Клімат і мікроклімат

Діяльність людини

-Діяльність людини не відноситься до географічних факторів клімату. Людина впливає на клімат лише через господарську діяль­ність. Протягом тисячоліть господарська діяльність людини мала ра­хуватися з кліматичними умовами, але не рахувалася з тим, робить вона на клімат позитивний чи негативний вплив. У дійсності, вплив виходив переважно негативний. Знищення лісів, нераціональне орання земель, неврахування наукових даних при будівництві міст і промисло­вих підприємств - все це погіршувало кліматичні умови. Тільки тепер. хоча „псування”клімату і продовжуються, поставлене питання про зменшення такого впливу та свідоме його поліпшення. Мова йде про мікроклімат, оскільки поки практично можливо дише його поліпшення. Реальні способи цього поліпшення складаються у впливі на такий географічнийфактор мікроклімату, як рослинний покрив (насадження лісів і лісових смуг). Певні поліпшення мікроклі­мату відбуваються і у зв'язку зі зрошенням місцевості, що, звичайно, безпосередньо переслідує зовсім не задачу змін клімату. Великі штучні водоймища також впливають на мікроклімат подібно великим природ­ним озерам, причому не завжди в бажаному напрямку. Штучний вплив на клімат все ще є проблемою майбутнього, може, навіть, і недалекого.

 

Слово «клімат» походить від грецького «кліма», що означає нахил со­нячних променів до площини горизонту. Давньогрецькі вчені першими виді­лили кліматичні пояси за кутом падіння сонячних променів у полудень і три­валістю дня (від 12 годин на екваторі до 24 годин під час літнього сонцесто­яння за Полярним колом).

На початку XX ст. кліматологи визначили клімат як багаторічний ре­жим погоди, притаманний даній місцевості відповідно до її географічних умов. У підручнику С. П. Хромова «Метеорологія і кліматологія для геогра­фічних факультетів» наведене таке визначення: «Клімат — це сукупність ат­мосферних умов, характерних для даної місцевості залежно від її географічної обстановки».

Основні кліматичні процеси: кругообіг тепла і вологи, атмосферна цирку­ляція. Вони характеризуються коливаннями, циклічними і ритмічними змінами.

Фактори кліматоутворення: географічна широта, взаєморозташуван-ня суші та моря, характер земної поверхні й грунту, рослинний, сніговий і 92

льодовий покрив, океанічні течії, орографія, абсолютна висота тощо. У фізиці атмосфери клімат визначається як середньостатистичний стан, який прохо­дить система «океан - суша - атмосфера» за кілька десятиліть.

Мікроклімат відрізняється від клімату, тобто це місцеві особливості клімату, які істотно змінюються вже на невеликій відстані, наприклад, над лі­сом, ріллею, болотом, озером, балкою, населеним пунктом. Спостереження за мікрокліматом проводять за допомогою спеціальних приладів, які можна легко переносити (рис. 57, 58).

Рис. 57. Аспіраційний психрометр Рис.58. Ручний анемометр

Певною мірою мікроклімат ототожнюється зі станом приземного шару повітря (висотою в кілька десятків метрів). Проте частіше мікроклімат роз­глядають як стан поверхневого шару повітря до висоти 2 м від земної по­верхні. Саме тут вирощують польові та городні культури. Мікрокліматичні спостереження за температурою, вологістю і вітром проводять на різних ви­сотах, починаючи з кількох сантиметрів, з метою визначення вертикальних градієнтів (змін із висотою) метеорологічних показників. У мікрокліматології виявлені закономірності в змінах температури, вологості, вітру для певних типів ландшафтів в залежності від експозиції схилів і форм рельєфу, для лісу, поля, невеликого міста. Термін «місцевий клімат» вживають для характерис-


для клімату певного

тики клімату даної місцевості, а «тип клімату» • ландшафту.