При цьому контур, в якому з'являється е. р. с., відіграє лише другорядну роль – фактично він є лише "приладом", який знаходить це поле.

Таким чином, змінюване в часі магнітне поле породжує електричне поле , циркуляція якого

, ^(*)

де – проекція вектора на напрям .

Зазначимо, що електричне поле в загальному випадку може бути як потенціальним (), так і вихровим (), і тому = + . Оскільки циркуляція вектора дорівнює нулю (як потенціального поля), то ми й отримуємо ^(*).

Підставивши в цю залежність , отримаємо

. (1)

Останнє рівняння записано з урахуванням того, що у випадку нерухомої поверхні і контуру операції диференціювання і інтегрування можна поміняти місцями; символ частинної похідної підкреслює той факт, що інтеграл є функцією лише часу.

Таким чином, циркуляція вектора не дорівнює нулю, тобто електричне поле , яке збуджується змінним магнітним полем, як і саме магнітне поле, є вихровим.