Алгоритм вивчення сім’ї

Починаючи роботу з сім’єю, соціальний педагог повинен попередньо вивчити її за такими параметрами:

- склад сім’ї, її структура (повна, неповна, з однією дитиною, багатодітна, батьки розлученні тощо);

- житлово-побутові умови;

- матеріальна забезпеченість;

- виховний потенціал сім’ї (сильний, нестійкий, слабкий, негативний).

Характер взаємовідносин у сім’ї:

- між дорослими членами сім’ї (гармонійні, компромісні, нестійкі, уявні, конфліктні, аморальні тощо);

- між іншими членами сім’ї та дитиною (сліпе обожнювання, дбайливість, рівноправність, відчуженість, байдужість, дрібна опіка, повна самостійність, незалежність, безконтрольність);

- позиція дитини в сім’ї (педагогічно виправдана; «кумир сім’ї»; об’єкт постійних сварок дорослих, кожний з яких прагне перетягнути її на свій бік; залишена сама по собі, ніхто нею не цікавиться; залякана авторитарним становленням, не впевнена в собі, уникає спілкування з батьками; знаходиться в позиції «Попелюшки»).

Становище дитини в сім’ї:

- «Я потрібен і ви мене любите, я люблю вас також»;

- «Я потрібен і ви мене любите, ви існуєте заради мене»;

- «Я потрібен, але ви мене не любите і я дуже хочу наблизитися до вас»;

- «Я не потрібен і ви мене не любите, дайте мені спокій».

Ставлення дитини до батьків:

- дорожить сімейними стосунками;

- батьки авторитетні;

- ставиться зневажливо;

- гостро переживає драму;

- тягне до одного із членів сім’ї.

Рекомендується виділити ті проблемні сім’ї, які негативно впливають на дитину, можуть приводити її у стан прихованих та явних конфліктів (відхилень в поведінці членів сім’ї: алкоголізм, наркоманія тощо, низький достаток, слабкий виховний потенціал тощо).

Ці рекомендації носять достатньо загальний характер, вони створюють лише канву діяльності соціального педагога. У кожній школі, сім’ї, оточуючого її соціуму – свої особливості, свої проблеми. А значить, у соціальних педагогів є поле для творчості, для поповнення цих рекомендацій.

9. Загальна схема діагностичного процесу в роботі з сім’єю

Організовуючи діагностичний процес, соціальний педагог виходить переш за все із принципу розумної достатності. Не слід розширяти діагностику, якщо до цього нема необхідних показань. Нове дослідження може бути розпочате тільки на основі аналізу попередньої діагностичної інформації. Із всієї кількості методик слід починати з первинної діагностики – скарг батьків на дитину, а потім, вивчивши обґрунтованість цих скарг, дивитися на причини вказаних порушень.

Деякі спеціалісти вважають, що в основі стратегії діагностики сім’ї та сімейного виховання лежить два положення:

1. Теоретичне – причини порушень поведінки та розвитку дитини можуть лежати або в особливостях стосунків батьків з дитиною та стилі їх виховання, або у викривленні внутрішньої логіки саморозвитку дитини, або в неправильному протіканні процесів розвитку стосунків між дітьми та батьками, або в комбінації цих факторів.

2. Практичне – міститься в побудові структури діагностики за принципом гілок дерева: будь-який наступний діагностичний крок робиться лише тоді, якщо був отриманий відповідний результат на попередньому.

У ході первинної діагностики, яка є нетривалою, педагог виявляє об’єкти й суб’єкти допомоги. Для цього він повинен відповісти на чотири питання:

- Може він чи ні сам надати допомогу сім’ї?

- Якщо ні, то до яких спеціалістів необхідно направити батьків або дитину?

- Кому в сім’ї потрібна його допомога?

- Який характер цієї допомоги?

По-друге, він повинен розібратися в характері скарги батьків, яка може бути обґрунтованою, частково обґрунтованою або необґрунтованою. Від цього залежить характер діагностичних процедур (вивчити особистість дитини або батьків, дослідити ставлення до дитини або міжособистісні стосунки батьків тощо).

По-третє, саме спілкування й спостереження за поведінкою батьків можуть дати соціальному педагогу деяке уявлення про сім’ю. Важливо також дізнатися про те, як самі батьки розуміють висловлювану ними скаргу-проблему, правильно чи ні бачать її причини та якої допомоги чекають від спеціаліста. Різні детермінанти скарг батьків обумовлюють той чи інший вид допомоги та участь соціального педагога в цьому процесі.