Посторові особливості кольору. Рельєфність, світлотність, рефлекс, виступаючі та відступаючі кольори.

Відшкодування майнової (моральної) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду

Однією з важливих гарантій конституційних прав громадян на життя і здоров'я та їх права власності є положення ст. 56 Конституції, згідно з яким кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і служ­бових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У розвиток цих конституційних положень статтею 125 нового КПК встановлено, що у кримінальному провадженні підлягає відшкодуванню (компенсації), окрім, вже розглянутої нами майнової (моральної) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ще один вид майнової (моральної) шкоди, яка завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За чинним законодавством, шкода, що спричинена незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду відшкодовується за нормами: Цивільного кодексу України; Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України; Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого Державним казначейством України; Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ін.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями правоохоронних органів, суду» від 1 грудня 1994 року (з подальшими змінами) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок :

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У зазначених випадках, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Якщо громадянинові завдано шкоду внаслідок вище перерахованих випадків йому відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), майно конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому

юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Право на відшкодування шкоди виникає у таких випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про повернення справи на новий судовий розгляд) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримання.

Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Згідно ст. 130 нового КПК шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Висновки

Отже, інститут відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні, передбачає можливість забезпечення шляхом цивільного позовувимогу заявлену органам, які здійснюють кримінальне провадження, фізичної чи юридичної особи, якій завдано шкоду кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, її представника, законного представника (на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними), прокурора (у випадку необхідності пред'явлення цивільного позову в інтересах держави, а також громадян, які за станом здоров’я та інших поважних причин не можуть захистити свої права) до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння про відшкодування цієї шкоди, що вирішується судом разом у рамках кримінального провадження.

Відшкодуванню також підлягають майнова (моральна) шкода, завдана незаконними рішеннями чи діями (бездіяльністю) органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Визначений новим КПК порядок відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні передбачає забезпечення гарантій Конституції України (ст. 56) право громадян на життя, здоров’я, власність, їх надійного захисту від протиправних посягань та відшкодування (компенсацію) заподіяних ними збитків.

План

1. Просторові властивості кольору. Просторовий ефект кольорів.

2. Теорія кольорових вражень.

3. Колір в інтер’єрі та екстер’єрі.

4. Оптичні ілюзії. Корективи форми.

ПРОСТОРОВІ ВЛАСТИВОСТІ КОЛЬОРУ

Можна визначити два основних види сприйняття кольору у просторі:
-природний, незамкнутий, відкритий простір, тобто пленер;
-замкнутий простір, тобто створений людиною інтер`єр.
Розглянемо окремо кожне світло-колірне середовище.
Колір на пленері. Теплі кольори здаються приближеними, холодні — як би відступаючими. Це пов`язано із створенням у кожній людині міцного умовного рефлексу, коли в оточуючому середовищі ми постійно спостерігаємо явище колірно-повітряної перспективи. Воно проявляється в тому, що об`єкти середнього та дальніх планів окутуються синявою та значно висвітлюються за тоном через утримування часток пилу у шарі повітря між людиною та об`єктами, які сприймаються. Чим дальше об`єкти, тим більше вони об`єднуються до загального сіро-синього або блакитного кольору в залежності від стану освітлення у конкретний момент. Чим менше за величиною плями різних фарб, тим більш однорідніший буде змішаний колір.
Просторові властивості кольорів. Просторові властивості кольору вже були помічені художниками епохи Відродження, які в картинах перший план зображали у теплих брунатних тонах, середній — нейтрально-зелених, а дальній — блакитних. Теплі світлі кольори збуджують, зігрівають, здаються більш близькими. Теплі темні — замикають простір, наближують площину, створюють відчуття міцності, стійкості. Холодні світлі кольори розширюють простір, створюють відчуття прохолоди. Холодні темні — створюють відчуття холоду і смутку, темряви. Але потрібно відмітити, що теплі тони виступають по відношенню до холодних тільки тоді, коли вони світліше холодних або при рівності світлот. Взагалі просторові властивості кольору залежать від колірного тону, насиченості, світлоти, а також загальної композиції. Композиційно за допомогою кольору можна акцентувати увагу глядача на найбільш важливих частинах зображення або простору для зрозуміння образного змісту.
Американець Д.Алберс, представник абстракціонізму, працював з композиціями з найпростіших геометричних фігур. У своїх роботах він завжди використовував невелику кількість фарб, зате багато їх відтінків. Відома його серія "квадратів", написаних насиченими кольорами. Сполучення теплих та холодних відтінків створюють оптичні ілюзії третього вимірювання. В його книзі "Взаємодія кольорів" досліджується проблема сприйняття кольору — цією темою художник займався все життя.

