Група латентних ролей

СУПЕРВІЗОР

Мета: Сприяє зростанню професійної компетенції супервізованого працівника.

Зміст діяльності. Перш За асе слід відмітити, що супервізором (від англ.- наглядаючий) може бути тільки досвідчений і висококваліфікований спеціально підготовлений професіонал.

Мері Тернер вважає, що існують безумовні паралелі між моделлю супервізії та самостійною роботою супервізованого. Тому стрижнем задачі супервізора, на її думку, полягають у розвитку професійної автономності, незалежності супервізованого; стабілізації світу його думок і почуттів; створенні моделі аналізу і компетентного розв'язання ситуацій, що виникають у взаємодії з клієнтами.

Супервізор допомагає супервізованому:

• утримувати в полі зору цілі роботи і краще визначати пріоритети;
• бачити всі аспекти справи і власну роль у ній;
• усвідомлювати, осмислювати і долати тривожні, неприємні почуття сумнівів та невпевненості, які виникають у конкретних ситуаціях;
• формувати позитивні судження, відносно своєї роботи і брати на себе відповідальність за неї .

Багато авторів відзначають, що матеріалами для супервізії пере­важно є:

• особливості особистості супервізованого, його способи поведінки і реагування, ціннісні орієнтації як фактори впливу на профе­сійну діяльність;
• процес накопичення і розвитку супервізованим теоретичних знань і їх адекватного застосування у своїй професійній практиці;
• конкретні ситуації взаємодії супервізованого і клієнта.

Найчастіше супервізор працює із студентами та молодими фахівцями, однак, часом трапляється, що до нього звертаються і досвідчені соціальні працівники. Наприклад, у зв'язку з професійними труднощами або під час оволодівання новими формами, методами і напрямами роботи. Одрі Маллендер і Дейв Уорд висловлюють досить поширену точку зору, згідно з якою діяльність соціальних працівників у дусі імпауермента взагалі неможлива, якщо у них не присутній хоча б один супервізор, незалежно від рівня компетентності супервізованих. Про необхідність регулярнихзустрічей з супервізором всіх без винятку соціальних працівників згадує і М. Тернер.

Крім описаних раніше п'яти груп ролей, які можна назвати явними ролями, вважаємо можливим і необхідним виділити також і так звані латентні (від англ. - прихований) ролі соціального працівника. Ми запозичили терміни "явний" та "латентний" у Р. Мертона, який використовував їх в іншому контексті; під латентними ми розуміємо ролі соціального працівника, що реалізуються в конкретній об'єктивній реальності у прихованому, явно невизнаному вигляді, а не тільки такі, що не проявляються у даній ситуації. Приєднуємося до думки цього відомого соціолога про важливість вивчення не тільки явних, але й латентних характеристик життєдіяльності людини. У нашому окремому випадку розгляд латентної складової рольового репертуару соціального працівника безумовно розширює розуміння його професійного портрету в цілому (табл. 2).