Поняття та основні риси органу державної влади.
План
Год.).
Тема 3. Конституційні засади побудови структур державної влади в Україні
1. Поняття та основні риси органу державної влади.
2. Конституція і Закони України про органи державної влади.
3. Діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
4. Принципи організації і діяльності органів державної влади.
Література:
1. Закон України Про державну службу від 16 грудня 1993 р. - http://www.stat.lviv.ua/privat/Der_sl.html
2. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
3. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
4. Авер’янов В.Б.Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики // http://www. pravoznavec.com.ua /books
5. Гелей С.Д., Рутар С.М.: Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб і доп. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – С.141-162.
6. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К..: Атіка, 2003. – С. 200-354.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Проте буде перебільшенням робити висновок про якесь цілком самостійне, а тим більше – автономне існування, зокрема виконавчої влади, щодо інших гілок влади. Адже державна влада як здатність держави приймати обов’язкові рішення та домагатися їх виконання – явище цілісне.
Поділяється не сама влада, а функціонально-структурний механізм її здійснення. Поділ влади означає в одному випадку виділення основних функціональних видів діяльності держави – законотворення, правозастосування і правосуддя, а в іншому – організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів – законодавчих, виконавчих і судових – з притаманною їм компетенцією – сукупністю державно-владних повноважень.
Інакше кажучи, державна влада за змістом єдина, конституційний поділ влади є теоретичною константою, яка дає змогу певним чином будувати державний механізм та організовувати його функціонування. Тому зміст принципу поділу влади доцільно тлумачити як визнання того факту, що державна влада реалізується через певні види державних органів. Між ними розподілені повноваження таким чином, що вони є самостійними в реалізації своєї компетенції у встановлених Конституцією межах і взаємодіють між собою за допомогою певних важелів взаємного «стримування» та «противаг».
Державний орган – це одна особа або організована група осіб, спеціально призначені для реалізації державної влади в передбачених законом випадках. До числа державних органів ставляться, наприклад, суд, президент, парламент і т.д.
Основні ознаки державних органів:
- створюються й функціонують у відповідності й на основі норм права;
- відносна структурна й функціональна відособленість у механізмі держави по ознаці їхньої спеціалізації;
- функціональна взаємодія один з одним у процесі реалізації кожним своїх повноважень, обов'язків.
Серед державних органів розрізняють:
- єдиноначальні;
- колегіальні;
- органи законодавчої, виконавчої, судової влади й ін.
Система державних органів утворить так званий державний апарат.
Державний апарат – це частина механізму держави в особі системи його державних органів.
Державні підприємства, установи, організації – це організовані групи осіб, призначенням яких є виконання робіт, надання послуг населенню або державі в цілому, його окремим органам, посадовим особам.
Державні підприємства створюються для господарської діяльності в державному секторі економіки (наприклад, космічний зв'язок, виробництво вибухових речовин і ін.).
Державні установи роблять послуги, наприклад, у сфері освіти, медичного обслуговування й т.д.
Державні організації виконують роботи, роблять послуги, наприклад, у сфері будівництва, перевезень і т.д.
У новітній юридичній літературі відзначається, що характер форм діяльності конкретного органу визначається «природою суб’єкта державної влади і його компетенцією в галузі здійснення державно-владних повноважень».
Доцільно виділити п’ять основних форм юридичної (правової) діяльності органів державної влади: установчу, правотворчу, правозастосовчу, інтерпретаційну і контрольно-наглядову.
Правотворча – діяльність суб’єктів щодо створення правових норм, їх зміни і скасування.
Правозастосовча – це діяльність, за допомогою якої «забезпечується безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписів шляхом наділення одних учасників правовідносин суб’єктивними правами і покладення на інших відповідних юридичних обов’язків або шляхом розгляду (вирішення) питань про наслідки правових суперечок і правопорушень, а також і притягнення винних до юридичної відповідальності». Різновидами правозастосовчої діяльності є правонаділяюча та правоохоронна.
Контрольна – «система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта з метою виправити його відхилення від заданих параметрів».
Установча – спрямована на структурні перетворення у державному апараті і суспільному організмі.
Інтерпретаційна – «складна, багатогранна, пронизуюча всі основні форми створення і реалізації права робота щодо з’ясування і роз’яснення змісту і цілей норм права».
Усі ці форми характеризуються низкою спільних ознак:
1. врегульовані матеріальними і процесуальними нормами права;
2. призводять до юридично значущих наслідків, тобто до виникнення, зміни або припинення правовідносин;
3. завжди пов’язані з розглядом юридичних справ, тобто таких життєвих обставин, які прямо передбачені законом (чи іншим нормативно-правовим актом) і потребують відповідного підтвердження та юридичного забезпечення;
4. здійснюються виключно вповноваженими на те органами держави та посадовими особами; конкретний склад, обсяг повноважень учасників правової форми діяльності чітко фіксуються відповідним нормативним актом;
5. виражаються у здійсненні безпосередніх операцій з нормами права (матеріальними і процесуальними);
6. їх результати завжди закріплюються у відповідних процесуальних документах, що мають офіційний характер і встановлену законом форму;
7. пов’язані з необхідністю використання різноманітних методів і засобів юридичної техніки.
Конкретний перелік правових форм діяльності тих чи інших державних органів залежить від змісту їх компетенції та характеру покладених на них функцій.
Неправові форми діяльності – це однорідна діяльність, що не вимагає повного і суворого юридичного оформлення, не пов’язана з учиненням юридично значущих дій і прийняттям правових актів.