Головна риса антропосоціогенезу – його комплексність.

Поняття людинавживають у трьох основних значеннях:

- вид живих істот, що займає певне місце в сукупності живих організмів (homo sapiens);

- особлива – розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот;

- характеристика того, наскільки людина є людиною; поняття “людина” позначає ступінь відповідності певної конкретної людини нашим уявленням про сутність людини (у таких випадках говорять – “оце людина!).

Головні людські цінності:

- людське життя (людина – завжди тема, але не засіб);

- право на вибір життєвого призначення;

- свобода.

- ІІІ-

Соціум– термін, що позначає особливий тип процесів дійсності; тут наголошується на якісній відмінності соціальних процесів від інших та підкреслюється їх внутрішня цілісність, особливий, притаманний їм тип внутрішньої детермінації всіх явищ та процесів.

Діяльність– специфічно людська форма активного ставлення до світу, спосіб буття людини. Людина не просто пристосовується до природи, але й пристосовує природу до себе, перетворює її предмети так, щоб вони служили людським потребам; вона “олюднює” природу. І робить це в таких формах, такими способами, які створюються в процесі самої діяльності, розвиваються історично.

Форми і способи діяльності закріплюються в колективному досвіді. Отже, за своєю сутністю діяльність соціальна. Люди виконують її або спільно, або так, що діяльність окремої людини є певною частиною, ланкою діяльності суспільства.

Розрізняють діяльність стереотипну і творчу.

Людину характеризують такі риси:

- здатність до створення знарядь праці, колективної трудової діяльності;

- наявність свідомого і розумного мислення, спілкування за допомогою членороздільної мови;

- вольова активність, самовизначення, самоконтроль;

- формування і розвиток людських (надбіологічних) потреб і способів їх задоволення;

- прояв усієї різноманітності людських почуттів;

- здатність до творчості;

- створення соціальних форм співжиття і взаємного спілкування.

- ІV-

Один із найважливіших факторів антропосоціогенезу – розвиток мови. В широкому розумінні мова – вся система культури, бо завдяки їй виникає міжособистісний зв’язок. В більш вузькому розумінні – це спеціалізована інформаційно – знакова діяльність. За допомогою мови процес спілкування між людьми досягає максимуму ефективності.

Л.С. Виготський; “ Мова, з одного боку, має яскраво виражений предметний характер, з іншого – сама забезпечує успішний розвиток предметно – практичної діяльності людей”.

В примітивних суспільствах один із найпростіших мовних актів – називання ( найменування ) – був священним, ритуальним актом, учасники якого мов би об’єднались в однаковому розумінні називаємої речі. Таким чином, за допомогою мови, конструювалась сама соціальність.