Рецесійний та інфляційний розриви у кейнсіанській моделі рівноваги

План

Анотація

Тема 9. Сукупні витрати ВВП

Сукупні витрати і рівноважний ВВП. Визначення рівноважного ВВП на основі методу «витрати-випуск». Фактичні та заплановані витрати. Модель «кейнсіанський хрест». Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення-ін'єкції».

Мультиплікатор витрат. Індуційовані й автономні витрати. Алгебраїчна модель простого мультиплікатора та його сутнісне визначення. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора та його математична і графічна інтерпретація.

Сукупні витрати і потенційний ВВП. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту автономних витрат в умовах неповної зайнятості. Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву. Інфляційний розрив як наслідок надлишку автономних витрат в умовах повної зайнятості. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.

1. Рівновага сукупного попиту та пропозиції. «Кейнсіанський хрест»

2. Рецесійний та інфляційний розриви у кейнсіанській моделі рівноваги

Питання для самостійного розгляду:

1. Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення-ін'єкції».

2. Класичний підхід до встановлення рівноважного ВВП.

 

1. Рівновага сукупного попиту та пропозиції. «Кейнсіанський хрест»

Класична економічна теорія виходить із двох основних положень. По-перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, за якої рівень сукупних витрат Y=C+I+G буде недостатнім для закупки продукції, виробленої за умов повної зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи можлива ситуація, коли AD≠AS). По-друге, навіть якщо така ситуація виникне, то негайно зміняться заробітна плата, ціни і ринкова процентна ставка, і відразу за скороченням сукупного попиту відбудеться спад виробництва, що й стабілізує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій та заощаджень і, відповідно, повну зайнятість ресурсів. Можливе лише "добровільне" безробіття в межах природного його рівня. Це означає, що в точці рівноваги AD і AS обсяг виробництва У завжди дорівнює потенційному Y*.

Кейнсіанська економічна теорія спростовує існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих у період "великої депресії", Д. Кейнсу вдалося довести, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути лише випадково. Рівновага попиту і пропозиції (рис. 1), як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: у точці А встановлюється рівність AD=AS, проте рівноважний обсяг виробництва Y<Y*.

Однією із причин такої розбіжності є невідповідність планів інвестицій та заощаджень, які здійснюються різними економічними агентами з різних мотивів.

Мотиви заощаджень домогосподарств:

- придбання коштовних речей;

- забезпечення в старості;

- страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок тощо);

- забезпечення дітей у майбутньому.

Рис. 1 – Невідповідність між рівноважним та потенційно можливим обсягом виробництва

Мотиви інвестицій фірм:

- максимізація норми чистого прибутку;

- процентна ставка — плата за придбання грошового капіталу для інвестування, яка враховується при розробці планів інвестицій.

У відповідності з класичною економічною теорією, основним фактором, який визначає динаміку інвестицій та заощаджень, є процентна ставка: якщо вона підвищується, то домогосподарства починають відносно більше зберігати і менше споживати з кожної додаткової одиниці доходу. Зростання заощаджень домогосподарств призводить до зменшення ціни кредиту, що забезпечує збільшення інвестицій.

У відповідності з кейнсіанською економічною теорією, не ставка процента, а величина використовуваного доходу домогосподарств є основним фактором, який визначає динаміку споживання і заощаджень. При цьому заощаджується та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих витрат. Вплив процентної ставки є другорядним, оскільки вона відіграє досить незначну роль стосовно визначення обсягів споживання та заощаджень. В той же час динаміка інвестицій визначається перш за все динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень та інвестицій.

Розбіжність планів інвестицій та заощаджень зумовлює коливання фактичного обсягу виробництва навколо потенційного, а також невідповідність між фактичним рівнем безробіття та його природним рівнем. Цим коливанням сприяє і низька еластичність заробітної плати й цін щодо їхнього скорочення. Тому циклічне безробіття, яке має примусовий, а не добровільний характер, є, за Кейнсом, економічною закономірністю. Для того щоб уникнути значних втрат від спаду виробництва, необхідно проводити активну державну політику по стабілізації сукупного попиту, яку кейнсіанці пропонують здійснювати за допомогою змін величин державних витрат, податків та грошової пропозиції.

На викладених вище передумовах базується кейнсіанська модель рівноваги. Ця модель називається також "модель доходи–витрати" або "кейнсіанський хрест".

Сукупний попит (AD) у моделі представлено плановими витратами – сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потратити на купівлю товарів та оплату послуг (позначається літерою Е):

Е=С+І+G

Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами (Y).

Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:

Фактичні інвестиції = Планові інвестиції + Незаплановані інвестиції в ТМЗ

Планові та фактичні витрати в кейнсіанській моделі рівноваги є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. Також в моделі не враховуються амортизаційні витрати та непрямі податки на бізнес. Відповідно:

ВВП=ЧВП=НД.

Функція планових витрат (Е=С+І+G) графічно зображується як функція споживання – С=a+b*(Y-T) – "зміщена" вгору на величину a+І+G.

Лінія планових витрат перетинає лінію фактичних витрат у якійсь точці А, де реальні та планові витрати дорівнюють одне одному (Y=Е). Наведений графік отримав назву кейнсіанського хреста (рис. 2).

