МОП: цілі, завдання та структура

Тема 15. Міжнародна організація праці: значення, вплив на розвиток та методи регулювання соціально-трудових відносин

Зміст учбового матеріалу:

1. МОП: цілі, завдання та структура

2. Основні види діяльності МОП

3. Сутність та мета аудиту у соціально-трудовій сфері

4. Особливості організації аудиту у соціально-трудовій сфері

Міжнародна організація праці (МОП) – це міжурядова установа, яка вирішує проблеми зайнятості населення. МОП була створена у 1919 р. у ході Версальської конференції за результатами першої світової війни. Необхідність її створення визначалась наступними причинами:

· політичні – повинна бути організація, яка б сприяла соціальному прогресу, соціальному миру між різними верствами населення, вирішенню мирним шляхом соціальних проблем;

· соціальні – необхідним є соціальний захист працюючих, який практично був відсутній; соціальний розвиток значно відстав від економічного, що гальмувало розвиток суспільства;

· економічні – прагнення певних країн поліпшити умови життя і праці працюючих викликало збільшення витрат, собівартості; це негативно впливало на конкурентну боротьбу та вимагало вирішення соціальних проблем.

Головна відмінність МОП від інших організацій – тристороння структура (трипартизм), в рамках якої здійснюються переговори між урядами, організаціями трудящих та підприємців. Прийняття рішень передбачає врахування інтересів та досягнення згоди між усіма сторонами. Перша конференція МОП відбулася 29 жовтня 1919 p. у Вашингтоні. Це і є дата заснування МОП. На цій конференції були прийняті 6 перших конвенцій з праці, які визначили обмеженість робочого часу на промислових підприємствах до 8 годин, систему державного бюро зайнятості, наслідки та шляхи подолання безробіття. Головними цілями МОП є сприяння соціально-економічному прогресу, підвищення добробуту населення, поліпшення умов праці. Виходячи з цього, визначають основні завдання МОП:

1) розробка та прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій та рекомендацій, а також контроль за їх виконанням;

2) розробка узгодженої політики та програм, які направлені на вирішення соціально-трудових проблем;

3) допомога країнам-членам МОП у вирішенні проблеми зайнятості населення, безробіття та регулювання міграції;

4) захист прав людини – права на працю, об'єднання, колективні переговори, захист від дискримінації, примусової праці, захист молоді, жінок, людей похилого віку, мігрантів;

5) сприяння підготовці, перепідготовці працюючих та безробітних;

6) розробка шляхів підвищення безпеки праці, гуманізації праці.

У зв'язку з переходом країн Східної Європи до ринкових перетворень, з кінця XX століття актуальними є завдання підтримки процесів демократизації суспільства цих країн, розвитку трипартизму, продовження боротьби з бідністю, підвищення рівня зайнятості. Структура МОП визначається принципами трипартизму, тобто органи МОП базуються на тристоронній основі та включають в себе представників урядів, працюючих та роботодавців. Існуюча структура МОП наведена на рис. 13.1.

Вищим органом організації є Міжнародна конференція праці (МКП), яка щорічно відбувається у Женеві. Кожну державу представляють 4 делегата: 2 від уряду та по одному від найманих працівників та роботодавців. МКП визначає головні напрями роботи МОП, обговорює соціальні проблеми, заслуховує звіт про роботу виконавчих органів, розробляє та затверджує конвенції та рекомендації МОП, один раз на три роки обирає Адміністративну раду.

Адміністративна рада є виконавчим органом МОП, який направляє роботу організації між конференціями. Рада має тристоронній склад та налічує 56 членів: 28 –представники урядів, 14 – найманих працівників, 14 – підприємців. Збирається на засіданні тричі на рік з метою обговорення поточної роботи організації.

Міжнародне бюро праці (МБП) виконує функції адміністративного та виконавчого органу МОП, є дослідним та інформаційним центром. Очолює його Генеральний директор, який обирається адміністративною радою на 5 років. МБП готує питання, які розглядаються на Конференціях; здійснює спеціальні обстеження у розрізі програм МОП; допомагає урядам країн-членів у розробці національних законодавчих актів з праці; контролює виконання конвенцій та рекомендацій МОП; готує експертів, що працюють у різних країнах, як представники МОП.

З 1960 р. у Женеві працює Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень. Діяльність його сприяє вивченню найбільш актуальних проблем у сфері праці. У 1965 році в Турині (Італія) був відкритий Міжнародний учбовий центр. Його діяльність присвячена розвитку людський ресурсів. Центр здійснює підготовку управлінських кадрів, профспілкову освіту, вивчення трудових відносин, соціального забезпечення, охорони та гігієни праці.

Діяльність органів МОП визначається та регламентується наступними документами:

1) Статут МОП – визначає причини створення та завдання Організації, членство, порядок прийому та виходу з МОП, права та завдання основних органів, умови співпраці з ООН, формування бюджету та контроль за його виконанням, порядок розробки міжнародних трудових норм та обов'язки країн-членів по їх виконанню.

2) Філадельфійська декларація – прийнята у 1944 р. та визначає головні напрями діяльності МОП після другої світової війни. Це невід'ємна складова Статуту МОП.

3) Регламент МКП – визначає порядок роботи конференції (склад, право доступу на її засідання, порядок формування комітетів та секретаріату, процедура розгляду конвенцій, рекомендацій, програм та бюджету МОП).

4) Декларація про основні принципи та права у сфері праці – прийнята у 1998 р. Важливість її прийняття пов'язана з тим, що не всі країни ратифікували конвенції МОП, у тому числі і базові, тобто вони не відповідають за їх виконання. А в умовах активної глобалізації економіки, економічне зростання не гарантує соціальний прогрес і збільшення багатства поєднується із збільшенням злиденності. Тому країни-члени МОП зобов'язані сприяти реалізації основних норм конвенцій №29 (1939 р.) «Примусова праця», №105 (1957 р.) «Недопущення примусової праці», № 87 (1949 р.) «Свобода асоціацій та захист права на організацію», № 98 (1949 р.) «Право на організацію та ведення колективних переговорів», № 138 (1973 р.) «Про мінімальний вік для найма на роботу», №182 (1999 р.) «Діяча праця», №100 (1951 р.) «Однакова винагорода», №111 (1958 р.) «Дискримінація у сфері праці та занять» - з метою захисту прав людини, соціального миру та всебічного розвитку людини праці.