Хутро штучне тканинно-прошивне.

Штучне хутро, його властивості та асортимент

Досягнення хімії в галузі створення текстильних волокон з заданими властивостями дозволяють розширити асортимент матеріалів для одягу, в тому числі асортимент штучного хутра. Відомо, що одяг з натурального хутра і шкіри кращий за будь-який інший, але сировинна база натуральних матеріалів обмежена. Виробництво штучного хутра більш економічне, оснащене високопродуктивним обладнанням і має практично необмежену сировинну базу.

В даний час головним завданням в виробництві штучного хутра є одержання хутра, яке б найбільш повно імітувало натуральне як за зовнішнім виглядом, так і за властивостями.

Штучне хутро повинне:

· бути зносостійке;

· зберігати в процесі експлуатації форму, зовнішній вигляд, блиск;

· добре драпіруватися;

· мати незначну усадку;

· ворсовий покрив не повинен звалюватись і зминатись.

2.1. Одержання штучного хутра.

Штучне хутро виробляють на ткацьких верстатах, трикотажних машинах, накладним (клеєним) і тканинно-прошивним способами.

Залежно від способу одержання розрізняють:

· хутро штучне на тканій основі;

· хутро штучне трикотажне;

· хутро штучне з наклеєним ворсом;

Штучне хутро на тканій основі одержують на ткацьких верстатах двома способами:

1) Прутковим – використовують три системи ниток (уток, основа ґрунтова і ворсова). Ворсові петлі утворюються на металевих прутках і розрізаються.

2) Подвійним – одночасно виробляються два окремих полотна, з’єднаних між собою нитками ворсової основи, які розрізаються ножем на два ворсові полотна.

Трикотажне хутро одержують на круглов’язальних машинах трьома способами:

1) вв’язуванням в петлі ґрунту пучків волокон;

2) в’язанням на вивороті ґрунту подовжених плюшевих петель, які потім розрізають і розчісують;

3) в’язанням трикотажних полотен з наступним начосом ворсу.

Найбільш поширений – перший, як найефективніший і дозволяє одержати штучне хутро, що вдало імітує натуральне.

Для ворсу використовують поліакрилонітрильні, лавсанові волокна і їх суміші. Для кращої імітації натурального хутра використовують різноусадкові волокна (капронові, нітронові, віскозні, волокна дайнель з орлоном і верелом).

При термообробці одні волокна дають більшу усадку і утворюють підпушок, інші майже не дають усадки – утворюють ость.

Для пуху використовують тонкі волокна, для ості – більш товсті.

Для одержання рисунка використовуються:

- декілька ворсових основ (для хутра на тканій основі);

- круглов’язальні однофактурні машини з жакардовим пристроєм, який дозволяє одержувати 2-3-колірні рисунки різної форми і вертикальні смуги з рівномірною або різною густиною ворсу (хутро під ягуара, леопарда).

Накладним (клеєним) способом одержують штучне хутро типу каракулю і смушки на спеціалізованих машинах, які виробляють, приклеюють і остаточно оздоблюють хутро.

Тканинно-прошивний спосіб полягає в прошиванні ґрунту (тканини) ворсовими нитками на тафтінг-машинах або на машинах “Малиполь”. Для створення ворсу ворсову нитку розворсовують.

За оздобленням штучне хутро може бути: білим, гладкофарбованим, строкатов’язаним, рисунчастим або з аерографічним фарбуванням кінчиків волокон для імітації натурального хутра.