Суть управління запасами, мета створення та суспільно-необхідний рівень споживання запасів матеріальних ресурсів
Питання №1
Рівень довіри.
Рівень довіри РД означає, що правило визначення інтервалу дає вірний результат зімовірністюРД, що звичайно вибирається близькою до 1, однак, 1 не дорівнює. Переконаємося статистично на прикладі в тім, що довірчий інтервал з рівнем довіри РД може не містити (з малою імовірністю 1- РД ) істинне значення параметру.
Приклад 3.4. Розглянемо наведений у (3.5) випадковий інтервал I(x1, ..., xn), що при будь-якім значенні а накриває це значення з великою імовірністю РД:
Р{ I(x1,...,xn) є a } = РД ,
і тому, якщо знехтувати можливістю здійснення події aÏI, що має малу імовірність (1- РД), можна вважати подія aÎI(x1,...,xn) є практично достовірною, тобто можна вірити тому, що обчислений за конкретними спостереженнями x1,...,xn інтервал I містить невідоме значення параметра а.
Проведемо випробування інтервалу (3.5) на 50 вибірках обсягу n=10 для трьох рівнів довіри РД : 0.9 , 0.99 , 0.999 (відповідно, три значення fp) .
При РД = 0.9 число невірних з k =50 результатів виявиться в околиці 5, тому що середнє число невірних
k(1- РД) = 5.
При РД =0.99 поява хоча б одна невірного з k =50 досить ймовірна: імовірність цієї події 1- РДk=1-0.9950 » 0.61.
При РД =0.999 поява хоча б одна невірного є сумнівною: імовірність цієї події 1- РДk=1-0.99950 » 0.05.
У всіх операційних системах, що виробляють товари, та в більшості систем сфери обслуговування завжди є в наявності відповідні запаси. Вони є одним із найбільш дорогих активів фірми, охоплюють близько 40 % загального інвестованого капіталу, тобто це одна з основних складових частин інвестицій фірми, що потребує кваліфікованого управління ними.
Управління запасамив найбільш загальному плані — це відповідний вид діяльності, об'єктом якого є створення та зберігання запасів.
Згідно з іншим визначенням, управління запасами— це формування та підтримка оптимального рівня потрібної кількості та типів фізичних ресурсів для забезпечення реалізації стратегічного плану організації. Усі організації мають свої типи планування запасів та управління ними. Банк здійснює управління запасами стосовно його грошової готівки, школи — запасами навчальних посібників тощо.
У випадках з фізичними продуктами організація має визначитись, виробляти їх чи закуповувати. Визначившись із цим питанням, вона повинна спрогнозувати попиті лише потім операційні менеджери визначають запаси, необхідні для задоволення цього попиту.
Формуються запаси з метою розв'язання таких проблем:
• створення певного буфера між послідовними поставками матеріалів та усунення необхідності безперервних поставок;
• забезпечення оптимального обслуговування споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний з можливістю поставки продукції у будь-який час);
• сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);
• забезпечення стабільності виробництва (чим більша невизначеність ситуації на ринку, тим більша необхідність страхування через створення резервних запасів);
• вирівнювання виробничого процесу згідно з попитом, що змінюється (здатність задовольнити попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягів запасів);
• отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею за пасів за нижчою ціною й продажем їх у майбутньому).
Суспільнонеобхідний рівень матеріалоспоживання
В умовах ринкової економіки завдяки конкуренціїміж товаровиробниками встановлюється деякий найбільш поширений рівень витрат, який на даний період є відносно нормальним, або суспільне необхідним.На певний час цей рівень стабільний, з деякою тенденцією до зниження.
Усі виробники мають функціонувати в рамках цього, об'єктивно сформованого рівня матеріалоспоживання. Будь-яке перевищення суспільнонеобхідного рівня витрат для даного товаровиробника супроводжується негативними економічними наслідками — аж до банкрутства. Тому кожне підприємство повинно працювати так, щоб його витрати не перевищували цей сформований суспільно-необхідний рівень. У цьому полягає економічна основа механізму використання матеріальних запасів ресурсів, тобто ресурсозбереження.
Величина витрат запасів матеріальних ресурсів значноюй мірою визначається характером процесу матеріалоспоживання. Водночас цей процес знаходиться під впливом ряду факторів:
1.Тип виробництва, а саме: масове, великосерійне, середньо серійне, дрібносерійне й одиничне.
2.Обсяг виробництва.
3.Ступінь регламентації виробничого процесу, насамперед в частині вимог до предметів праці — від його початкової стадії аж до готової продукції.
4.Тривалість виробничого циклу, який визначає величину незавершеного виробництва.
5.Номенклатура (асортимент) створюваної продукції чи виконуваних робіт, тобто ступінь багатономенклатурності програми.
6.Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкого переналагодження для випуску нових видів виробів.
7.Вид виробів чи робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріале- та наукомісткості.
8.Рівень завершеності виробів, що виготовляються.
9.Рівень надійності виробів, що визначає матеріаловитрати в процесі їх експлуатації.
10.Характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності тощо.
Перераховані фактори визначають характер формуваннязапасів, їх використання та управління матеріальними ресурсами.