Просторові особливості кольору виражаються в тому, що одні кольори в колі здаються начебто виступаючими вперед (жовтий, оранжевий), а другі відступаючими (синій, фіолетовий) неоднакова світлота хроматичних кольорів визначає суттєві просторові особливості сприйняття кольору. Предмети, які мають жовтий та оранжевий колір, наче наближаються до нас, а синій та фіолетовий віддаляються. Важливо навчити дітей це враховувати. Наприклад, щоб зорово збільшити довжину коридору, можна його торцеву стінку пофарбувати в голубий колір, щоб зорово скоротити довжину – пофарбувати стінку в оранжевий або жовтий.

Слід враховувати, що людина неоднаково сприймає хроматичні кольори в просторі.

По мірі віддалення жовті, оранжеві та червоні кольори втрачають яскравість, набуваючи холодних зеленуватих та фіолетових відтінків, голубі, зелені та сині кольори на відстані сприймаються добре. Тому все предметне, що далеко розташоване, набувають голубуватих відтінків, а віддалені кольори стають повітряними та прозорими. Ці явища використовуються художниками під час передачі простору. Перші плани картин пишуть яскравими та насиченими фарбами, а віддалення передають більш холодними.

Рефлекс. Колір будь-якого предмета залежить від кольору середовища, що його оточує. Наприклад, коло білої стіни сидить людина, одягнена в зелене, на її тіні, що падає на стіну, ми помічаємо зеленуватий слабко виражений відтінок, тобто кольоровий рефлекс або відображене забарвлення. Місцева (власна) і падаюча тіні розрізняються між собою тим, що власна знаходиться на самому предметі, а інша падає на нього від стороннього тіла, наприклад: куб, поставлений на столик; власна тінь буде на одній його стороні, якщо інша освітлена, а падаюча буде на столику.
Рефлекс або відображене світло помічаємо, коли тіло, що знаходиться в тіні, одержує слабке освітлення від іншого освітленого тіла.
Рефлекс – у живописі результат відбиття предметом кольору іншого предмета, який змінює колір першого й надає йому свого відтінку. Термін “рефлекс” застосовується як до самої натури, так і до її зображення. Тонке й точне відтворення рефлексу сприяє переданню об’єму, багатства кольорів і відтінків зображуваної натури в їхньому складному взаємозв’язку. Найвиразніші рефлекси можна спостерігати на білих, світлосірих предметах; менш помітні – на кольорових. Чим гладкіша поверхня предметів, тим більше на ній рефлексів. Слід пам’ятати, що рефлекси помітні на близько розташованих предметах завжди, коли можливе відбивання променів світла від одного предмета на інший. Якщо до картону, що знаходиться в тіні, наближаємо інший, освітлений, тоді власна тінь першого зробиться світлішою. Отже, сукупність освітлення містить в собі: світло, півтіні, тіні, рефлекси та падаючу тінь. Поверхня гранованого конуса, забарвленого білою фарбою та освітленого з лівого боку, покаже усю поступовість освітлення. припустивши, що видима сторона конуса має шість граней, перша буде в слабкій півтіні, друга в суцільному світлі, третя знову в слабкій півтіні, четверта в трохи темнішій, п’ята в досконалій тіні, а на шостій з’явиться рефлекс, якщо до неї підвести освітлене тіло (площину). Освітлення круглих тіл висвітлюється так само, як і освітлення гранованого конуса, якщо грані його поступово зменшуватимуться, поки не зіллються в одну поверхню; а тому світло на циліндрі зображується у вигляді лінії, що світиться, на конусі – променя, а на кулі – в одній крапці. Згідно цьому й тіні на круглих тілах набагато вужчі, тому що рефлекс тут не зупиняється гранями, а розповсюджується далі. На круглих металевих полірованих тілах ясно бачимо гру світла, тіней і особливо рефлексів.

