Циркуляція вектора напруженості вихрового електричного поля
Аналіз явища електромагнітної індукції. Вихрове електричне поле.
Рівняння Максвелла
Редагування внесених залишків.
Перевірка правильності введення залишків.
Після введення всіх вхідних залишків, потрібно переконатись у правильності їх вводу. Для цього використовується стандартний звіт “Оборотно-сальдова відомість” (Звіти → Оборотно-сальдова відомість). Перед формуванням звіту потрібно встановити період бухгалтерської звітності так, щоб дата внесення залишків знаходилась в цьому періоді підсумків. Наприклад, при вводі залишків за 31.12.03. необхідно встановити 4 квартал 2003 року. В “Оборотно-сальдовій відомості” за цей період перевірити кінцеве сальдо допоміжного рахунку “00” – воно має дорівнювати 0, тобто сума Дебетових залишків має дорівнювати сумі Кредитових оборотів по цьому рахунку.
Крім того, необхідно перевірити залишки по субрахунках, валютах i кількостях по тих рахунках, по яких ведеться такий облік
Перевірку залишків по об’єктах аналітичного обліку зручно проводити за допомогою звіту “Оборотно-сальдова відомість по рахунку”.
Якщо кінцеве сальдо по допоміжному рахунку 00 більше нуля, це означає, що сума дебетових i кредитових оборотів не співпадають, тобто при внесенні залишків зроблена помилка.
Шукати i виправляти помилки можна за допомогою деталізації звіту “Оборотно - сальдова відомість” або “Оборотно-сальдова відомість по рахунку”.
Можна перевірити i відредагувати дані окремо по внесених документах Операція, Залишки взаєморозрахунків, Залишки ТМЦ, Нарахування зарплати які знаходяться у відповідних журналах.
Якщо всі вхідні залишки внесенні правильно, то можна вносити документи i операції від початку ведення обліку до текучої дати і формувати бухгалтерські звіти.
Згідно з гіпотезою Максвелла будь-яке змінне магнітне поле збуджує в оточуючому просторі електричне поле, яке і є причиною виникнення індукованого струму в контурі.
При цьому контур, в якому з'являється е. р. с., відіграє лише другорядну роль – фактично він є лише "приладом", який знаходить це поле.
Таким чином, змінюване в часі магнітне поле породжує електричне поле 
, циркуляція якого
, (*)
де 
– проекція вектора 
на напрям 
.
Зазначимо, що електричне поле в загальному випадку може бути як потенціальним (
), так і вихровим (), і тому 
= + . Оскільки циркуляція вектора дорівнює нулю (як потенціального поля), то ми й отримуємо (*).
Підставивши в цю залежність 
, отримаємо
. (1)
Останнє рівняння записано з урахуванням того, що у випадку нерухомої поверхні і контуру операції диференціювання і інтегрування можна поміняти місцями; символ частинної похідної підкреслює той факт, що інтеграл 
є функцією лише часу.
Таким чином, циркуляція вектора не дорівнює нулю, тобто електричне поле , яке збуджується змінним магнітним полем, як і саме магнітне поле, є вихровим.
Рівняння (1) – це перше рівняння Максвелла. Воно показує, що джерелами електричного поля можуть бути не лише електричні заряди, а й змінювані в часі магнітні поля.