Роль образотвор­чого мистецтва у суспільному житті.

Вступ.

Лекція № 1

Модуль 1 ,,Основи мистецтвознавства,,

Змістовий модуль 1.1 Графіка. Живопис.

З дисципліни «Образотворче мистецтво з методикою викладання»

Зі спеціальності ,,Початкове навчання”

Викладач : Токар Валентина Миколаївна

Завідуючий кафедрою

«Затверджую»

/ /

Лекційне заняття №1

Тема: Специфіка ОМ та його роль у суспільному житті. Загальні відомості з історії світового мистецтва. Види та жанри ОМ

Мета:

План:

1. Роль видів ОМ у суспільному житті
2. Види і жанри ОМ
3. Історія світового мистецтва.

Література: 1. Юным любителям кисти и резца. Щипанов А.С.- М.: Просвещение,1981.- с.18-37

2. Основи образотворчої грамоти. Кириченко М.А., Кириченко І.М.- К.: Вища шк.., 2002.-с.12-21

Мистецтво в широ­кому розумінні слова — це творче відображення дійсності в художніх образах, це всі галузі творчої діяльності людини. Мистецтво - одна з найголовніших складових частин життя людського суспільства, неодмінна умова і запорука прогресу, розвитку цивілізації та інтелекту людини. Там, де немає твор­чості, фантазії, там немає руху вперед. Недаремно народне прислів'я говорить: «Життя без праці — злодійство, життя без «мистецтва — варварство». Це дуже мудрі, глибоко змістовні слова. Справді, чи може людина жити повноцінним життям, в якої немає радості творчості? Позбавлені цього цінного дару природи, люди перетворилися б у механічних громадян, ста­ли б подібними до роботів.

Образотворче мистецтво є одним із основних чинників інтелектуального розвитку людини. Худож­ньо-образне мислення робить гнучкішим, активнішим розум вченого, конструктора, робітника. Яскравим свідченням того, як гармонійне поєднання художньо-образного і логічного мис­лення породжувало геніальні відкриття і зумовлювало появу видатних творів, є творчість Леонардо да Вінчі і М. Ломоносова, Т. Шевченка і А, Ейнштейна та багатьох інших діячів науки і мистецтва. Ці дві форми мислення завжди знаходяться у нерозривній єдності, взаємодоповнюють одна одну, а тому старий спір про перевагу «фізиків» чи «ліриків» є певною |мірою безпідставним.

Неможливо уявити всебічно освічену, гармонійно розвинену людину будь-якої спеціальності, яка б не мала бодай найпрості­ших практичних навичок зображення на площині форм об'єктів навколишньої дійсності. Нехай це буде будівельник чи хлібороб, слюсар чи швачка, інженер чи лікар, не кажучи вже про такі професії, як архітектор, дизайнер, інженер-конструктор. Ці на­вички надзвичайно цінні для людини-творця матеріальних благ, духовних і культурних цінностей.

Живопис — один із найголовніших видів образотворчого мистецтва, найбільш впливовий і доступний найширшим колам людей. Вислів «Живопис — це вікно в світ» належить одному з найвидатніших людей епохи Відродження - Леонардо да Вінчі (1452— 1519). Це був найгеніальніший живописець і скульп­тор своєї епохи, великий вчений-дослідник в галузі фізики, аст­рономії, анатомії, механіки, а також талановитий інженер-винахідник. Цілий ряд його живописних творів та рисунків вважа­ються неперевершеними шедеврами світового мистецтва. Зга­даймо його всесвітньовідому «Джоконду», яка є зразком гли­боко психологічного, одухотвореного портретного живопису (учи­тель демонструє репродукцію портрета, яку можна використати, як і автопортрет Леонардо да Вінчі 1510 року, з альбому історії культури середніх віків). Це не просто портрет дружини одного із найбільш авторитетних громадян тодішньої Флоренції. Ху­дожник передав у чарівному образі жінки, що бентежить гля­дача своїм загадково-пильним поглядом та ледь уловлюваною посмішкою, незбагненно складний духовний світ. Портрет на­писано з дивовижною майстерністю; він викликає хвилю неви­мовних естетичних почуттів.

На автопортреті лінії рисунка легкі й животрепетні, точно передають об'ємну форму портретованого. Глибоко посаджені очі, виразний характерний ніс, щільно зціплені уста, велике чо­ло, розкішна борода — все створює незабутнє враження і го­ворить про глибокий розум, велику внутрішню силу волі цієї геніальної людини. Як бачите, художник не просто копіює, ро­бить «зліпок» реального життя, а створює художній образ-тип. У високохудожньому творі, таким чином, навіть буденні явища часто піднімаються до вершин загальнолюдського значення, стають «еталонами життя». Це і є найхарактернішою ознакою справжнього мистецтва.

Великою силою узагальнення і типізації відзначається також «Портрет старої в кріслі»— найвидатнішого голландського» живописця XVII століття Рембрандта ван Рейна. Художник, майстерно використовуючи освітлення, передає найтонші пору­хи людських почуттів. Образ бабусі немов живий. Вона ніби з відстані років замріяно оглядає своє прожите життя. Від­чувається життєва втома ї разом з тим людська порядність і благородство. Це зразок «портрета-біографії», простого і гли­боко психологічного.

Образи-типи в мистецтві є результатом глибокого вивчення і осмислення життя, емоційне вираження почуттів і переживань, що впливають на глядача, викликають хвилю емоцій, настроїв які в свою чергу спонукають його до певних дій, вчинків.

Як образотвор­че мистецтво впливає на формування моральних норм, пове­дінку людей на прикладі реакції глядачів на невеличку кар­тину В. Пукірєва (1832—1890) «Нерівний шлюб» (1862)? Ба­гатство, гроші, як відомо, були головним мірилом цінності «всемогутності» людини в дореволюційній Росії. Це і пород­жувало таке огидне явище, як шлюб з розрахунку, при якому гине молоде життя дівчини і перемагає сила чинів і грошей. На картині з їдким сарказмом художник показує вінчання престарілого вельможі з молодою дівчиною. Глядач не може-залишатися байдужим до душевної трагедії нареченої і самовдоволеної постаті дряхліючого сановника, до тупої байдужості священика, що благословляє цей безглуздий шлюб. Це явище було типовим на той час.

Інші теми, інші проблеми хвилюють сучасних радянських. митців. Адже високоталановитий твір мистецтва завжди пов'язаний із своєю епохою, з передовими поглядами суспільства і боротьбою за соціальний прогрес. Ось чому мистецтво соціалістичного реалізму є справжньою школою життя, школою ідейно-естетичного виховання.

Образотворче мистецтво не лише допомагає розвивати художні навички, окомір, творчу уяву, фантазію та інші цінні якості, вкрай необхідні для трудової діяльності, а й формує правильні погляди на життя, морально-естетичні принципи, облагороджує людину.