Виступаючі та відступаючі кольори. Знаходячись на площині на однаковій відстані від глядача одні кольорові плями здаються розміщеними ближче, інші – дальше. Враження виступаючих та відступаючих кольорів залежить від фону, на якому ці кольори знаходяться. На білому чи світлосірому фоні найближчими будуть здаватися предмети пофарбовані в червоний колір, потім – в жовтий, зелений, синій. На чорному ж фоні найближчим буде сприйматися жовтий колір, як найсвітліший і такий, що складає тоновий контраст з чорним. Темні та теплі, насичені кольори будуть виступати, холодні та розбілені - відступати. Зелений колір займає ілюзорно проміжне місце: біля теплих він відступає, біля холодних - виступає. На світлому тлі виступатимуть темні об'єкти, на темному - світлі. Просторові властивості кольорів використовують художники для передачі плановості, повітряної перспективи у живописних та графічних творах, у художньому оформленні.

Велике значення має також світлота: світлі хроматичні кольори здаються розміщеними ближче ніж темні. Наприклад, при рівній насиченості червоний колір буде сприйматися як виступаючий порівняно з синім, але якщо синій поступово висвітляти, то він спочатку зрівняється з червоним, а потім, при подальшому висвітленні, стане більш близьким ніж червоний.

Незалежно від світлоти будь-який хроматичний колір буде здаватися розміщеним ближче ніж ахроматичний.

При порівнянні теплих та холодних кольорів, останні будуть здаватися відступаючими. Предмети, що мають червону, оранжеву та жовту окраску, завжди здаються ближчими до глядача.

Просторовий ефект кольорів.Просторовий ефект якогось кольору може залежати від різних складових. У самому кольорі існують сили, що призводять до ефекту глибини. Вони можуть з'являтися як світло чи тінь, теплота чи холодність кольору, його насиченість і кількість. Просторовий ефект, окрім цього, можна утворити діагоналями та різноманітними перетинами.

Якщо розмістити шість основних кольорів — жовтий, оранжевий, червоний, фіолетовий, синій і зелений — на чорному фоні, добре видно, що світлий жовтий колір найдужче виходить на перший план, тоді як фіолетовий залишається в глибині чорного фону. Решта кольорів утворюють градації глибини між жовтим і фіолетовим. Якщо за фон взяти білий, просторовий ефект зміниться. Фіолетовий відштовхується білим фоном, і здається виходить уперед, тоді як жовтий вигладає як тільки трохи темніший "родич" білого. Це доводить, що співвідношення кольору з іншими настільки ж важливе для просторового ефекту, наскільки самий колір.

Шість основних кольорів на чорному фоні відповідають у своєму ефекті глибини золотій пропорції. Принцип золотої пропорції полягає в тому, що відношення меншого відрізку до більшого дорівнює відношенню більшого до цілого. Скажімо, якщо поділити відрізок АВ за золотою пропорцією в пункті C, це означатиме, що відношення AC до CB дорівнюватиме відношенню CB до AB. Тобто, відношення меншого відрізку до більшого дорівнює відношенню більшого до цілого.

В царині кольорів це означає, що коли оранжевий знаходиться між жовтим і червоним за глибиною, то просторова віддаль між жовтим і оранжевим та червоним і оранжевим виявить себе як відношення "меншого" до "більшого". Жовтий - червоний та червоний - фіолетовий знаходяться в тих самих відношеннях. Так само жовтий - зелений та зелений - синій.

