ДОСЛІДЖЕННЯ У КЛІНІЦІ

Звук, як і світло, є джерелом інформації, і в цьому основне його значення.
Звуки природи, мова оточуючих нас людей, шум працюючих машин багато повідомляють нам. Щоб уявити значення звуку для людини, досить тимчасово позбавити себе можливості сприймати звук - закрити вуха.
Природно, що звук може бути і джерелом інформації про стан внутрішніх органів людини.

Рис.3.5 Рис.3.6.

Поширений звуковий метод діагностики захворювань - аускултація (вислуховування) - відомий ще з II в. до н.е. Для аускултаціі використовують стетоскоп або фонендоскоп. Фонендоскоп (рис. 3.5) складається з порожнистої капсули 1 що передає звук мембраною 2, яка прикладається до тіла хворого, від неї йдуть гумові трубки 3 до вуха лікаря. У порожнистої капсулі виникає резонанс стовпа повітря, внаслідок чого посилюється звучання і поліпшується аускултація.
При аускултації легень вислуховуують дихальні шуми, різні хрипи, характерні для захворювань. По зміні тонів серця і появі шумів можна судити про стан серцевої діяльності. Використовуючи аускультацію, можна встановити наявність перистальтики шлунку і кишечника, прослухати серцебиття плоду.
Для одночасного вислуховування хворого кількома дослідниками з навчальною метою або при консиліумі використовують систему, в яку входять мікрофон, підсилювач та гучномовець або декілька телефонів.
Для діагностики стану серцевої діяльності застосовується метод, подібний аускультації, він називається фонокардіографія (ФКГ). Цей метод полягає у графічній реєстрації тонів і шумів серця та їх діагностичній інтерпретації. Запис фонокардіограмми виробляють за допомогою фонокардіографа (рис. 3.6), який складається з мікрофона, підсилювача, системи частотних фільтрів і реєструючого пристрою. На рис:3.7 показана нормальна фонокардіограма.
Принципово відміна від двох вище показаних звукових

Рис.3.7.

методів є перкусія. У цьому методі вислуховують звучання окремих частин тіла при їх простукуванні .

Уявимо замкнуту порожнину, заповнену повітрям всередині якого-небудь тіла. Якщо викликати в цьому тілі звукові коливання, то при певній частоті звуку повітря в порожнині почне резуновати, виділяючи і посилюючи тон, що відповідає розміру і положенню порожнини. Схематично тіло людини можна представити як сукупність газонаповненних (легень), рідких (внутрішні органи) і твердих (кістка) об’ємів. При ударі по поверхні тіла виникають коливання, частоти яких мають широкий діапазон. З цього діапазону одні коливання згаснуть досить швидко, інші ж, що збігаються з власними коливаннями порожнин, підсиляться і внаслідок резонансу будуть чутні. Досвідчений лікар по тону перкуторних звуків визначає стан і топографію внутрішніх органів.