Рис. 2 – Кейнсіанська модель рівноваги

На лінії Y=E завжди дотримується рівність фактичних інвестицій та заощаджень. У точці А, де доход дорівнює плановим витратам, досягається рівність між плановими та фактичними інвестиціями і заощадженнями, тобто встановлюється макроекономічна рівновага.

Якщо фактичний обсяг виробництва Y1 перевищує рівноважний Y, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробляють, тобто AD<AS. Нереалізована продукція набирає форми товарно-матеріальних запасів (ТМЗ), які зростають. Таке збільшення запасів примушує фірми скорочувати виробництво і зайнятість, що в результаті зменшує ВВП. Поступово Y1 зменшується до рівня Y, тобто доход і планові витрати вирівнюються. Таким чином, досягається рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією (AD=AS).

Навпаки, якщо фактичний випуск Y2 менший за рівноважний рівень Y, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD>AS. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланованого скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня Y2 до рівня Y, і знову досягається рівновага: AD=AS.

 

Рівноважний рівень випуску Y може коливатися у відповідності із зміною величини будь-якого компонента сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат. Збільшення кожного з цих компонентів зсуває криву планових витрат вгору і сприяє зростанню рівноважного рівня випуску. Скорочення будь-якого з компонентів сукупного попиту зсуває криву планових витрат донизу, супроводжується спадом зайнятості та рівноважного випуску.

Збільшення будь-якого компонента автономних витрат призводить до значно більшого зростання сукупного доходу Y завдяки ефекту мультиплікатора.

Мультиплікатор автономних витрат визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

де – мультиплікатор автономних витрат; — зміна рівноважного ВВП; - зміна автономних витрат, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат .

Одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП. Якщо, наприклад, автономне споживання зростає на якусь величину ΔC, то це призводить до збільшення сукупних витрат і доходу Y на таку ж величину, що, в свою чергу, викликає повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход), але вже на величину МРС*ΔС. Далі сукупні витрати і доход знову зростають на величину МРС*ΔС, потім знову, за схемою кругообігу "доходи – витрати".

Таким чином, мультиплікатор витрат можна виразити через граничну схильність до споживання:

Якщо врахувати вплив податків, то формула приймає наступний вигляд:

де Т – гранична ставка оподаткування.

Розглянемо на конкретних прикладах, як змінюється доход Y під впливом екзогенних змінних бюджетно-податкової політики (державних витрат та податкових надходжень).

Приклад 1.Припустімо, що державні витрати зростають на величину ΔG. Крива планових витрат при цьому пересунеться вгору на ΔG (рис. 3). Рівновага в економіці переміститься із точки А в точку В.

Рис. 3 – Зростання державних видатків у моделі кейнсіанський хрест

 

Цей графік наочно демонструє, що зростання державних витрат призводить до більшого зростання доходу у порівнянні з попереднім імпульсом, тобто ΔY є більшим у порівнянні з ΔG.Співвідношення ΔY/ΔG називається мультиплікатором державних витрат; воно показує, у скільки разів зростає дохід при збільшенні державних витрат на одну одиницю.

Із моделі кейнсіанського хреста чітко видно, що мультиплікатор державних витрат — величина, більша за одиницю. Причина полягає в тому, що, у відповідності із функцією споживання, вищий рівень доходу призводить до вищого рівня споживання. Оскільки зростання державних витрат збільшує доход, це також збільшує рівень споживання, що, в свою чергу, сприяє подальшому зростанню доходу і, відповідно, подальшому збільшенню рівня споживання, і т.д.

Процес мультиплікації розпочинається тоді, коли державні витрати зростають на величину ΔG, а це означає, що доход також зростає на ΔG. Таке збільшення доходу призводить, у свою чергу, до зростання споживання на величину МРС*ΔG. Коли зросло споживання, це знову сприяє збільшенню витрат і доходу. Друге збільшення доходу на МРС*ΔG викликає зростання споживання цього разу на величину МРС*(МРС*ΔG), що, в свою чергу, збільшує витрати і доход, і т.д.

Оскільки ланцюжок переходу від споживання до доходу і знову до споживання є безперервним, то:

Відповідно формула для визначення мультиплікатора державних витрат має вигляд:

Наприклад, якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, то мультиплікатор державних витрат дорівнюватиме 1/(1-0,75)=4. За таких умов зростання державних витрат на 1 грн. збільшить рівноважний рівень доходу на 4 грн.

Приклад 2. Розглянемо тепер, як впливає на рівноважний рівень доходу зміна податкових надходжень. Зменшення податків на величину ΔT відразу збільшить використовуваний доход (Y-Т) на величину ΔT і, відповідно, споживання — на величину МРС*ΔT. При будь-якому заданому рівні доходу Y планові витрати тепер зростуть. Таким чином, крива планових витрат пересунеться вгору на МРС*ΔT (рис. 4), а рівновага в економіці переміститься з точки А в точку В.

Рис. 4 – Зменшення податків у моделі кейнсіанський хрест

 

Подібно до збільшення державних витрат, зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на доход. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:

Цей вираз є податковим мультиплікатором; він показує, на скільки одиниць зміниться сукупний доход у відповідь на зміну податків на одну одиницю.

Наприклад, якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, то податковий мультиплікатор дорівнюватиме -3. Це свідчить про те, що зменшення податків на 1 грн. збільшить рівноважний рівень доходу на 3 грн.