Жовтий, червоно-оранжевий та синій на чорному фоні дають наступне відчуття глибини: жовтий здається просторово найближчим, червоний — трохи далі, а синій виглядає настільки ж глибоким, як чорний. На білому фоні складається прямо протилежне враження: синій виштовхується вперед білим, червоно-оранжевий — навіть більше, тоді як жовтий досить плаский у своїй рельєфності. Відношення сходинок глибини між жовтим - червоно-оранжевим та червоно-оранжевим - синім являється як менше щодо більшого.

Якщо обернути малюнок на 90 градусів чи 180, то можна переконатися, що ці відношення не залежать від порядку кольорів. Наша звичка читати і писати з права на ліво посилює ефект, однак не змінює шкалу глибин.

Всі ясні колори на чорному тлі виходять вперед, відповідно до степені світлоти. На білому фоні — навпаки, ясні кольори залишаються на рівні білого тла, тоді як темні виходять уперед.

Що стосується теплих та холодних кольорів однакового тону, то вони поводяться таким чином, що теплі кольори схильні виходити вперед, а холодні — направлені в глибину. Маючи справу з світлотіньовим контрастом, глибина кольорів може збільшуватись, вирівнюватись, або обертатися на протилежну, залежно від кольору. Якщо зелено-синій і червоно-оранжевий однакового тону розмістити на чорному фоні, тоді зелено-синій буде направлений в глибину, а червоно-оранжевий виходитиме вперед. Висвітлення червоно-оранжевого тільки підсилить його рельєфність. Але якщо висвітлити трохи зелено-синій, то він зрівняється за глибиною з червоно-синім, якщо більше — то виходитиме вперед, тоді як червоно-оранжевий, навпаки, відступить назад.

У контрасті за насиченістю (якісному контрасті) спостерігаємо наступні ефекти глибини: чистіший колір виходить уперед більше, ніж бляклий колір однакового тону. Однак, у мить, коли в дію вступає світлотіньовий контраст, чи теплий-холодний, ефект глибини міняється.

Кількісні співвідношення також відіграють важливу роль у просторовому ефекті. Якщо на великому червоному фоні розмістити маленьку жовту пляму, тоді червоний здаватиметься просто тлом, а жовтий виходитиме вперед. Якщо ж навпаки збільшити поверхню жовтого, зробивши червону меншою, то може статися, що жовтий переважить червоний. Жовтий можна збільшити настільки, що він стане фоном зображення, тож червоний видаватиметься вперед.

Навіть якщо розглянути всі можливі ефекти глибини кольорів, це всерівно не гарантує встановлення рівноваги в колористичних композиціях. Тут вирішальними є тільки особисте тонке чуття та ціль, переслідувана художником.

Для дослідження просторового ефекту діагоналей, на чорному тлі можемо розмістити жовтий, червоно-оранжевий та синій кольори спочатку з ліва на право, а потім з права на ліво в двох діагональних напрямках. Можна спостерігати пісилення руху в глибину від жовтого до синього. Зверху видно рух ліворуч — вперед і праворуч — назад, тоді як нижче видно ліворуч — назад, а праворуч — вперед. Ці два рухи в глибину перетинаються на червоно-оранжевому. Цей самий приклад можна відповідно навести на білому тлі.

Проблему художньої глибини можна вивчати, наприклад, порівнюючи жовтий та синій прямокутники у різноманітних вертикальних та горизонтальних положеннях, перетинах та накладеннях один на одного, користуючись чорним та білим фоном.

Одним з найефективних засобів передачі глибини є взаємодія кольору, горизонтальних і вертикальних напрямків та просторових планів композиції. Проблема простору часто вирішувалась поділом усіх форм і кольорів на два, три чи більше планів. Клод Лорен використовував у своїх пейзажах аж до п'яти планів. Найпростішим та найвиразнішим засобом є поділити зображення на два плани.