосовуються до членів КСП, працівників підприємств, установ, організацій, що не є посадовими особами, які припустилися порушень в сфері земельного права. Не можуть також застосовуватися ці норми при порушенні громадянами – землекористувачами правил присадибного землекористування. У цьому зв'язку існує цілий ряд особливостей щодо застосуванню заходів адміністративної відповідальності в різних сферах порушення вимог земельного законодавства.