Нероз'ємні з'єднання

До основних нероз'ємних з'єднань, застосовуваним у приладобудуванні, відносять з'єднання пайкою, склеюванням, зварюванням, заклепуванням, вальцюванням, запресовуванням, загнучкою.

З'єднання пайкою. Пайка — це з'єднання деталей у нагрітому стані із застосуванням зв'язувальної речовини (припою), температура плавлення якого нижче температури плавлення частин, що з'єднуються. Якщо потрібна більша міцність з'єднання, то використовують тверді припої з температурою плавлення вище 400°С. До них відносять, наприклад, припій ПСр45 (срібла — 45%, міді — 30%, цинку - 25% з температурою плавлення 720°С, що має високу стійкість проти корозії. Для пайки деталей з алюмінію і його сплавів застосовують припій 34А (міді — 28%, кремнію — 6%, алюмінію - 66%) з температурою плавлення 525°С.

Використують також і м'які припої з температурою плавлення нижче 400⁰С. Найпоширенішийо припій П0С61 (олова - 61 %, сурми — 0,8%, свинець-інше) з температурою плавлення 190⁰С, застосовуваний для електромонтажу.

Рис. 13.1.	Рис.13.2.

На кресленні шов у розрізах і на видах зображують лінією, товщина якої 2S (мал. 13.1, а, б), S — товщина лінії видимого контуру. Пайку позначають умовним знаком È, що наносять на похилій ділянці лінії-винесення (див. мал. 13.1).

Якщо шов замкнутий, то лінія-винесення закінчується окружністю, діаметр якої 3 - 4 мм. Позначення припою вказують у технічних вимогах, номер яких проставляється на лінії-винесенню п, 1,мал. 13.1, а).

З'єднаннясклеюванням. Склеювання - це з'єднання деталей тонким шаром состава, що трердіє (клію), його наносять на дотичні поверхні. Склеюванням можна з'єднувати предмети невеликої товщини, наприклад, папір, тканину, гуму й т.п. . Для склеювання металів з металами й неметалічними матеріалами найбільше часто застосовують клей БФ-2 і БФ-4. Тканина до дерев'яної поверхні приклеюють клеєм АК-20, деревні матеріали з'єднують між собою казеїновим клеєм. Шви, одержувані склеюванням, на кресленні зображують так само, як і шви, отримані пайкою, тільки умовний знак іншої - К (мал. 13.2).

З'єднання зварюванням.Зварювання — це з'єднання деталей у результаті місцевого нагрівання їхнього матеріалу до розплавленого пластичного стану. Затверділий шар металу називають звареним швом, або звареною точкою. Розрізняють зварювання плавленням і тиском. При зварюванні плавленням розплавляють матеріал деталей, що з'єднуються, і присадковий матеріал. Для цього використовують електричну дугу або газовий пальник (мал. 13.3, а, б).

Рис. 13.3

Рис. 13.4

При зварюванні тиском нагрівають места, що зварюються, до пластичного стану й здавлюють їх. Прикладом може бути електричне контактне точечне зварювання (мал. 13.4, а) і роликове (мал. 13.4, б). На кресленні зварений шов позначають умовно (мал. 13.5). Спочатку вказують умовний знак (О - шов виконують по замкнутій лінії), потім стандарт на типи й конструктивні елементи шва, дають буквено-цифрове позначення шва по стандарті (Т1 - таврове, шов однобічний без скосу крайок), умовна позначка способу зварювання ( А-Автоматична), знак і розмір катета в мм - 6), допоміжні знаки ( ] - шов виконаний по незамкнутій лінії).

З'єднання деталей заклепками. Заклепка представляє циліндричний стрижень, на одному кінці якого є заставна головка. Замикаючу головку утворять у результаті клепки (мал. 13.6). Для з'єднання металевих деталей використовують заклепки з напівкруглою й потаємною головками (мал. 13.7). Неметалічні деталі, наприклад з гетинаксу, текстоліту, з'єднують пустотілими й трубчастими заклепками, креслення яких зображений на мал. 13.8.

Рис. 13.5	Рис. 13.6

Для якісного з'єднання необхідно розрахувати й вибрати діаметр, довжину стрижня, а також визначити діаметр отвору під заклепку.

Діаметр стрижня d визначають із умови міцності, тобто залежно від матеріалу деталей, що з'єднуються, і прикладеного навантаження

Довжину стрижня заклепки розраховують по формулі:

де S₁ і S₂ — товщина матеріалу деталей, що склепуються, _l1- довжина виступаючої частини заклепки (мал. 13.9).

Рис. 13.7
Рис. 13.8.	Рис. 13.9.
Рис. 13.10.	Рис. 13.11.

Діаметри стрижнів стандартизовані. У табл. 13.1 наведені розміри отвору під заклепку й довжина виступаючої частини залежно від обраного діаметра стрижня. Виконання з'єднання заклепками на кресленні повинне відповідати мал. 13.10. На видах заклепки вказують умовним знаком «+», а в розрізі їх вичерчують тільки на початку й наприкінці з'єднання.

З'єднання вальцюванням.Для цього відгинають краї деталі по замкнутому контурі. Якщо край деталі відігнуть усередину (мал. 13.11, а), застосовують завальцювання, назовні — розвальцьовування (мал. 13.11, б). На кресленні даний вид з'єднання вказують на полку лінії-винесення (рис. 13.12, а,б).

З'єднання зшиванням.Цей вид з'єднання використовують для виготовлення чохлів джгутів і приладів. На кресленнях з'єднань зшиванням шви зображують штриховою лінією, товщина якої дорівнює 1/3 основної лінії з похилими штрихами в інтервалах.

Розміри отворів під заклепки залежно від її діаметра

Таблиця 13.1

Рис. 13.12.	Рис. 13.13.

Довжина штрихів у лінії – 10 - 30 мм, довжина похилих штрихів – 2 - 3 мм, кут нахилу штрихів до лінії - приблизно 45° (мал.13.13). Від лінії, що зображує шов, проводять лінію-винесення, що закінчується полицею, на якій указують номер позиції матеріалу по специфікації. Під полицею вказують кількість рядів у шві (2) і відстань між рядами (4 мм).